Справа № 638/4930/18
Провадження № 2/638/3155/18
03.10.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
при секретарі Скрипаченко В.Р.
з участю судового розпорядника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди в регресному порядку,-
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» в особі представника ОСОБА_2, 13.04.2018 року звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди в регресному порядку. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі (поліс № АІ/9312258 від 29.06.2016 року) Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України водіїв при керуванні небезпечним транспортним засобом Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) встановлено в сумі 100 000 гривень, франшиза складає 0 гривень. 28 квітня 2017 року у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням відповідача ОСОБА_3, та автомобіля Мitsubishi, державний номер НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям було спричинено механічних пошкоджень. У відповідності до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2017 року дії ОСОБА_3 кваліфіковані судом за статтею 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та за статтею 122-4 КУпАП - залишення місця події. 03 травня 2017 року за реєстраційним № 944 до страховика надійшла заява від третьої особи (потерпілого) ОСОБА_4, якій належить пошкоджене внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майно, а саме транспортний засіб Мitsubishi Оutlander, державний номер НОМЕР_2, про виплату страхового відшкодування. У відповідності до складеної 05.05.2017 року ремонтної калькуляції, відновлювальний ремонт автомобіля Мitsubishi Оutlander, державний номер НОМЕР_2, складає 6 863,12 грн. Відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/9312258 від 29.06.2016 року) страховиком визначено до сплати та сплачено страхове відшкодування в сумі 6 863, 12 грн. на підставі складеного страхового акту та заяви про страхове відшкодування. Враховуючи викладені обставини та у відповідності до підпункту 38.1.1. «В» пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування звернувся з даним позовом по суду.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, яка заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України водіїв при керуванні небезпечним транспортним засобом Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1, про що свідчить Поліс № АІ/9312258 від 29.06.2016 року (а. с. 4).
28.04.2017 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Мitsubishi, державний номер НОМЕР_2, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію №САО 349715, належить ОСОБА_4 (а. с. 6).
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2017 року по справі № 638/7502/17 (провадження № 3/638/2084/17), 28.04.2017 року о 08:00 год. ОСОБА_3 рухаючись по вул. 23 Серпня, буд. 49-А в м. Харкові керуючи автомобілем Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1, не дотрималася безпечної швидкості руху та безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснила наїзд на автомобіль Мitsubishi, державний номер НОМЕР_2, після чого з місця дорожньо-транспортної пригоди зникла. Автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Своїми діями скоїла правопорушення, передбачене ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. (а. с. 23).
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, суд вважає встановленими ті обставини, що саме винними діями ОСОБА_3, водія транспортного засобу Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1, та заподіянню шкоди транспортному засобу Мitsubishi Оutlander, державний номер НОМЕР_2, існує прямий причинно-наслідковий зв'язок і така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
03.05.2017 року ОСОБА_4 звернулася до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про страхове відшкодування за договором обов'язкового (добровільного) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 5,7).
Протоколом (актом) огляду транспортного засобу від 03.05.2017 року, встановлено заподіяння шкоди автомобілю Мitsubishi Оutlander, державний номер НОМЕР_2, та зазначений перелік пошкоджень (а. с. 12).
У відповідності до складеної 05.05.2017 року ремонтної калькуляції, відновлювальний ремонт автомобіля Мitsubishi Оutlander, державний номер НОМЕР_2, складає 6863 (шість тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 12 копійок (а.с. 14-16).
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту згідно рахунку від 20 червня 2017 року складає 6863,12 грн. (а. с. 19).
З строкового акту № ОЦВ-17-4353/1 від 21.06.2017 року також вбачається, що сума страхового відшкодування складає 6863,12 грн. (а.с. 20).
Відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АІ/9312258 від 29.06.2016 року, позивачем, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», сплачено страхове відшкодування в сумі 6863,12 грн. , що підтверджується платіжним дорученням №34844 від 11.07.2017 року та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», головний офіс 110 від 11.07.2017 року (а.с. 21-22).
05.10.2017 року Харківською обласною дирекцією ПАТ «НАСК «Оранта» за вих № 06-12/579 на адресу ОСОБА_3 було надіслано претензію № 2090/1 та запропоновано їй у добровільному порядку відшкодувати суму боргу в розмірі 6863,12 грн.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже, судом встановлено, що розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. 38.1.1. «а» статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що у позивача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» є правові підстави, які передбачають право страховика у відповідності до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України вимагати стягнення збитків з особи, що винна у заподіянні шкоди - ОСОБА_3, тобто у регресному порядку у розмірі виплаченого відшкодування, адже достовірно встановлено, що відповідач була водієм транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду - автомобіля Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1, за що її притягнуто до адміністративної відповідальності, а також встановлені всі правові підстави для застосування правил цивільної відповідальності за завдану в даному випадку шкоду від ушкодження автомобіля марки Мitsubishi Оutlander, державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди в регресному порядку підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 993, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди в регресному порядку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (код ЄДРПОУ - 00034186) в порядку регресу суму в розмірі 6863 (шість тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 12 коп.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (код ЄДРПОУ - 00034186) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: