04.10.2018
ЄУН № 331/2713/18
Провадження № 1-кс/331/4654/2018
04 жовтня 2018 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060002226 від 19.06.2017 року, за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, освіта - вища, має статус військового пенсіонера, сімейний стан - одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який в силу ст. 89 КК України не має судимості,
Прокурор відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12017080060002226, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2017 року,за підозрою останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що упродовж 2017-2018 років ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у складі злочинної організації - організованої групи вчинили низку особливо тяжких злочинів на території міста Запоріжжя.
Протягом січня-червня 2017 року (більш точну дату органом досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) мешканці міста Запоріжжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення інших особливо тяжких злочинів - створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, керівництво такою організацією та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією та незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому в особливо великих розмірах, з метою особистого збагачення, на території м. Запоріжжя (більш точне місце скоєння злочину у ході досудового розслідування не встановлено), у денний час доби, домовилися між собою про створення під керівництвом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочинної організації, діяльність якої буде спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів.
З цією метою розробили детальний план спільної злочинної діяльності.
В основі злочинний план зводився до підшукування власників квартир, які зловживають спиртними напоями, осіб похилого віку, осіб, які страждають фізичними чи психічними розладами, одиноких осіб або тих, родичі яких перебувають за кордоном, з метою подальшого незаконного привласнення об'єктів нерухомого майна, яке належить на праві власності таким громадянам, реалізації таких об'єктів нерухомого майна та незаконного отримання грошових коштів, тобто протиправного збагачення.
Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено ряд об'єктів нерухомості в м. Запоріжжі, якими шахрайським шляхом заволоділа зазначена організована група, а саме, квартирами, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .
Таким чином, слідство приходить до висновку, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідно застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому прокурор звернувся до суду із вказаним клопотанням.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні внесене клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що, ризики, на які посилається прокурор вже були врахованіслідчими суддями при розгляді попередніх клопотань, вони не змінились та нових ризиків не виникло. Підозрюваний в силу ст. 89 КК Украни не має судимості, має постійне місце проживання, одружений, має статус військового пенсіонера. Не має наміру переховуватись від суду та якимось чином впливати свідків, покладені на нього обов'язки він виконує у повному обсязі, на підставі викладеного, просить суд у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного висновку.
Згідно статті 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Як вбачається за змісту вказаного клопотання, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 200 КПК України про зміну запобіжного заходу, проте в прохальній частині просить, застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на що слідчий суддя звертає увагу.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 14.06.2018 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2018 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, з покладенням наступних обов'язків, а саме: не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21-00 годин до 07-00 години; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту терміном до 05.10.2018 року, разом з цим скасовано обов'язок покидати місце проживання в нічний час доби.
26.09.2018 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України.
В силу ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Клопотання прокурора вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України та наявність ризиків того, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування (у тому числі за межами України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.
За змістом вимог ст. 200 КПК України законодавець наділяє прокурора, слідчого за погодженням з прокурором заявляти клопотання слідчому судді про зміну раніше обраного запобіжного заходу. Обов'язковими умовами за ч. 2 статті 200 КПК України є обґрунтування прокурором, слідчим появи обставин, які змушують звернутись із клопотанням про зміну запобіжного заходу, оскільки виконання завдань кримінального провадження через їх наявність утруднюється. Якщо дані обставини мали місце і під час розгляду первинного клопотання про застосування запобіжного заходу, то сторона обвинувачення повинна довести свою необізнаність щодо їх існування саме на той момент.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вперше ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у червні 2018 року та з цього часу підозрюваним нового злочину не вчинялося, органом досудового розслідування фактично доповнюється та уточнюється правова кваліфікація інкримінованих підозрюваному дій, шляхом вручення нової підозри.
Матеріалами, доданими до клопотання встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має судимості в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання; одружений, військовий у відставці. Згідно повідомленої підозри ОСОБА_6 не є організатором злочинної діяльності, а лише виконавцем. Покладені на нього обов'язки, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, виконував належним чином. Від явок до органу досудового розслідування та суду не ухилявся, на виклики слідчого з'являвся завжди своєчасно. Будь-яких даних, які б підтверджували порушення підозрюваним запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до матеріалів клопотання не долучено, а судом в ході судового розгляду не встановлено.
Наявні та можливі по справі ризики, в тому числі і наведені прокурором у своєму клопотанні, враховані слідчими суддями при розгляді попередніх клопотань, як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, фактично не змінилися та нових ризиків не виникло.
Органом досудового розслідування в розумінні положень ст. 200 КПК України не надано доказів появи обставин для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш суровий, які йому не були відомі під час розгляду попередніх клопотань про застосування запобіжного заходу.
Одночасно, органом досудового розслідування не надано доказів порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього, в тому числі і ухвалою слідчого судді від 15 червня 2018 року.
Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Проте, в порушення наведеної норми процесуального права, прокурором в суді не доведено існування тих ризиків, на які він посилається в клопотанні в обґрунтування зміни відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов'язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваною кримінального правопорушення.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки раніше обраний відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід на сьогоднішній день в повній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку останнього та відповідає вимогам КПК України, засадам Конвенції про захист прав та основоположних людини, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, враховуючи, що запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, закінчується 05.10.2018 року, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити його дію в межах строку досудового розслідування до 6-ти місяців, тобто до 13.10.2018 року.
Керуючись ст. ст. 176-179, 200 КПК України,
В задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060002226 від 19.06.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із збереженням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України в межах строку досудового розслідування до 6-ти місяців, тобто до 13.10.2018 року, саме:
- не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1