№ 201/14480/16-ц
04 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
за участі секретаря Дашкевич Х.В.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро клопотання Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Дніпро” про повернення сплаченого судового збору по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Дніпро” до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності і стягнення та витрат, -
ПАТ “ОСОБА_1 Дніпро” 19 жовтня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності і стягнення та витрат, позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року справу залишено без розгляду. В задоволенні клопотання про повернення судового збору - відмовлено.
ПАТ “ОСОБА_1 Дніпро” звернувся до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору по справі.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Перевіривши матеріали справи та клопотання вважаю за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки зазначену справу ухвалою суду, було залишено без розгляду саме за заявою представник позивача (з належно оформленими повноваженнями), а тому передбачених законом підстав для повернення сплаченої суми судового збору не має та не встановлено, також слід зазначити, що судом вже розглядалося вище вказане питання та ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року в задоволенні клопотання про повернення судового збору - відмовлено.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, оскільки воно не підтверджене, безпідставне і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для його задоволення немає, а тому вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 133 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,-
Публічному акціонерному товариству “ОСОБА_1 Дніпро” в задоволенні клопотання про повернення сплаченого судового збору по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Дніпро” до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності і стягнення та витрат - відмовити.
Ухвала згідно ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Суддя -