Іменем України
01 жовтня 2018 року
Київ
справа №817/458/15
адміністративне провадження №К/9901/8304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 (головуючий суддя - Євпак В.В., судді - Капустинський М.М., Шидловський В.Б.)
у справі № 817/458/15
за поданням Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТІ Промтехсервіс»
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
У лютому 2015 року Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ) звернулася до суду з поданням стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТІ Промтехсервіс» (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків.
Подання обґрунтоване тим, що Товариство не допустило працівників ДПІ до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 17.02.2015 № 3502/17-16-22-02, що є підставою для звернення до суду з метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 20.02.2015 подання ДПІ задовольнив: підтвердив обґрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого рішенням начальника ДПІ № 3502/17-16-22-02 від 17.02.2015.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2015 постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив у зв'язку з наявністю спору про право.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
24.01.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.02.2015 начальником ДПІ прийнято наказ за № 86 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з питань правильності визначення об'єкта оподаткування по податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
На підставі вказаного наказу для проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства 16.02.2015 уповноваженим особам ДПІ видано направлення на перевірку № 57/17-16-22-02.
З метою проведення перевірки посадовими особами ДПІ здійснено виїзд за місцезнаходженням відповідача: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 19, офіс 415. Однак директором Товариства Макаровим Андрієм Вікторовичем, після ознайомлення з направленнями на перевірку та наказом про проведення перевірки, відмовлено у допуску посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, про що складено акт № 11/17-16-22-02/38379182 від 16.02.2015.
У зв'язку з недопуском до перевірки уповноважених осіб контролюючого органу та на підставі звернення начальника відділу перевірок платників податків ДПІ 17.02.2015 начальником ДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків за №3502/17-16-22-02.
18.02.2015 ДПІ звернулась в порядку статті 183-3 КАС України з поданням про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 183-3 КАС України (в редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу.
При цьому закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.
Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Між тим, стаття 183-3 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством оскаржено в судовому порядку наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16.02.2015 № 86, що підтверджується наявною в матеріалах справи ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 про відкриття провадження у справі № 817/441/15 за вказаним позовом.
Крім того, про незгоду з наказом про проведення перевірки, а також про його оскарження в судовому порядку керівником Товариства було зазначено при його ознайомленні 16.02.2015 (міститься в матеріалах справи).
Наведене підтверджує в даному випадку існування спору про право з огляду на заперечення відповідачем законності проведення перевірки, недопуск до якої й зумовив звернення ДПІ до суду з розглядуваним поданням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України з огляду на неможливість розгляду подання контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова