нп 2-а/490/265/2018 Справа № 490/1805/18
Центральний районний суд м. Миколаєва
25 вересня 2018 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Кваші С.О.,
за участі позивача та представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови,-
15 березня 2018 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову БР № 515235 від 06 березня 2018 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КупАП.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова винесена працівниками поліції з перевищенням наданих повноважень - так в розмові поліцейський повідомив йому, що він притягається до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП, яка має зовсім інший нормативний зміст та не стосується обставин справи. Працівники поліціцї також відмовились складати протокол про адміністративне правопорушення. Розуміючи ступінь допущених помилок при складанні Постанови він відмовився отримувати її копію, маючи намір оскаржити її до суду. Проте при отриманні копії постанови засобами поштового зв'язку 10 березня 2018 року він виявив , що в пункті 6 міститься виправлення, а саме частина 4 вказаної статті КУпАП була від руки виправлена на частину 5 ст. 122 КУпАП , що є неправомірним , оскільки виправлення вчинене після винесення постанови. До того ж справи про адміністративні правовпорушення за ч.4 ст. 122 КУпАП уповноважені розглядати судді місцевих судів, а не Національна поліція на місці вчиненя правопорушення. При цьому самого факту здійснення стоянки під знаком "Інваліди" не заперечував, пояснивши що інших розчищених від снігу вільних місць не було.
В судовому засіданні представник відповідача вважав вимоги позову безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню . Суду пояснив , що працівники поліції діяли відповідно до вимог КУпАП та ЗУ "Про Національну поліцію", правильно визначили суть скоєного адміністративного правовпорушення та зазначили його склад відповідно до ст. 122 КУпАП в змісті оскаржуваної Постанови, проте помилково зазначили частину 4 , а не частину 5 ст. 122 КУпАП . Водію було роз'яснено його права , позивача було ознайомлено зі змістом Постанови про накладення стягнення в розмірі 1020 грн. , що також відповідає санкції ч.5 ст. 122 КУпАП, та запропоновано отримати її копію, від чого останній без поясненyя причин відмовився. Вважає, що факт виправлення в Постанові не тягне за собою її протиправність .
Вислухавши пояснення сторін, оглянувши відеозапис з нагрудного відеореєстратору, вивчивши доводи позову та матеріали справи, судом встановлені наступні йому факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з Постанови в справі про адміністративне правопорушення, 06 березня 2018 року об 11 год. 55 хв. позивач, керуючи транспортним засобом Хюндай Акцент , дн НОМЕР_1 , здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.38 Місце для стоянки" з табличкою до дорожнього знаку 7.17 "Інваліди" , не перевозячи інвалідів , біля будівлі по вулиці Адміральській, 20, чим скоїв адміністративне правопорушення , передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Дане правопорушення було зафіксоване постановою компетентної особи Управління патрульної поліції в м.Миколаєві серії БР № 515235 від 06 березня 2018 року, де позивач був визнаний винним у його вчиненні з накладенням адміністративного стягнення, що передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн.00 коп. Також скоєння правоворушення було зафіксоване на відеореєстратор .
Частиною третьою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
У відповідності до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, з пояснень сторін та оглянутого відеозапису вбачається, що 06 березня 2018 року біля будівлі міськвикокному по вулАдміральській, 20 автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійнив стоянку на передбаченому для цього місці в зоні дії дорожнього знаку 5.38 "Місце стоянки", але в зоні дії таблички до дорожнього знаку 7.17 " Інваліди" . При цьому водій не заперечував, що він не здійснює перевезення інвалідів.
Працівником відповідача інспектором патрульної роти 4 батальону 2 Дронделем М.В, роз'яснено водієві суть правопорушення, яка полягала саме у зупинці та стоянці транспортного засобу на місці, де дозволено стоянку лише транспортних засобів , якими керують водії з інвалідністю, або особи, які їх перевозять, та визначенго розмір штрафу у відповідності до санкції тієї частини Кодексу, яка передбачає відповідальність саме за таке правопорушення. При цьому дійсно водієві було зазначено, що відповідальність за таке адміністративне правопорушення передбачена частиною четвертою ст.122 КУпАП.
Частиною п'ятою ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за здійснення зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою , на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів , якими керують водії з інвалідністю або водії , які перевозять осіб з інвалідністю (крім вимушеної стоянки)- тягнуть за собою накладення штрафу від 60 до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що відповідає сумі 1020-1700 грн).
При цьому частина четверта цієї статті передбачає відповідальність за порушення правил ПДР, відповідальність за яке передбачене частинами 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме примусили іншх учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо особистої безпеки або безпеки інших громадян.
За таких обставин суд не може прийняти до уваги твердження позивача, що інспектором поліції було протиправно застосовано до нього іншу норму права, ніж та, що передбачала відповідальність за скоєне ним правопорушення, оскільки вочевидь патрульним поліцейським промилково була названа за нумерацією не та частина статті 122, яка відповідає складу скоєного ним правопорушення, але який цілком вірно визначений поліцейським у повній відповідності до диспозиції та санкції частини п'ятої цієї ж статті 122 КупАП, про що також вірно зазначено в п. 6-7 оскаржуваної Постанови. Внесення відповідних виправлень в Постанову не може тягнути за собою висновок про її неправомірність.
При цьому суд додатково враховує, що інспектором поліції було запропоновано позивачеві отримати копію постанови на місці, проте останній пояснив, що бажає скоритатися своїм правом відмовитися і отримати свою копію поштою.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 222 КУпАП , органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга , третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративністягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, за частиною 5 ст. 122 КупАП оскаржувана постанова складена компетентною посадовою особою в межах наданих повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 5 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 245 КАС України до повноважень суду при вирішенні справи належить задоволення адміністративного позову повністю або частково чи відмова в його задоволенні повністю або частково.
Таким чином, постанова серії БР № 55235 від 06.03.2018 року у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною, а отже не підлягає скасуванню. Відповідачем в повній мірі доведена правомірність свого рішення, натомість позивачем жодним чином не надано достеменних обгрунтувань відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.242-246 , 250, 255, 286 КАС України, суддя,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів після складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гуденко О.А.
Повний текст рішення виготовлено 03.10.2018 р.