02.10.2018 р. Справа № 914/1811/18
Господарський суд Львівської області у складі судді М. Синчука, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз СВІС ГМБХ», м. Дніпро,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів, м. Винники,
про: видачу судового наказу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхауз СВІС ГМБХ" звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою до боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу в порядку ст. 150 ГПК України.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Частиною 1 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Так, у заяві про видачу судового наказу заявник вказує, що 04.12.2013 р. між заявником та боржником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на поставку непродовольчих продуктів №228 ЛВ. Так, на час укладення договору відповідач був фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.09.2018 р. за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 встановлено, що стан суб'єкта Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є припиненим, що підтверджується вчинення відповідного запису 06.09.2018 р. про припинення.
Суб'єктна юрисдикція господарських судів визначається §1 ГПК України та, зокрема, згідно зі ст. 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, суд робить висновок, що позов у спорі, за яким статус ФОП відповідача припинено до виникнення спору, має розглядатись місцевим судом цивільної юрисдикції за місцезнаходженням цього відповідача - фізичної особи.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Крім того, суд доводить до відома заявника, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.08.2018 р. у справі №914/1478/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Медхауз СВІС ГМБХ” про видачу Судового наказу на стягнення боргу у сумі 1800,10грн з Боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79495, м.Львів, м.Винники, вул. Лісна, 9; ідент.код НОМЕР_1), відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Медхауз СВІС ГМБХ” у видачі Судового Наказу на стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу у сумі 1800,10грн. Підставою для відмови у видачі Судового Наказу, стала норма п.5 ч.1 ст.152 ГПК України, а саме: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, так як поставки товару здійснювались Заявником 11.09.2014, 06.11.2014 та 04.12.2014, що, згідно з нормою ст.257 ЦК України, зумовлює наявність факту спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки.
За ч. 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись п. 4, 7 ст. 152, ст. ст. 175 , 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Медхауз СВІС ГМБХ” у видачі Судового Наказу на стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу у сумі 1 800,10 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Дата підписання ухвали: 02.10.2018р.
Суддя Синчук М.М.