29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" жовтня 2018 р.м. Хмельницький Справа № 924/161/16
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Крамар С.І., при секретарі судового засідання Желіхівська О.О., розглянувши матеріали справи
за заявою Приватного підприємства "АДЛЄР" м. Київ
про порушення справи про банкрутство Фермерського господарства "РОСА ПЛЮС" смт. Стара Синява Старосинявський район Хмельницької області (заява ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 про покладання субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника, у зв'язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника)
Представники сторін: не викликались.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвалою суду від 15.03.2016р. порушено провадження у справі №924/161/16 про банкрутство фермерського господарства "РОСА ПЛЮС" (вул. Філатова, 9, смт. Стара Синява, Старосинявський район Хмельницької області, код 34638965), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фермерського господарства "РОСА ПЛЮС" та процедуру розпорядження майном боржника до 08.07.2016р., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 08.06.2016р. затверджено реєстр вимог кредиторів ФГ "РОСА ПЛЮС" на загальну суму 849 752,51 грн.
Постановою суду від 23.06.2016р. визнано банкрутом фермерське господарство "РОСА ПЛЮС", відкрито ліквідаційну процедуру строком до 23.12.2016р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.
07.05.2018р. на адресу суду ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_1 подав заяву №02-39/386 від 02.05.2018р. про покладання субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника, у зв'язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника, на ОСОБА_2 з мотивів доведення боржника до банкрутства своїми діями та рішеннями як власника та керівника банкрута, а також стягнути з нього на користь банкрута субсидіарно грошові кошти в сумі 1 083 359,33грн. - як забезпечення вимог кредиторів, судових витрат у справі та можливості підприємству здійснювати подальшу господарську діяльність.
Ухвалою суду від 29.05.2018р. заяву ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 №02-39/386 від 02.05.2018р. прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні, а також залучено до участі у справі №924/161/16 (в частині розгляду заяви ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 №02-39/386 від 02.05.2018р. про покладання субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника, у зв'язку із доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника) власника та колишнього керівника банкрута - гр. ОСОБА_2 (31412, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Харківці, вул. Шевченка, буд. 1, код НОМЕР_1).
Повноважний представник кредитора підчас судових засідань подану ліквідатором заяву підтримав.
Ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_1 під час судових розглядів заяви також просить суд її задовольнити та покласти субсидіарну відповідальність на колишнього керівника боржника. 06.09.2018 року надіслав на адресу суду додаткові пояснення та уточнення до заяви, у яких просить суд стягнути з ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності в розмірі 1165764,33 грн. у зв'язку з донарахуванням судових витрат по серпень 2018 року.
Залучений до участі в розгляді заяви ОСОБА_2 не з'явився на судові засідання, письмової позиції з приводу вимог ліквідатора не подав, ухвали суду, надіслані на його адресу, вручені останньому, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками.
Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, дійшов висновку про часткове задоволення розглядуваної заяви ліквідатора з наступних мотивів.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Результати господарської діяльності в залежності від комерційних ризиків можуть бути як позитивними, прибутковими, так й негативними, за якими може настати неспроможність.
При цьому, ч. 1 ст. 89 названого Кодексу унормовано, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Згідно ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Відповідно до ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
З огляду на наведене, законодавцем у статті 41 Закону про банкрутство встановлені правові підстави та особливості покладення на засновників або керівників суб'єктів господарювання згідно із приписами статті 41 Закону про банкрутство субсидіарної відповідальності.
Зокрема, такою підставою виступає доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності неправомірних дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності та якщо це завдало великої матеріальної школи державі чи кредитору.
Ними можуть вважатися, наприклад, підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; здійснення дій, що грубо суперечать вимогам належного господарювання; необґрунтована сплата грошових коштів, безпідставна передача третім особам майна; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.
За таке правопорушення передбачена Законом про банкрутство цивільно-правова санкція, яка передбачає несприятливі наслідки - майнові позбавлення відносно засновника (учасника) юридичної особи та/або керівника з метою відшкодування втрат, завданих його кредиторам.
Так, згідно ч. 5 ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Відповідно до "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14, об'єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Доведення до банкрутства визначено в зазначених Методичних рекомендаціях як умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
Разом з тим, діюче законодавство України не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з частиною 5 ст. 41 Закону з обов'язковою наявністю вироку відносно таких осіб щодо доведення до банкрутства.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15, яка враховується при застосуванні зазначеної норми права згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Судом встановлено, що ФГ „Роса Плюс” зареєстроване як юридична особа з 2007 року. Головою ФГ значиться ОСОБА_2.
Внаслідок неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань у 2015 році перед ПП „Адлєр” за договорами поставки №81/Н від 03.03.2014 року, №182/3 від 07.04.2014 року в судовому порядку із ФГ „Роса Плюс” на користь ПП „Адлєр” стягнуто 105266,61 грн. та 461490,07 грн. боргу відповідно.
ФГ „Роса Плюс” в добровільному порядку сплачено лише 918,00 грн. боргу, що спричинило звернення ПП „Адлєр” із заявою від 17.02.2016 року про порушення справи про банкрутство. В подальшому, господарським судом Хмельницької області ухвалою від 15.03.2016 року порушено провадження у справі №924/161/16 про банкрутство, 23.06.2016 року визнано боржника банкрутом.
Матеріалами справи, зокрема, листом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.10.2016 року, стверджується, що загальна вартість оподатковуваних товарів та послуг за останні 12 календарних місяців (тобто, і у 2015 році) ФГ „Роса Плюс” становить 3364823,00 грн. Аналогічні дані щодо здійснення господарського діяльності боржником у 2015 році та наявності у нього грошових коштів для сплати заборгованості ПП „Адлєр” вбачаються із виписок по банківських рахунках АТ „Ощадбанк” та ПАТ КБ „Приватбанк” за період з 01.01.2015 року, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ФГ „Роса Плюс” за 2015 рік, фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік.
Натомість, ухиляючись від виконання зобов'язань перед кредитором у даній справі, особисто ОСОБА_2 здійснено отримання коштів з рахунку господарства у АТ „Ощадбанк” в період з 15.12.2015 року по 30.12.2015 року в розмірі 462800,00 грн. із призначенням „на інші цілі”, „на купівлю товарів, оплату послуг, за виконані роботи”, що підтверджується листом АТ „Ощадбанк”. ОСОБА_2 у листі від 13.06.2017 року повідомив про цілі зняття коштів, відмінні від погашення заборгованості перед ПП „Адлєр”, але вони не знайшли свого підтвердження арбітражним керуючим, оскільки на запит останнього №02-39/583 від 14.06.2017 року підтверджено згідно статистичної звітності лише сплату суми орендної плати у розмірі 94928,00 грн.
Як вбачається із наданих ПАТ КБ „Приватбанк” із супровідним листом №20.1.0.0/7-20170117/2067 від 27.01.2017 року виписок за рахунками ФГ „Роса Плюс” за період з 01.01.2015 року по 22.12.2016 року ОСОБА_2 здійснено зняття готівкових коштів у незначних сумах через банківські картки з рахунку боржника у ПАТ КБ „Приватбанк” у 2015-2016 роках в розмірі 1679814,32 грн. Вказані дії та цільове призначення знятих коштів відповідно до листа від 20.07.2017 року не пояснено ОСОБА_2
Окрім того, 01.03.2016 року ОСОБА_2, як керівником боржника, укладено договір про перевід боргу №2 від 01.03.2016 року, із Агрофірмою „Голованівськ” та ФГ „Кібела” за умовами якого, за згодою керівника боржника ОСОБА_2, здійснено переведення боргу перед ФГ „Роса Плюс” від агрофірми „Голованівськ” на ФГ „Кібела” на суму 2629489,96 грн. При цьому, на час укладення такого договору у ФГ „Кібела” вже був наявний борг перед боржником в розмірі 1249999,80 грн.
Під час судового розгляду спору щодо визнання вказаного договору недійсним колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду у постанові від 30.08.2017 року зроблено висновок, що керівник ФГ „Роса Плюс”, уклавши спірний договір переводу боргу, унеможливив виконання грошових зобов'язань ФГ „Роса Плюс” перед кредитором ПП „Адлєр”. Як наслідок, спірний договір визнано недійсним.
З-поміж іншого, боржник у листі від 27.05.2016 року також повідомив про припинення 15.02.2016 року наявних у господарства договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 202 га та 20 га багаторічних насаджень шляхом укладення додаткових угод, що фактично свідчить про добровільне припинення фермерським господарством своєї господарської діяльності.
Наведені дані також підтверджуються Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.02.2016 року та від 14.06.2016 року.
З вказаного вище суд дійшов висновку, що керівником боржника - ОСОБА_2 вчинялися дії по свідомому ухилянню від сплати боргу кредитору, вимоги якого призвели до визнання боржника банкрутом, хоча на час виникнення такого зобов'язання боржник мав можливість його сплатити, що стверджується даними ОДПІ, укладеним договором про переведення боргу та виписками по банківських рахунках.
За таких обставин висновки ліквідатора щодо доведення боржника до банкрутства підтверджуються матеріалами справи та судовими рішеннями у цій справі. При цьому, судом встановлено вчинення ОСОБА_2 конкретних дій, що спричинили доведення до банкрутства, а саме безпідставне зняття готівкових коштів з рахунків товариства без погашення наявної заборгованості, укладення недійсного договору з метою унеможливлення виконання грошових зобов'язань перед ПП „Адлєр”, припинення господарської діяльності боржника шляхом припинення дії договорів оренди земельних ділянок, на яких здійснювалась господарська діяльність ФГ „Роса Плюс”.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний здійснити фінансування витрат ліквідаційної процедури, що має забезпечуватися наявністю у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат.
Оскільки ліквідатором встановлено відсутність майна, за рахунок вартості якого можна було би задовольнити частково або повністю вимоги кредиторів, на колишнього керівника боржника гр. ОСОБА_2 покладається уся сума грошових вимог відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в розмірі 849752,51 грн.) (аналогічна позиція підтримана у постанові ВС від 30.01.2018 року у справі №923/862/15).
Частинами 4, 7 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Таким чином, стосовно витрат на оплату послуг ліквідатора та його витрат на ліквідаційну процедуру (316011,82 грн. відповідно до звіту ліквідатора за період з 23.06.2016 року по серпень 2018 року), згідно поданої заяви, судом зауважується, що в даному випадку, відповідно до ст. 115 Закону про банкрутство, звіт ліквідатора про витрати в ліквідаційній процедурі та оплату послуг не затверджений комітетом кредиторів та господарським судом, що унеможливлює визначення чіткої суми такий витрат станом на даний час. З зазначеного, в стягненні 316011,82 грн. судових витрат слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, заява арбітражного керуючого ліквідатора ФГ „Роса Плюс” про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства підлягає частковому задоволенню на суму 849752,51 грн. В покладенні на ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності в розмірі 316011,82 грн. судових витрат слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 234 ГПК України, ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд
Заяву арбітражного керуючого ліквідатора ФГ „Роса Плюс” ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства задовольнити частково.
Стягнути з гр. ОСОБА_2 (31412, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Харківці, вул. Шевченка, буд. 1, код НОМЕР_1) на користь фермерського господарства „Роса Плюс” (31400, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. Філатова, буд. 9, код 34638965) грошові кошти в розмірі 849752,51 грн. (вісімсот сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві грн.. 51 коп.) субсидіарної відповідальності боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Видати наказ.
В стягненні з ОСОБА_2 316011,82 грн. судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана 02.10.2018р.
Повний текст ухвали складено 03.10.2018 р.
Суддя Крамар С.І.
Віддрук. 5 прим. (надісл. всім):
1 - до справи,
2 - арб. кер. ОСОБА_1 - 43010, м. Луцьк, вул. Коперника, 36а; (реком)
3 - ініціюючому кредитору - м. Київ, вул. Ямська, 8; (реком.)
4,5 - ОСОБА_2 (31412, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Харківці, вул. Шевченка, 1; 31400, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. Філатова, 9) (реком з повід).