01 жовтня 2018 року
Київ
справа №817/2182/17
адміністративне провадження №К/9901/62066/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №817/2182/17. за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування податкової вимоги,-
Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2018 розподілена на суддю Гончарову І.А.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2017 Фізична особа-підприємця ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-559-17 від 11.09.2017.
Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був зареєстрований як платник податків та здійснював свою підприємницьку діяльність на території проведення антитерористичної операції, а тому відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням змін внесених Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є звільненим від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. З огляду на те, що недоїмка по єдиному соціальному внеску в розмірі 7543,00 грн. виникла за час його перебування на обліку в ДПІ у м.Луганськ, вона підлягала визнанню безнадійною та підлягала списанню. Виставивши ж на дану суму недоїмки податкову вимогу №Ф-559-17 від 11.09.2017, Головне управління ДФС у Рівненській області - фіскальний орган на території якого позивач знаходиться як тимчасово переміщена особа, порушив відповідні норми Закону і тим самим, позбавив наданих йому державою додаткових пільг і гарантій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 залишеним без змін постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, позов задоволено повністю.
Головне управління ДФС у Рівненській області (касатор) не погоджується із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що такі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягають до скасування .
Головне управління ДФС у Рівненській області звернуло до суду з касаційною скаргою на рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №817/2182/17, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у позовних вимог повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №813/4141/17 є вимога про скасування податкового повідомлення - рішення №0052061233 від 24.07.2017., на загальну суму 7543,00грн.( сім тисяч п'ятсот сорок три гривні)
Отже, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №817/2182/17, щодо скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-559-17 від 11.09.2017.не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №817/2182/17.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова