03 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 534/853/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора патрульної поліції 1-ї роти батальйону УПП у м. Кременчуці ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.08.2018, суддя Крикливий Віталій Вікторович, вул. Гірників, 17, м. Комсомольськ, Полтавська, 39800, по справі № 534/853/18
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора патрульної поліції 1-ї роти батальйону УПП у м. Кременчуці ОСОБА_1
про оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.08.2018 року задоволено позов ОСОБА_2 до Інспектора патрульної поліції 1-ї роти батальйону УПП у м. Кременчуці ОСОБА_1 про оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скасовано постанову серії ВР № 191694 від 15 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачем правомірно винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за фактом порушення п.16.6 ПДР України щодо ненадання переваги в русі зустрічному транспортному засобу. Крім того, зазначає, що пояснення позивача надані під час розгляду справи свідчать про невірне тлумачення ним п.п.16.6 ОСОБА_3 дорожнього руху та суперечать його вимогам, оскільки вказана норма не містить виключень, які б дозволяли водієві здійснювати на перехресті поворот ліворуч чи розворот, не пропускаючи транспортний засіб, що рухається в зустрічному напрямку прямо (повертає праворуч).
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.06.2018 року Інспектором роти №1 батальйону УПП у м.Кременчуці ОСОБА_1винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №191694 від 15.06.2018 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови 15.06.2018 року близько 11 год. 30 хв. у м.Кременчуці на регульованому перехресті вулиць Миколаївська-Шевченка ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом та повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не надав переваги в русі транспортним засобам, які рухались у зустрічному напрямку прямо, чим порушив п.16.6 ПДР України.
Не погодившись з вказаною вище постановою про накладення адміністративного стягнення та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 року встановлюють ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року ( із змінами та доповненнями).
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 16.6 ОСОБА_3 дорожнього руху України, визначено, що повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався.
Колегія суддів, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу (у т.ч. в даному випадку), зазначає, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Як встановлено ч.ч.2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження: оскаржувати постанову у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в якості доказу правопорушення надано до суду письмові пояснення ОСОБА_2 та диск з відеозаписом.
З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що дії позивача не перешкоджали іншим учасникам руху, поворот ліворуч ним було здійснено до того часу, коли зустрічний автомобіль розпочав рух.
Дослідивши постанову ВР №191694 від 15.06.2018 року (а.с.7), колегія суддів вказує, що до постанови додаються лише письмові пояснення ОСОБА_2 Вказана постанова не містить посилання на наданий відповідачем до суду відеозапис.
Більше того, з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити факт порушення позивачем п.п. 16.6 ПДР. Крім того, ракурс проведеної поліцейським відео фіксації здійснювався з рівня поясу, що взагалі позбавляє фактичної можливості ідентифікувати присутніх на місці події осіб.
Статтею 77 Кодексу адміністративного правопорушення встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу ( групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено вину позивача у скоєнні правопорушення,
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач, складаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, а тому заявлені позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, щодо дослідження наданого відповідачем відеозапису, в якості доказу вчиненого позивачем правопорушення - є безпідставними, оскільки у розумінні ст.251 КУпАП зазначений відеозапис з нагрудної камеру інспектора патрульної поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, так як оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення. Отже в силу вищезазначених положень ст. 74 КАС України наданий відеозапис є недопустимим, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права, а тому колегія суддів до уваги наданий відповідачем доказ (відеозапис) не приймає.
Жодних об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху відповідачем зібрано не було.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та відеозаписом, з якого не можливо встановити факт скоєння правопорушення позивачем .
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Інспектора патрульної поліції 1-ї роти батальйону УПП у м. Кременчуці ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.08.2018 по справі № 534/853/18 залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6