Справа № 459/3218/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.
Провадження № 22-ц/783/357/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія:39
27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.
суддів - Ніткевича А.В., Савуляка Р.В.
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю апелянта ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, правонаступника позивача - ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу, визнання договору купівлі-продажу договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на спадкове майно, -
22 листопада 2016 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу, визнання договору купівлі-продажу договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 (правонаступника ОСОБА_6) до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі - продажу, визнання договору купівлі-продажу договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на спадкове майно - задоволено.
Вирішено :
-визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири № 1, за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, будинок 26, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та посвідчений 26.03.2009 року нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстром 2-598;
-визнати договір купівлі-продажу квартири № 1, за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, будинок 26, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та посвідчений 26.03.2009 р. нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстром 2 - 598 - договором довічного утримання, що укладений 26.03.2009р. між ОСОБА_6 (відчужувачем) та ОСОБА_2 (набувачем);
-розірвати договір довічного утримання, що укладений 26.03.2009р. між ОСОБА_6 (відчужувачем) та ОСОБА_2 (набувачем) та посвідчений 26.03.2009 р. нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстром 2-598;
-визнати право власності на спадкове майно, а саме: квартиру № 1, за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, будинок 26 за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року оскаржив представник відповідача ОСОБА_3
В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що є очевидним той факт, що позовна заява подана від імені ОСОБА_6 одразу подавалась в інтересах ОСОБА_4, оскільки зареєстрована в Червоноградському міському суді Львівської області 22 листопада 2016 року, тобто в день смерті позивача ОСОБА_6 Адреса для листування позивача ОСОБА_6 в позовній заяві зазначена адреса ОСОБА_4 , а також його мобільний номер телефон. ОСОБА_4 у якості правонаступника залучений ухвалою від 28 серпня 2017 року як єдиний спадкоємець за заповітом. 01 грудня 2017 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просив суд визнати удаваним договір купівлі - продажу, визнати договір купівлі - продажу договором довічного утримання, розірвати договір довічного утримання, визнати за ним право власності на спадкове майно.
Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що визнаючи договір купівлі - продажу квартири удаваним правочином та визнаючи такий договором довічного утримання, суд першої інстанції підтвердив факт укладення та виконання сторонами власне договору купівлі - продажу, а не будь - якого іншого правочину. В такому разі не зрозуміло в чому полягає удаваність даного правочину, адже за даним договором настали відповідні правові наслідки для сторін, властиві для договору купівлі-продажу. Крім того, суд першої інстанції, розриваючи договір довічного утримання квартири виходив з того, що відповідач не в повній мірі виконувала обов»язки за договором довічного утримання, при цьому не зазначив в чому полягала ця неповнота.
Щодо визнання права власності на спадкове майно, звертає увагу на те, що судом першої інстанції досліджено, однак не взято до уваги той факт, що 30 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі - продажу, за яким до останньої перейшло право власності на квартиру № 1 за адресою: м. Червоноград, вул. Сокальська, 26. Таким чином, суд фактично позбавив ОСОБА_5 права власності на придбану квартиру, не давши жодного правового обґрунтування. Право власності даної особи в суді не оспорювалось, договір купівлі - продажу від 30 березня 2017 року не оскаржувався.
Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 26.03.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 насправді було укладено договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_6 в силу віку та інвалідності не орієнтувалась в нормах законодавства та бажала щоб її доглядали довічно. А оскільки такий договір не виконувався належним чином, то його слід розірвати.
Крім того, єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_6 є її син - ОСОБА_4 Однак, останній не зможе отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, а відтак слід визнати за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, а саме: квартиру № 1, за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Сокальська, будинок 26.
Враховуючи матеріали справи та встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалі справи, 22 листопада 2016 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу, визнання договору купівлі-продажу договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 07.12.2016 року відкрито провадження у даній справі.
Згідно актового запису про смерть № 824 від 23.11.2016 року ОСОБА_6 померла 22.11.2016 року у віці 85 років.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28.08.2017 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
За змістом ст. ст. 46, 47 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи, а також здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Виходячи зі змісту цих статей, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.
Згідно із ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За нормами ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.
Цивільне судочинство здійснюється виключно в порядку, встановленому ЦПК України. Процесуальним законом не передбачено залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, тобто ще не стала учасником процесу, як це визначено у ст. 55 ЦПК України, оскільки таке залучення суперечитиме принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, перовадження у даній справі відкрито 07.12.2016 року, тобто вже після смерті позивачки ОСОБА_6, померлої 22.11.2016 року.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час відкриття провадження у справі померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинена, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
При цьому, ОСОБА_4, якого суд першої інстанції помилково, в порушення вище перелічених норм закону залучив до участі в справі як правонаступника, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з позовом за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367 - 369, 374 ч. 1 п. 4, 377 ч. 1, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2017 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_6, правонаступником якої залучений ОСОБА_4, до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу, визнання договору купівлі-продажу договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на спадкове майно - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Ніткевич А.В.
ОСОБА_8