36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.09.2018 Справа № 917/1037/18
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008
до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Гончарова, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 43 645,34 грн. заборгованості
Суддя О.М. Тимощенко
ОСОБА_3 Стельмах
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Обставини справи: 28.08.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 43 645,34 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 19.12.2017 р. Договору № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 21 576,04 грн. основний борг за період з 19.12.2017 р. по 30.04.2018 р. (включно), 21 576,04 грн. пені, 280,52 грн. 3% річних та 212,74 грн. інфляційних нарахувань.
Суд ухвалою від 30.08.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1037/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
19.09.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. № 8748), в якому останній зазначає, що ОСОБА_4 № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води є неукладеним з огляду на його неотримання відповідачем, а тому відповідач просить суд відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:
ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 використовує нежитлові приміщення в будинку по вул. Маршала Бірюзова, 36 згідно Договору оренди № 84/16-с від 15.12.2016 р. нерухомого майна, що належні до державної власності. Загальна площа об'єкту оренди складає 184,7 м2. (п. 1 Договору оренди № 84/16-с від 15.12.2016 р. (копія Договору наявна у матеріалах справи, а.с. 13-15).
09.11.2017 р. позивач супровідним листом вих. № 30.1-13/2398 від 08.11.2017 р. направив на адресу відповідача проект Договору № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідачем проект Договору був отриманий 13.11.2017 р.. При цьому, ОСОБА_4 було підписано Відповідачем з протоколом розбіжностей (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 18-22).
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 181 ГК України мав бути розглянутий Позивачем протягом 20 днів з дня його одержання. Крім того, згідно положень ч. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого с обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Оскільки, позивач не врегулював розбіжності та не передав у 20-денний строк ці розбіжності до суду, то розбіжності (пропозиції), вказані в протоколі розбіжностей Відповідача, вважаються прийнятими.
Тобто, ОСОБА_4 № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - ОСОБА_4) вважається укладеним між сторонами з 19.12.2017 р..
У Договорі (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони узгодили, зокрема наступне :
- Споживач зобов'язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його теплопостачальній організації, підписаним ті скріпленим печаткою (п. 14 Договору);
- облік споживання теплової енергії, який постачається на опалення житлового будинку по вул. М.Бірюзова, 36, де знаходяться нежитлові приміщення Споживача, з 01.10.2017 р. проводиться відповідно до показників ВКО Т/Е SKS-3, № 040196 (п.19 Договору);
- при відсутності у Споживача вузла розподільного обліку теплової енергії розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться згідно обсягу, розрахованого за показниками вузла комерційного обліку теплової енергії за мінусом обсягів, визначених по показникам вузлів розподільчого обліку теплової енергії споживачів (при наявності) та витрат теплової енергії місць загального користування споживачів (при наявності), які мають індивідуальні (автономні) системи опалення. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають вузла розподільчого обліку теплової енергії, пропорційно займаної площі кожного споживача. На момент укладання договору: опалювальна площа житлового будинку по вул. М. Бірюзова, 36 складає 915,2 м2; площа нежитлового приміщення, яку займає Споживач в будинку складає 184,7 м2 (п. 23 Договору);
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.
Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (крім населення) з 01.10.2016 р. - 1153,45 грн./Гкал (без ПДВ); Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (крім населення) з 30.12.2016 р. - 1389,88 грн./Гкал (без ПДВ); Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (крім населення) з 24.02.2017 р. - 1513,28 грн./Гкал (без ПДВ) (п. 28 Договору);
- всі розрахунки по даному Договору проводяться на підставі рахунку, виписаного Теплопостачальною організацією Споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів (п. 29 Договору);
- факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення Споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денн термін, як це передбачено п. 14 Договору він, підписаний Теплопостачальною організацією односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинне законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії. Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів (п. 30 Договору);
- даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює свою дію на відносини , що фактично склалися між сторонами з 15.12.2016 р. і діє в частині постачання теплової енергії по 15.11.2019 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання. ОСОБА_4 вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення не буде заявлено однією зі сторін (п. 37 Договору).
Теплопостачальною організацією за період з 19.12.2017 р. по 30.04.2018 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 21 576,04 грн..
Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії та були пред'явлені відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи, а.с.25-34). Факт направлення вказаних актів та рахунків підтверджується реєстрами рахунків згрупованих поштових відправлень (копії залучені до матеріалів справи, а.с. 35-39).
За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 19.12.2017 р. по 30.04.2018 р. (включно), заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 21 576,04 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43 645,34 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 19.12.2017 р. Договору № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 21 576,04 грн. основний борг за період з 19.12.2017 р. по 30.04.2018 р. (включно), 21 576,04 грн. пені, 280,52 грн. 3% річних та 212,74 грн. інфляційних нарахувань.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, відповідач використовує нежитлові приміщення в будинку по вул. Маршала Бірюзова, 36 згідно Договору оренди № 84/16-с від 15.12.2016 р. нерухомого майна, що належні до державної власності (а.с. 13-15).
09.11.2017 р. позивач супровідним листом вих. № 30.1-13/2398 від 08.11.2017 р. направив на адресу відповідача проект Договору № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідачем ОСОБА_4 було отримано і підписано з протоколом розбіжностей 13.11.2017 р.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа відповідача, в якому останній підтверджує оримання Договору та просить позивача розглянути протокол розбіжностей (а.с. 23).
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 181 ГК України мав бути розглянутий Позивачем протягом 20 днів з дня його одержання. Крім того, згідно положень ч. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого с обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Враховуючи приписи ст. 181 ГК України, оскільки позивач не врегулював розбіжності та не передав у 20-денний строк ці розбіжності до суду, то розбіжності (пропозиції), вказані в протоколі розбіжностей відповідача, вважаються прийнятими, а ОСОБА_4 № 4442 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - ОСОБА_4) вважається укладеним між сторонами з 19.12.2017 р. (з урахуванням протоколу розбіжностей).
Отже, оскільки зазначений ОСОБА_4 містить визначення послуг, їх кількість, категорію, ціну, підписаний як представником позивача, так і відповідача, скріплений печатками сторін, 19.12.2017 р. між сторонами мав місце факт укладання правочину - договір енергопостачання і оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та прийняття даного рішення складає 21 576,04 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 576,04 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 280,52 грн. 3% річних за період з 15.01.2018 р. по 20.08.2018 р. та 212,74 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2018 р. по червень 2018 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
У п. 32 Договору визначено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платні за спожиті комунальні послуги".
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 21 576,04 грн. пені за період з 15.01.2018 р. по 20.08.2018 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Судом при перевірці розрахунку пені враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21 576,04 грн. основний борг за період з 19.12.2017 р. по 30.04.2018 р. (включно), 21 576,04 грн. пені, 280,52 грн. 3% річних та 212,74 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, (вул. Гончарова, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м.Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління AT "Ощадбанк" МФО 331467, код ЄДРПОУ 03338030) - 21 576,04 грн. основного боргу, 21 576,04 грн. пені, 280,52 грн. 3% річних та 212,74 грн. інфляційних нарахувань та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 28.09.2018 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М.Тимощенко