465/1270/17
2/465/451/18
Іменем України
25.09.2018 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Кузь В.Я.
при секретарі - Цунівській А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних , а також судових витрат з розгляду даної справи, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів із врахуванням індексу інфляції в розмірі 54004,31 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4588,65 грн., а також судових витрат з розгляду даної справи
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.12.2012 року , яке набрало законної сили 25.06.2013 року, на її користь стягнуто 61215,50 грн. боргу, а виконавчий документ видано 21.08.2013 року.
За результатами виконання даного рішення, відповідач провів розрахунок 05.07.2016 року.
Із покликанням на ст.. 625 ЦК України, вважає, що на її користь із відповідача підлягають стягненню також інфляційні витрати в розмірі 54004,31 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4588,65 грн., відповідно до проведених розрахунків.
Просить позовні вимоги задоволити.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги уточнили, відповідно до уточнених розрахунків вказує, що з Відповідача слід стягнути 182,324% інфляційних з 21 серпня 2013 року по 08 березня 2016 року, що становить 61215,50 - 61215, 50*182, 324%/100 %= 50395,05 грн. |
Окрім цього, 3% річних за цей період з 21 серпня 2 013 року по 08 березня 2016 року становить 930днів/3б5*3%*61215,50 грн. 4 67 9,21 грн.
Таким чином, з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 слід стягнути 503 95, 05 гривень інфляційних, 4679,21 гривень як 3% річних, всього 55074,26 грн.
Просить уточнені позовні вимоги задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на заяву про застосування строків позовної давності, згідно якої враховуючи, що позов було подано у березні 2017 року, усі стягнення по ст. 625 ЦК України можуть бути нараховані виключно починаючи з березня 2014 року.
Представник позивача із запереченнями відповідача не погодився, подавши заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. Посилається на те, що відповідач сплатив борг 09.03.2016 року, а інфляційні та 3% річних є залежними від сплати основного боргу, право на стягнення яких має позивач. Такі дії відповідача свідчать про виконання ним свого обов"язку щодо сплати коштів, відтак підстав для застосування строків позовної давності у суду немає.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд вважає , що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Так, судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.12.2012 року , яке набрало законної сили , позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 59 395, 50 грн.. 50 коп., судові витрати у вигляді 1700 грн.. сплаченого державного мита та 120 грн.. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду даної справи. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю таких.
За результатами апеляційного оскарження вказаного рішення, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.06.2013 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.07.2013 року, відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми.
21.08.2013 року Франківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-577/11 про стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 59395,50 грн., судових витрат в розмірі 1700, 00 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Позивач ствержує, що за результатами виконання даного рішення, відповідач провів розрахунок 05.07.2016 року.
Оскільки розрахунок із позивач мав бути проведеним 21.08.2013 року, суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання .
Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у спорі про застосування наслідків порушення грошового зобов»язання ( справа № 6-113 цс 14 , постанова від 01.10.2014 року), будь-яке зобов»язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов»язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення. Така позиція висвітлена в листі Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на індекс інфляції за кожен місяць прострочення платежу окремо. При цьому, якщо заборгованість виникла з 1 по 15 число відповідного місяця, розрахунок індексу інфляції слід проводити з врахуванням цього місяця.
Судом приймаються розрахунки позивача відповідно до яких , починаючи із 21 серпня 2013 року по 11 березня 2016 року індекс інфляції .станрвив:
Вересень-грудень 2013 року становив : - 101, 1%
Січень-грудень 2014 року становив : 124, 9%.
Січень-грудень 2015 року становив : 143, 3%;
Січень-лютий 2016 року, становив :100,50% ;
8 днів березня 2016 року становив: 101,0:.% (8/31) =100, 258%
Всього вересень 2013- 8 березня 2016 - 182,324% ,
Таким чином з Відповідача слід стягнути 182,324% інфляційних з 21 серпня 2013 року по 08 березня 2016 року, що становить 61215,50 - 61215, 50*182, 324%/100 %= 50395, 05. грн.
Окрім цього, 3% річних за цей період з 21 серпня 2 013 року по 08 березня 2016 року становить 930днів/365*3%*61215,50 грн. 4679,21 грн.
Представник відповідача подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності у справі. При вирішенні питання про застосування наслідків спливу позовної давності у справі, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до частини першої та пятої статті 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Судом встановлено, що рішення Франківського районного суду м.Львова від 14 грудня 2012 року, яке набрало законної сили та яким вирішено стягнути на користь позивача грошові кошти у сумі 59395,50 грн. відповідачем виконувалось шляхом оплати на рахунок виконавчої служби, про що позивач дізналась у серпні 2016 року , тому остання звернулася 07.03.2017 року до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за період 21.08.2013 року по 11.03.2016 року. З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не пропустила строк позовної давності і звернулася до суду в межах строку встановленого для звернення до суду за захистом порушеного права (позовної давності), тому заява представника відповідача задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають стягненню із відповідача відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 258,259, 263-265, 268 ЦПК України,-
Уточнені позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму коштів із врахуванням індексу інфляції в розмірі 50395 ( п"ятдесят тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 05 коп.; трьох відсотків річних в розмірі 4679 ( чотири тисячі шістсот сімдесят девять) грн. 21 коп. , а всього стягнути суму в розмірі 55074 ( п"ятдесят п'ять тисяч сімдесят чотири ) грн. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір з розгляду даної справи в розмірі 640 (шістсот сорок ) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 зареєстрована за адресою: 79068, АДРЕСА_1).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 79060, АДРЕСА_2).
Суддя В. Кузь