Справа № 439/940/18
(З А О Ч Н Е)
2 жовтня 2018 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі головуючої судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних позовних вимог Служби у справах дітей Бродівської РДА Львівської області про позбавлення батьківських прав,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно його неповнолітньої дитини, а саме, дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивачка подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала. У разі повторної неявки представника відповідача не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належно, у встановленому законом порядку повідомлявся про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, від нього не надходила заява про відкладення розгляду справи. Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, так як сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши обставини по справі, перевіривши їх поданими доказами, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_1 від 3 листопада 2006 року, виданого відділом РАЦС Бродівського РУЮ Львівської області (а.с.10).
Шлюб між сторонами у справі розірвано, що підтверджується рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 10 січня 2011 року (а.с.8).
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 155 цього закону, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 30.03.2007 року №7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надано роз'яснення про те, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 С К України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16).
Згідно статей 9, 18 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька - це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім того суд при вирішенні справи бере до уваги Європейську Конвенцію "Про здійснення прав дітей", ратифіковану Україною 03.08.2006 р., Конвенцію "Про юрисдикцію, відповідно до якої право, яке признається, виконується та співробітництві стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей", ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогамст. 150 СК України.
Також суд при ухвалені рішення враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини.
Зокрема, згідно Висновку органу опіки та піклування від 14 червня 2018 року (а.с.20), останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що матір'ю дитини створено усі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку дитину.
Оцінюючи докази у їх сукупності, оскільки відповідач ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої дитини, що проявляється відсутності його піклування про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, що було встановлено в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 155, 164 СК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 704,80 гривень сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у встановленому законом порядку.
Суддя О.Бородійчук