79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.09.2018 Справа №914/1397/18
м. Львів
За позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець
про стягнення 467 417, 22 грн.
Суддя Н.Мороз
При секретарі Ю.Забора
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: н/з
Суть спору:
Позовну заяву подано Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець про стягнення 467 417, 22 грн.
Ухвалою господарського суду від 06.08.2018р. порушено провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду по суті на 04.09.2018р.
04.09.2018р. розгляд справи відкладено на 25.09.2018р., про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.
В судове засідання 25.09.2018р. представник позивача з'явився. Подав довідку про відсутність погашення заборгованості, згідно якої заборгованість у розмірі 467 417, 22 грн. станом на 20.09.2018р. не погашена. Посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 01.01.2016р., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 467 417, 22 грн., з яких - 425 559, 20 грн. - основна заборгованість, 28 681, 75 грн. - пеня, 8 123, 07 грн. - інфляційні втрати та 5 053, 20 грн. - 3% річних. Позов просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заявою від 27.08.2018р. №796 повідомив про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
01.01.2016р. між Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (позивач, за договором - виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (відповідач, за договором - споживач) укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення із Протоколом розбіжностей.
Відповідно до умов п. 1.1 договору, виробник зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на умовах цього договору. Споживач зобов'язується проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених цим договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунковим періодом згідно цього договору вважатиметься період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця.
Споживач отримує рахунок у виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення за юридичною адресою виробника. Остаточна сплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3 календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця (в лютому не пізніше останнього дня місяця) (п.5.4).
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за лютий 2018р. на загальну суму 1 425 559, 20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №1306 від 26.02.2018р. та актом №ОУ-0001127 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним та скріпленим печатками сторін.
Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема, проведення лише часткової оплати наданих послуг, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 425 559, 20 грн.
У зв'язку з порушенням умов договору та вимог законодавства, внаслідок часткової оплати відповідачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 425 559, 20 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків від 22.08.2018р. за спожиті послуги у лютому 2018р., підписаним та скріпленим печатками сторін.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" ( 2119-19 ) на підставі договору, зокрема з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.
Згідно ч.2 ст.22 вищезазначеного Закону, споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 5 п.5.4 договору від 01.01.2016р. в редакції згідно протоколу розбіжностей встановлено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі 1 облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відтак, на підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 28 681, 75 грн. за період з 01.03.2018р. по 23.07.2018р., згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.
Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
На підставі вищенаведеного, згідно розрахунку доданого до позовної заяви, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 5 053, 20 грн. за період з 01.03.2018р. по 23.07.2018р. та інфляційні нарахування у розмірі 8 123,07 грн. за період березень-червень 2018р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» суд встановив, що розмір 3% річних, за прострочену заборгованість за основним боргом за період з 01.03.2018р. по 23.07.2018р. складає 5 071, 73 грн., тобто є більшим, ніж вказав позивач.
Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 5 053, 20 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та становить 425 559, 20 грн. - основного боргу, 28 681, 75 грн. - пені, 8 123, 07 грн. - інфляційних нарахувань та 5 053, 20 грн. - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, вул. І. Франка, 59 (код ЄДРПОУ 33086713) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11 (код ЄДРПОУ 03348910) - 425 559, 20 грн. - основного боргу, 28 681, 75 грн. - пені, 8 123, 07 грн. - інфляційних нарахувань, 5 053, 20 грн. - 3% річних та 7 011, 27 грн. - судового збору.
Рішення складено 01.10.2018р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.