Справа №461/5454/18
27 вересня 2018 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі Сидорак М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Боріса (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: ОСОБА_2, Nittendorf, Anderbrunnenvise,1, адреса для листування: 67400, Одеська область, місто Роздільна, вулиця Жовтнева, 21) до Львівської митниці державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними дії в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС України ОСОБА_3 в частині винесення Постанови у справі про порушення митних правил №3809/20900/17 від 04.09.2017р.; Визнати протиправною та скасувати Постанову у справі про порушення митних правил №3809/20900/17 від 04.09.2017р., якою громадянина ОСОБА_2 Sholti Boris було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 04 вересня 2017 року Львівською митницею ДФС України в особі в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС України ОСОБА_3 було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 3809/20900/17, згідно якої громадянина ОСОБА_2 Sholti Boris було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
З винесеною Постановою у справі про порушення митних правил №3809/20900/17 від 04.09.2017р. позивач не згодний, вважає її необгрунтованою, винесеною з грубим порушенням чинного законодавства, а сам розгляд справи неповним та необ'єктивним.
Крім цього, позивач зазначає, що станом на 15.08.2011 р. діяв Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002 р., який втратив чинність з прийняттям Митного кодексу № 4495-VI від 13.03.2012р. Зазначений нормативний документ налічував лише 432 статті.
Таким чином, застосування 04.09.2017 р. до позивача відповідальності за порушення 15.08.2011 р. Митного кодексу, який на момент вчинення адміністративного правопорушення ще не існував, є протиправним. Просить позов задоволити.
Позивач у судове засідання не з'явився, оскільки розам із подачею позовної заяви, позивач просив суд проводити розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.
Ухвалою суду від 27.07.2018 р. матеріали позовної заяви залишено без руху. /а.с.24-25/
Ухвалою суду від 10.09.2018 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду. /а.с.46-47/.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд встановив, що постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 від 04.09.2017 р. громадянина ОСОБА_2 Sholti Boris, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 МК України та накладено стягнення у виді штрафу розміром 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 17000,00 грн. /а.с.14-15/
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 31.07.2017 року о 01 год. 10 хв. гр. ОСОБА_2 Sholti Boris автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 208», VIN WDB9026721R412798, реєстраційний номер RP63441 (країна реєстрації - ОСОБА_4), прямував в якості пасажира у приватну поїздку з України до ОСОБА_4 через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС.
В ході митного контролю за допомогою АСМО «Інспектор» Львівської митниці ДФС та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 Sholti Boris 15.08.2011 року ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «VW POLO», VIN WVWZZZ6NZWW059462, реєстраційний номер RV3483 (країна реєстрації - ОСОБА_2) в зоні діяльності Львівської митниці у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
Станом на 31.07.2017 року гр. ОСОБА_2 Sholti Boris транспортний засіб «VW POLO», VIN WVWZZZ6NZWW059462, р/н RV3483, за межі митної території України не вивозив. Будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставин непереборної сили, у відповідності до вимог ст. 460 МК України, громадянин ОСОБА_2 Sholti Boris до митного контролю не надав. У відповідності до ч. 1 ст. 192 МК України, до митного органу не звертався.
Таким чином, гр. ОСОБА_2 Sholti Boris перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу «VW POLO», VIN WVWZZZ6NZWW059462, реєстраційний номер RV3483 на митну територію України більше ніж на десять діб.
Отже, в діях гр. ОСОБА_2 Sholti Boris наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 481 МК України.
Для забезпечення сплати штрафу гр. ОСОБА_2 Sholti Boris коштів не мав, про що було зазначено при заповненні митної декларації для громадян. Транспортний засіб марки «VW PASSAT», VIN WVWZZZ3BZWE226812, реєстраційний номер RP63441 яким переміщувався громадян ОСОБА_2 Sholti Boris йому не належить
Згідно п.1 ст.380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
Відповідно до ч. 3 ст. 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб ввезений на митну територію України позивачем не є транспортними засобами комерційного призначення, на нього поширюється регулювання ч.3 ст. 481 МК України, оскільки згідно п.57 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України під терміном «товар» розуміються будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що перемішується лініями електропередачі. Таким чином, поняття «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Тобто, відповідальність настає за перевищення встановленого строку доставки товарів, що включає в себе поняття транспортного засобу особистого користування.
Встановлено, що позивач перевищив граничний термін тимчасового ввезення, встановлений статтею 380 МК України, більше ніж на десять діб.
При цьому, позивач у позовні заяві покликається на те, що станом на 15.08.2011 р. діяв Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002 р., який втратив чинність з прийняттям Митного кодексу № 4495-VI від 13.03.2012р. Зазначений нормативний документ налічував лише 432 статті.
Таким чином, застосування 04.09.2017 р. до позивача відповідальності за порушення 15.08.2011р. Митного кодексу, який на момент вчинення адміністративного правопорушення ще не існував, є протиправним.
Так доводи позивача є необґрунтовані та судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.3 МК України норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.
Транспортний засіб марки «VW POLO», VIN WVWZZZ6NZWW059462, реєстраційний номер RV3483 (країна реєстрації - ОСОБА_2) був ввезений громадянином ОСОБА_1 Борісом на митну територію України 15.08.2011 року у відповідності до Закону України № 2681-III від 13.09.2001 «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (що діяв на момент ввезення автомобіля), статтею 11 якого встановлювалось, що тимчасове ввезення транспортних засобів дозволяється громадянам-нерезидентам для власних потреб терміном до одного року. Цим Законом також визначалось, що відповідальність за невивезення за митний кордон України транспортних засобів, що були тимчасово ввезені на митну територію України установлюється Митним кодексом України.
Митним Кодексом України від 11.07.2002 № 92-ІV, що діяв на момент ввезення позивачем транспортного засобу, а саме статтями 332 та 348 передбачалась відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскації товарів за вчинення правопорушень у виді недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, та невивезення за митний кордон України товарів, які були тимчасово ввезені на митну територію України. Згідно п. 39 ст. 1 цього Кодексу товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.
Отже, ввезений 15.08.2011 позивачем транспортний засіб марки «VW POLO», реєстраційний номер RV3483, підлягав вивезенню з митної території України у строк до 15.08.2012 року.
01.06.2012 набув чинності Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, статтею 380 якого також встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року, а ч. 3 статті 481 передбачена відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення більше ніж на 10 діб строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України.
Частиною 1 статті 467 МК України від 13.03.2012 визначено перелік статтей МК України, які визначають триваючі правопорушення, до яких відноситься в тому числі стаття 481 МК України.
Таким чином, триваюче порушення митних правил, а саме перевищення більше ніж на 10 діб строку тимчасового ввезення автомобіля «VW POLO», реєстраційний номер RV3483, розпочалось 26.08.2012 року, тобто у період дії Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, відповідно до якого відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з дотриманням передбаченого ст. 467 цього Кодексу строку для триваючого правопорушення, - шість місяців з дня його виявлення.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що статтею 380 МК України від 13.03.2012 передбачено, що строк тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Статтею 11 Закону України № 2681-III від 13.09.2001 «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» також встановлювалось, що термін тимчасового ввезення транспортних засобів громадянам-нерезидентам для власних потреб може бути продовжено Державною митною службою України або уповноваженими Державною митною службою України митними органами з урахуванням гуманітарної, наукової, господарської та інших видів діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.
Згідно з частиною 5 статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені в митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформленні для вільного обігу на митній територій України за умов сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відповідно до частини 3 статті 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 1 ст. 460 МК України, вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 380 МК України, у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування.
Із матеріалів справи не вбачається, що громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 Борісом у відповідності до ч.1 ст.460 та ч.6 ст.380 МК України було надано органу доходів і зборів документи щодо обставин непереборної сили. У зв'язку із чим позивачем було пропущено встановлений законом строк на вивезення транспортного засобу за межі України.
Відповідно до ст.192 МК України якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Однак, всупереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, до найближчого органу доходів і зборів щодо обставин аварії чи непереборної сили гр. ОСОБА_2 ОСОБА_1 не звертався.
Таким чином, громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу «VW POLO», VIN WVWZZZ6NZWW059462, р/н RV3483, що перебуває під митним контролем, більше ніж на десять діб, чим вчинив порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 481 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Відтак, оцінюючи докази по даній справі, які були судом досліджені в їх сукупності, суд доходить висновку, що при розгляді справи повністю доведено, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_5 вчинив порушення митних правил, передбачене ч.3 ст.481 МК України, а відтак, оскаржувана постанова прийнята посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 Боріса до Львівської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення, а постанову у справі про порушення митних правил №3809/20900/17 від 04 вересня 2017 року - без змін.
Разом з тим, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із поважних причин, що підтверджується матеріалам справи, а тому суд вважає за необхідне такий поновити.
Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.9, 72, 77, 90, 139, 240, 243, 271, 286, 288 КАС України, ст.ст.3, 192, 380,460, 467, 481 МК України, ст.288 КУпАП, ст.181 ЦК України, суд, -
ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 Боріса (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: ОСОБА_2, Nittendorf, Anderbrunnenvise,1, адреса для листування: 67400, Одеська область, місто Роздільна, вулиця Жовтнева, 21) до Львівської митниці державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення, а постанову у справі про порушення митних правил №3809/20900/17 від 04 вересня 2017 року - без змін.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Повний текст рішення складений 02.10.2018 р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Радченко В.Є.