Справа №461/4662/18
26 вересня 2018 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Пелех О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.01.2013 року в розмірі 37696,68 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 14.01.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Стверджує, що підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, та його зміну за рішенням та ініціативою банку, відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Договору. Стверджує, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, відповідач у порушення умов кредитного договору не виконав свої зобов'язання за вказаним договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.05.2018 року має заборгованість у сумі 37696,68 грн., яка складається із: тіла кредиту 3257,24 грн.; відсотки за користування кредитом 780,19 грн.; пеня 31387,98 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1771,27 грн. штраф (процентна складова). З огляду на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, просить позов задоволити.
Згідно відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області від 26.06.2018 року, які надійшли до суду 11.07.2018 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2018 року відкладено розгляд справи, у зв'язку з першою неявкою в судове засідання учасників справи.
25 вересня 2018 року представником відповідача подано, через канцелярію суду, відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з одночасним застосуванням пені та подвійного штрафу, а також тим, що пеня в декілька разів перевищує розмір заборгованості по кредиту, оскільки це суперечить чинному законодавству України. Зокрема ОСОБА_2 зазначає, що у відповідності до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач міг би просити пеню лише як п'ятдесят відсотків від розміру заборгованості по тілу кредиту. Крім того, до відзиву долучено заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а саме 26.07.2014 року, натомість позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова 21 червня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак одночасно із позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що позов підтримує та просить задоволити. Проти постановлення заочного розгляду справи не заперечує.
У судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття рішення.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить частково задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник повинен повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.01.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.1.5 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Судом встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору, внаслідок чого відповідач станом на 21.05.2018 року заборгував позивачу 3257,24 грн. тіла кредиту та 780,19 грн. відсотків за користування кредитом.
Окрім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 31387,98 грн., а також штрафи: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 1771,27 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 14.01.2013 року /а.с. 4-6/.
Тобто, як вбачається з позовних вимог позивачем нараховано одночасно пеню та два види штрафу, що є неправомірним та суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договору зобов'язання.
Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня (місяця) прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. ЇЇ розмір збільшується залежно від продовження, невиконання правопорушення.
З огляду на викладене нарахування позивачем одночасно пені та двох видів штрафу, є застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення зобов'язання, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає лише пеня як один з видів неустойки вказаних позивачем.
Окрім того, з позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача непропорційно великий розмір пені, що на думку суду є неспівмірним з завданими позивачу збитками, оскільки значно перевищує суму тіла кредиту та заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» відносяться і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян, у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій.
Суд бере до уваги, що при визначенні розміру пені слід застосувати п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Згідно висновків Верховного суду, зроблених в Постанові від 01.08.2018 року у справі №758/10503/13-ц, Рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень №75716849, зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) є несправедливими.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 31387,98 грн. є несправедливими. З відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі п'ятдесяти відсотків від розміру боргу по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, а саме 2018,71 грн. (3257,24 грн.+780,19 грн. = 4037,43 грн.; 4037,43 грн. / 2 =2018,71 грн.).
Посилання відповідача на пропуск строків позовної давності, є безпідставним, та судом не беруться до уваги, оскільки позивач до моменту звернення до суду не скористався своїм правом на дострокове стягнення кредиту, натомість з розрахунків, наданих позивачем вбачається, що відповідач здійснював погашення кредиту до 13.08.2015 року, тобто саме з цієї дати розпочався строк позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 21.06.2018 року, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.
Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6056,14 грн.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд визначаючи розмір судового збору, що підлягає стягненню виходить з наступного.
Сума заборгованості, яка підлягає стягненню за рішенням суду - 6056,14 грн., складає 16,065 % від суми позовних вимог - 37696,68 грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
17,62 (1 % від 1762,00 грн.)*16,065 = 283,07 грн.
Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 283,07 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 16, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8-14, 141, 223, 247, 258, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 6056,14 грн. за кредитним договором №б/н від 14.01.2013 року, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 3257,24 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом 780,19 грн.; заборгованості за пенею 2018,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 283,07 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Зубачик Н.Б.