Справа № 438/1069/18
Номер провадження 1-кп/438/123/2018
Іменем України
02 жовтня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр досудових розслідувань за №12018140100000246 від 10 квітня 2018 року,
стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислава Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадяна України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, середньомісячний дохід становить 3-4 тисячі гривень, на утриманні обвинуваченого перебуває непрацездатна бабця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
за участі сторін судового провадження прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,-
Обвинувачений ОСОБА_3 04 квітня 2018 року близько 17 год. 40 хв., за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , визнаних винувати у вчиненні даного кримінального правопорушення та засуджених відповідно до вироку Бориславського міського суду Львівської області від 22 серпня 2018 року, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи по вул. С.Бандери м. Борислава Львівської області, шляхом розхитування демонтували трубу, вартістю 556 гривень 50 копійок, довжиною 9 метрів, діаметром 60 міліметрів з недіючого трубопроводу свердловини №1705, інвентарний № 21044, що відноситься до греблі НПЗ-4, яка належить ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Бориславнафтогаз» та підготували трубу для викрадення, перемістивши її, однак з причин, що не залежали від волі не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були виявлені працівниками охорони ТОВ «Секьюрайті».
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю щиро розкаявся у скоєному, та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що 04 квітня 2018 року після обіду перебував у знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в гаражі останнього. З метою заробити кошти, спільно вирішили шукати металобрухт. У пошуках металобрухту прибули на вул. С.Бандери м. Борислава Львівської області. Побачили, що із землі торчить труба, спільними зусиллями витягли трубу із землі та перемістили її на відстань близько 3-х метрів. Обвинувачений розумів що чиніть крадіжку металевої труби довжиною близько 9 метрів, яка не була під належною охороною. Проте крадіжку не вчинили, тільки встигли перемістити трубу на незначну відстань, їх затримали працівниками охорони ТОВ «Секьюрайті». Просить суд суворо не карати, обрати до нього покарання у виді штрафу.
Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.
Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб.
Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачені ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, законодавцем віднесено до злочинів середньої тяжкості.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність завданої майнової шкоди даним кримінальним правопорушенням.
Обставин, яка обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує особу винного, який є особою молодого віку, є раніше несудимий, має постійне місце проживання, не одружений, має на утриманні непрацездатну особу, на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, не працює, зі слів обвинуваченого середньомісячний дохід становить 3000- 4000 гривень, майнової шкоди даним кримінальним правопорушенням не завдано, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді обмеження волі, із звільненням від відбуття покарання з випробуванням, думку представника потерпілого про обрання м'якого покарання, беручи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як низький, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, відповідно суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання у виді штрафу, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 від 24.10.2003 №7 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 18 ( v0018700-04 ) від 10.12.2004, № 8 ( v0008700-09 ) від 12.06.2009, N 11 ( v0011700-09 ) від 06.11.2009), вбачається, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. ( Абзац перший
пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду
N 18 ( v0018700-04 ) від 10.12.2004 )
Сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, при відсутності інших об'єктивних та суб'єктивних обставин, які в сукупності не створюють обґрунтованої впевненості судді в обов'язковій ізоляції обвинуваченого від суспільства, необхідності обрання обвинуваченому більш тяжкого виду покарання, не може свідчити за його беззастережним обранням, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно суд вважає, що наведені вище пом'якшуючі покарання обставини, яких є більше ніж дві, дані про особу обвинуваченого, враховуючи, що обвинуваченим вчинено незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вартість викраденого майна, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та впливають на можливість пом'якшення покарання, за можливе призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, яке буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислава Львівської області, винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Речові докази: металеву трубу визнано речовим доказом постановою про визнання предмета як речового доказу від 05 квітня 2018 року, передану на зберігання потерпілому ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Бориславнафтогаз», - повернути володільцю.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1