Дата документу Справа № 333/2158/18
Єдиний унікальний №333/2158/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1405/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
27 вересня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, працюючого фахівцем зі служби безпеки у ТОВ «Олександр», з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.263 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави за залучення експертів на проведення судової балістичної експертизи суму в розмірі 1716 гривень.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що з обставинами, встановленими в ході судового розгляду, він згоден, але вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, що є підставою для закриття кримінального провадження.
Апелянт вказує на те, що об'єктом злочину, передбаченого ст.263 КК України, є визначений законом громадський правопорядок поводження зі зброєю. За відсутності закону, яким встановлено такий порядок, відсутнє і те, на що може посягати особа. А тому у правовій кваліфікації його дій за ст.263 КК України не вистачає об'єкта кримінального правопорушення.
Згідно з вироком суду, 09 квітня 2018 року, приблизно о 19-00 годині, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, який видається відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ №622 від 21 серпня 1998 року та Положення про дозвільну систему, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, знаходячись біля будинку №6 по вул.Північнокільцевій у м.Запоріжжі, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав пістолет марки «CARRERA GT50» № НОМЕР_1 , який є короткоствольною, гладкоствольною вогнепальною зброєю, калібру 6,4 мм, який придатний для проведення пострілів способом розподільного спорядження з використанням холостих патронів калібру 9 мм Р.А. та свинцевої кулі, діаметром 6,4 мм, а також 10 патронів калібру 9 мм, які є боєприпасами - саморобними пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., що виготовлені саморобним способом з використанням складових частин промислового виготовлення: капсульної гільзи, заряду бездимного пороху і полімерної еластичної сферичної кулі, які придатні до стрільби.
Після цього, ОСОБА_6 за поясом своїх брюк незаконно переніс вказані вогнепальну зброю та боєприпаси до кіоску, розташованого за будинком АДРЕСА_2 , де незаконно їх зберігав до моменту вилучення їх працівниками поліції, приблизно о 22 годині 35 хвилин 09 квітня 2018 року.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги; прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що об'єктом злочину, передбаченого ст.263 КК України є визначений законом громадський правопорядок поводження зі зброєю. За відсутності закону, яким встановлено такий порядок, відсутнє і те, на що може посягати особа.
Обвинувачений вважає, що в Україні немає закону, який встановлює порядок поводження зі зброєю.
Перевіряючи вказані доводи обвинуваченого, колегія суддів доходить наступних висновків.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов'язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.
Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» №3 від 26 квітня 2002 року при вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року №292) та іншими нормативними актами.
Отже, колегія суддів вважає, що нормативно-правовими актами, що діють в Україні, врегульовані питання, які пов'язані з порядком поводженням зі зброєю, а тому доводи обвинуваченого в цій частині є необґрунтованими.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, щиросердно розкаявся, працює, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, стан його здоров'я. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.263 КК України, але на мінімальний строк.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України і підстав для призначення більш м'якого покарання не вбачає.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання і міцні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування положень ст.ст.75, 76 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, правильність вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.263 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4