Дата документу Справа № 319/1327/17
Єдиний унікальний №319/1327/17 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1401/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
25 вересня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 07 грудня 2010 року Куйбишевським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.289 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;
- 21 листопада 2011 року Куйбишевським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнився умовно-достроково 22 вересня 2014 року, не відбутий строк 1 рік 2 місяці 9 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мирське Куйбишевського району Запорізької області, з середньо спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_7 та захисник-адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 травня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, за ч.1 ст.317 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено запобіжний захід відносно ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили не обирати, початок строку відбування покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі відраховувати з дати початку фактичного виконання вироку. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 20 липня 2017 року до 21 липня 2017 року із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертиз у сумі 3339,90 гривень.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, за ч.2 ст.310 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Застосовано відносно ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили постановлено не обирати, початок строку відбування покарання відраховувати з дати початку фактичного виконання вироку. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 20 липня 2017 року до 15 вересня 2017 року із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертиз у сумі 1273 гривень.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оспорюючи обставин провадження, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить вищевказаний вирок суду першої інстанції відносно нього змінити в частині призначеного покарання, застосувати положення ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не в повній мірі врахував дані про його особу, те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, в силу ст.89 КК України не судимий, має інвалідність третьої групи, має на утриманні бабусю похилого віку.
Вважає висновки судово-психіатричної експертизи суперечливими, з одного боку в них зазначено, що він не потребує медичних заходів примусового характеру, а з другого в разі засудження до позбавлення волі потребує амбулаторної психічної допомоги.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_9 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання на підставі ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про його особу, те, що він визнав свою вину, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на теперішній час працює, проживає з родиною, має на утриманні двох дітей, за місцем проживання характеризується позитивно. Вчинив злочини через потреби у коштах для лікування дітей та тяжкохворої дружини.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 здійснив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, а також вчинив повторно незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу за попередньою змовою групою осіб і надав приміщення для вживання наркотичних засобів за наступних обставин.
Наприкінці вересня 2016 року ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_7 про збут наркотичних засобів, які знаходилися у ОСОБА_7 , шляхом їх продажу іншим особам. Отримані кошти домовилися ділити порівну.
ОСОБА_6 02 липня 2017 року приблизно о 13-00 годині, діючи з прямим умислом, за попередньою згодою з ОСОБА_7 з метою незаконного збуту наркотичних засобів, взяв для подальшої реалізації у ОСОБА_7 за місцем його мешкання, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , особливо небезпечну наркотичну речовину - канабіс, тим самим незаконно придбав та перевіз до свого місця мешкання по АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав з метою збуту.
Після чого, 04 липня 2017 року о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_6 частину вищевказаної особливо небезпечної речовини канабіс вагою 7,14 г переніс до прилеглої території магазину «Все для дому», яка розташована по вул.Центральній в смт.Більмак Більмацького району Запорізької області, де умисно шляхом продажу за 200 гривень незаконно збув наркотичну речовину ОСОБА_12 . Половину виручених від продажу наркотичної речовини коштів ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 .
Тим самим ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу вагою 7,14 г за попередньою змовою групою осіб.
В подальшому ОСОБА_6 , приблизно о 09-00 годині 18 липня 2017 року, взявши з собою п'ять паперових згортків, в яких знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, придбаний у ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів, діючи повторно, переніс до території центрального цвинтаря, розташованого по вул. Стадіонна в ст. Більмак Запорізької області, де 18 липня 2017 року о 10 годині 30 хвилин умисно повторно шляхом продажу за 1 000 грн збув ОСОБА_12 особливо небезпечну наркотичну речовину канабіс загальною вагою 46,643 г.
Тим самим ОСОБА_6 повторно вчинив незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу.
В подальшому ОСОБА_6 о 09-00 годині 19 липня 2017 року прибув до домоволодіння ОСОБА_7 , розташованого за адресою АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 надав йому наркотичну речовину у 4 паперових згортках у полімерному пакеті, які поклав до кишені своїх шортів, а також поліетиленовий пакет з кількома кущами сухої рослини роду коноплі, які поклав у багажне відділення скутеру «Honda Dio», тим самим повторно незаконно придбав та зберігав при собі вказані наркотичні засоби.
Після цього ОСОБА_6 на скутері «Honda Dio», що перебував у його користуванні, перевіз вищевказані наркотичні засоби до свого місця мешкання, яке розташоване у АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав з метою збуту.
О 08-00 годині 30 хвилин 20 липня 2017 року, з метою збуту наркотичної речовини, ОСОБА_6 поклав до поліетиленового пакету чотири паперові згортки з наркотичною речовиною та з цим пакетом пішов до центрального цвинтаря, розташованого по вул.Патріотичній в смт.Більмак Запорізької області, де в період часу з 09-00 години до 09 години 20 хвилин працівниками поліції в ході проведення огляду ОСОБА_6 в правій кишені шортів було виявлено на вилучено поліетиленовий пакет, в якому знаходилося 4 паперові згортки з сухою подрібненою речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, яку ОСОБА_6 незаконно зберігав з метою збуту. Згідно з висновком експертизи, суха подрібнена речовина сіро-зеленого кольору рослинного походження в чотирьох паперових згортках є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом загальною масою 88,41 г.
Тим самим ОСОБА_6 повторно незаконно зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс.
20 липня 2017 року під час санкціонованого обшуку території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено придбану та перевезену 19 липня 2017 року з домоволодіння ОСОБА_7 наркотичну речовину канабіс, яку ОСОБА_6 в домоволодінні за місцем свого мешкання за допомогою двох сит подрібнив, загальна вага якого склала 399,2 г.
Також ОСОБА_6 19 липня 2017 року приблизно о 13-00 годині, маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з господарського приміщення домоволодіння по АДРЕСА_2 переніс раніше виготовлену частину наркотичної речовини, яку придбав у ОСОБА_7 о 09-00 годині того ж дня, до домоволодіння свого батька ОСОБА_13 , яке розташоване у АДРЕСА_1 , та сховав у шафі, де зберігав з метою подальшого збуту наркотичного засобу. 20 липня 2017 року в період часу з 11 годин 10 хвилин під час обшуку приміщення цього будинку виявлено та вилучено суху подрібнену речовину сіро-зеленого кольору рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом масою 11,98 г.
Крім того, ОСОБА_6 , маючи умисел на надання приміщення будинку та гаражу, які розташовані по АДРЕСА_1 , для незаконного вживання наркотичних засобів ОСОБА_14 , в період часу з вересня 2016 року, періодично, з метою створення сприятливих умов для вживання наркотичних засобів, надавав ОСОБА_14 приміщення гаражу та кімнати, де за допомогою розрізаних навпіл пластикових пляшок, одну з яких частково заповнювали водою та за допомогою кришки з отворами вживали наркотичну речовину - канабіс, шляхом куріння.
Таким чином, ОСОБА_6 надавав ОСОБА_14 приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.
ОСОБА_7 здійснив незаконне придбання, виготовлення, зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів у великому розмірі та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинив незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесяти і більше рослин, за наступних обставин.
Наприкінці вересня 2016 року у ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 виник умисел на збут наркотичних засобів, які знаходились у ОСОБА_7 .
02 липня 2017 року ОСОБА_7 надав ОСОБА_6 особливо небезпечну наркотичну речовину канабіс, а ОСОБА_6 перевіз цю речовину до свого мешкання, розташованого по АДРЕСА_2 . В подальшому ОСОБА_6 04 липня 2016 року реалізував 7,14 г цієї речовини - канабісу ОСОБА_12
19 липня 2016 року о 09-00 годині ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 за місцем свого мешкання по АДРЕСА_3 наркотичну речовину у чотирьох паперових згортках в поліетиленовому пакеті, а також поліетиленовий пакет з кількома рослинами роду конопель. Загальна маса наркотичної речовини - канабісу становила 88,41 г.
Також ОСОБА_7 при невстановлених під час досудового розслідування обставинах, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів з метою збуту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановленому місці зірвав декілька кущів коноплі, які висушив, верхівки та листя перетер руками, тим самим виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 з метою їх подальшого збуту.
20 липня 2017 під час обшуку в кімнатах будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено сухі подрібнені речовини сіро-зеленого кольору рослинного походження в паперових згортках полімерних пакетах та скляних банках, які є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом загальною масою 1315,45 г в перерахунку на суху речовину, що згідно Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розмірі наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року №188, становить великий розмір.
Також ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне вирощування рослин конопель, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи спеціального дозволу на вирощування рослин, що місять наркотичні засоби, з весни 2017 року здійснював вирощування на земельній ділянці домоволодіння, в якому мешкав, рослини роду коноплі, періодично проводив окультурення вказаних рослин шляхом знищення навколо них бур'янів, підв'язував до металевих прутів для росту та цілісності рослини, тобто здійснював вирощування рослин конопель до 20 липня 2017 року.
20 липня 2017 року в період часу з 08 годин 50 хвилин до 11 годин 30 хвилин під час обшуку території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено та вилучено рослини з коренями, стеблами, листям та верхівками зеленого кольору, які є рослинами роду коноплі в кількості 81 рослина загальною масою 1185 г.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників-адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підтримання апеляційних скарг; прокурора, яка частково погодилась з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та просила вирок щодо останнього змінити та виключити з вироку застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання, у решті прокурор вважала, що вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені вищевказаних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України та ОСОБА_7 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинувачених ніким з учасників провадження не оспорюється.
Відповідно до вимог п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за вчинені ним кримінальні правопорушення. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на життя заробляв випадковими заробітками, проживає разом з ОСОБА_15 та приймає активну участь у вихованні двох її малолітніх дітей. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_6 та його активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.
Також, обґрунтовано суд призначив покарання ОСОБА_6 із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше судимий, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, проте вину свою визнав в повному обсязі, його відношення до вчиненого злочину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочини внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, має міцні соціальні зв'язки, суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо можливості застосування положень ст.69 КК України та призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої Законом.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України.
Підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, як про це просив обвинувачений при апеляційному розгляді, колегія суддів не вбачає, оскільки суд, як зазначено вище, врахувавши всі фактичні обставини кримінального правопорушення та відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , в тому числі обставини, що пом'якшують покарання, застосував положення ст.69 КК України та призначив останньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом.
Також суд першої інстанції належним чином вмотивував призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі без додаткового покарання у виді конфіскації майна, однак не зазначив про це в резолютивній частині вироку.
У зв'язку з викладеним, вирок суду щодо ОСОБА_6 в цій частині підлягає уточненню.
Крім того, суд безпідставно в якості обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , визнав рецидив злочинів, на що обґрунтовано звернув увагу захисник - адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі.
Так, відповідно до вимог ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування не було встановлено обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 та не вказано таких обставин в обвинувальному акті.
Таким чином, суд першої інстанції, вийшовши за межі обставин, зазначених в обвинувальному акті, безпідставно врахував рецидив злочинів в якості обставини, що обтяжує покарання, а тому вказана обставина підлягає виключенню з вироку.
Проте, колегія суддів погоджується з остаточним покаранням, призначеним ОСОБА_6 і вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним правопорушень, які Законом віднесені до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні бабусю похилого віку, з якої разом проживає, стан його здоров'я, свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
На думку колегії суддів, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та їх фактичних обставин, а також відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
Також, обґрунтовано суд призначив покарання ОСОБА_6 із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з цим, при визначенні строку покарання за ч.2 ст.307 КК України та призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, суд, хоч і послався на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , але не в достатній мірі їх врахував.
Суд правильно визнав обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень те, що ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, сприяв органу досудового розслідування і суду у встановленні обставин правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування при призначенні покарання за ч.2 ст.307 КК України положень ст.69 КК України.
Проте, на думку колегії суддів, суд не в достатній мірі врахував фактичні обставини вчинених правопорушень, і те, що ОСОБА_7 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря психіатра через певне захворювання, через наявність якого, з врахуванням висновку експерта, суд визнав ОСОБА_7 обмежено осудним, обвинувачений вчинив злочини внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки, маючи на утриманні бабусю похилого віку, стикнувся із труднощами у працевлаштуванні через наявність в нього певного захворювання.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, призначення ОСОБА_7 остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з реальним його відбуванням є надто суворим.
Приймаючи до уваги обставини кримінального провадження, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , вищевказані обставини, що пом'якшують покарання та відсутність таких, що його обтяжують, колегія суддів вважає за можливе вирок суду в частині призначеного покарання змінити шляхом його пом'якшення та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.310 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без конфіскації майна; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
Крім цього, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про безпідставне застосування до нього судом примусових заходів медичного характеру, через наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру.
За висновком судово-медичного експерта №501 від 25 вересня 2017 року, ОСОБА_7 виявляв та виявляє у теперішній час ознаки помірно вираженого розладу особистості внаслідок епілепсії, рідкі епінападки. У період інкримінованих йому діянь ознак тимчасового хворобливого розгляду психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації. Не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
В матеріалах провадження та у вищевказаному висновку експерта відсутні відомості про те, що ОСОБА_7 через наявну в нього хворобу є небезпечним для себе або інших осіб.
Характер вчинених останнім правопорушень про таке також не свідчить.
Більш того, як зазначено вище, у самому висновку експерта прямо вказано про те, що ОСОБА_7 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував відносно ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Тому, застосування зазначеного заходу підлягає виключенню з вироку на підставі ст.ст.408-409,413 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 травня 2018 року відносно ОСОБА_6 змінити.
Виключити з вироку рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6 .
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, та за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України - без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 травня 2018 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити, пом'якшивши його.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна; ч.2 ст.310 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.
Виключити з вироку застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4