Якимівський районний суд Запорізької області
іменем України
Справа № 330/1863/17
2/330/50/2018
"27" липня 2018 р. смт. Якимівка
Якимівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді - Куценко О.О., секретаря судового засідання Павленко Н.В., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у сумісному нерухомому майні з виплатою матеріальної компенсації,
Позивач звернувся в суд з позовом, який під час розгляду справи уточнив, в якому вказав, що відповідно до свідоцтва на право спадщини він є власником 9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначену часту житлового будинку позивач прийняла, як спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Право власності на частку житлового будинку позивачкою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. 1/10 частка зазначеного житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_4, який також у свою чергу прийняв у спадщину 1/10 частку житлового будинку, після смерті своєї мами ОСОБА_6. ОСОБА_6 є рідною сестрою померлого чоловіка позивачки. Вона увесь час мешкала у зазначеному будинку і іншого житла не мала. Після смерті ОСОБА_6 її спадкоємцем, сином - ОСОБА_4, який прийняв спадщину після смерті мами, знайти порозуміння з приводу спільного використання житлового будинку не можливо. Фактично він не використовує 1/10 житлового будинку і не мешкає у ньому, оскільки має своє власне житло, яке розташоване у АДРЕСА_2. Належні позивачу 9/10 часток житлового будинку та 1/10 частка житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_4 знаходяться у одній споруді, під одним дахом, мають один вхід, поміжні кімнати використовуються спільно. Виділити в натурі 1/10 частку ОСОБА_4 не можливо. Сумісне використання позивачкою та ОСОБА_4 своїх часток житлового будинку також проблематично. Намагаючись врегулювати спірні питання з приводу користування, володіння та розпорядженням зазначеним житловим будинком позивачка запропонувала ОСОБА_4 викупити належну йому 1/10 частку житлового будинку. На пропозицію він ніби то поголився, але ціну за 1/10 частку пропонує навмисно таку високу та необґрунтовану, щоб позивачка відмовилася від викупу. Відповідно до часток зазначеного житлового будинку, 9/10 часток позивачки складають значно більшу частину від 1/10 частки ОСОБА_4 Виділити в натурі частку позивачки та частку ОСОБА_4 неможливо. Спільне використання на думку позивача є неможливим. ОСОБА_4 має своє власне житло, яке використовує для мешкання його та членів його родини, яке знаходиться у АДРЕСА_2. Позбавлення права власності ОСОБА_4 на 1/10 частку житлового будинку, з виплатою йому реальної ринкової вартості частки житлового будинку не спричинить істотної шкоди інтересам ОСОБА_4 та членам його родини, оскільки він має окреме власне житло.
В зв'язку з чим, просить суд припинити право власності ОСОБА_4 на 1/10 частку житлового судинку АДРЕСА_1. Визнати право власності на 1/10 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 за нею. Припинити право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки розташовані АДРЕСА_1: - площею 0.0006 га кадастровий номер НОМЕР_1, нормативна грошова складає 989,56 грн.; - площею 0.0156 га кадастровий номер НОМЕР_2, нормативно грошова оцінка складає 25728,55 грн .; площею 0.0015 га. кадастровий номер НОМЕР_3, нормативно грошова оцінка складає 2 473, 90 грн., площею 0,0081 га кадастровий номер НОМЕР_4, нормативно-грошова оцінка складає 13359,05 грн.; - площею 0,0350 га кадастровий номер НОМЕР_5, нормативна грошова оцінка складає 227,47грн. Визнати право власності на земельні ділянки - - площею 0.0006 га кадастровий номер НОМЕР_1, нормативна грошова складає 989,56 грн.; - площею 0.0156 га кадастровий номер НОМЕР_2. Нормативно грошова оцінка складає 25728,55 грн .; площею 0.0015 га. кадастровий номер НОМЕР_3, нормативно грошова оцінка складає 2 473, 90 грн., площею 0,0081 га кадастровий номер НОМЕР_4, нормативно-грошова оцінка складає 13359,05 грн.; - площею 0,0350 га кадастровий номер НОМЕР_5, нормативна грошова оцінка складає 227,47 грн. розташовані АДРЕСА_1 за нею. Зобов'язати ОСОБА_3 сплатити матеріальну компенсацію у розімір 83100 грн. ОСОБА_4 за належну йому 1/10 частку житлового будинку АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_3 сплатити матеріальну компенсацію у розмірі 42781 грн. ОСОБА_4 за належні йому земельні ділянки, - площею 0.0006 га кадастровий номер НОМЕР_1, нормативна грошова складає 989,56 грн.; - площею 0.0156 га кадастровий номер НОМЕР_2, нормативно грошова оцінка складає 25728,55 грн .; площею 0.0015 га. кадастровий номер НОМЕР_3, нормативно грошова оцінка складає 2 473, 90 грн., площею 0,0081 га кадастровий номер НОМЕР_4, нормативно-грошова оцінка складає 13359,05 грн.; - площею 0,0350 га кадастровий номер НОМЕР_5, нормативна грошова оцінка складає 227,47 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову вказуючи, що позовні вимоги, необґрунтовані належними доказами, та не виконані усі вимоги ч. 1 ст. 365 ЦК України.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником 9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначену часту житлового будинку ОСОБА_3 прийняла як спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 1/10 частка зазначеного житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_4, який також у свою чергу прийняв у спадщину 1/10 частку житлового будинку, після смерті своєї мами ОСОБА_6. Крім того відповідачу належить на праві власності земельні ділянки надані для будівництва та обслуговування житлогового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані АДРЕСА_1: площею 0.0006 га кадастровий номер НОМЕР_1, нормативна грошова складає 989,56 грн.; площею 0.0156 га кадастровий номер НОМЕР_2, нормативно грошова оцінка складає 25728,55 грн .; площею 0.0015 га. кадастровий номер НОМЕР_3, нормативно грошова оцінка складає 2 473, 90 грн., площею 0,0081 га кадастровий номер НОМЕР_4, нормативно-грошова оцінка складає 13359,05 грн.; площею 0,0350 га кадастровий номер НОМЕР_5, нормативна грошова оцінка складає 227,47 грн.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, за допомогою яких слід оцінювати відповідність втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого Протоколу, якщо б хоча одного критерію не буде додержано.
З урахуванням практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого Протоколу та згідно із засадами українського цивільного законодавства припинення права власності особи на майно допустиме тільки з підстав, чітко визначених законом.
У відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Саме така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-68цс14.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати: чи дійсно є неможливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на усе спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар тощо.
Разом з тим положення статті 365 ЦК України регулюють випадки припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою позивача -співвласника майна, який домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів у справі, та визначають умови такого виділу. Виплата компенсації у цьому випадку допускається за наявності умов, визначених пунктами 1 - 4 частини першої зазначеної статті, та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем належних доказів на підтвердження існування умов передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України для припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно надано не було.
Докази на які посилається позивач в обґрунтування позову, а саме: висновок судово-будівельної експертизи №2343 від 12 лютого 2018 року, щодо ринкової вартості 1/10 частки житлового будинку, та інформація, щодо нормативно грошової оцінки земельних ділянок належних відповідачу для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку, є неналежними доказами, оскільки не містить інформації, щодо існування умов передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України для припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно.
За таких обставин в задоволені позову слід відмовити, оскільки заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими належними доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 344 ЦК України, 10, 12, 77-81, 197-198,200,206, 259,263-265, 279 ЦПК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у сумісному нерухомому майні з виплатою матеріальної компенсації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області. У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: