iменем України
3/330/394/2018
Справа № 330/1558/18
"25" вересня 2018 р. суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, не працює, мешкає: м. Мелітополь, вул. Гризодубової, 37/20, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 156 ч. 1 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Серії ГП № 387063, складеного 29.07.2018 року, ОСОБА_1 в графі місце роботи (навчання), посада, зазначено «ФОП», в графі склад адміністративного правопорушення зазначено «29.07.2018 року о 14-30 годин, знаходячись в торгівельній точці в смт. Кирилівка по вулиці Рибацькій, 17 Якимівського району Запорізької області, громадянин ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю алкогольним пивом марки «Рогань», а саме реалізував 0,5 літрів пива в полімерному бокалі за ціною 15 гривень, без ліцензії, всупереч Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон'ячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП.
В судовому засіданні гр.ОСОБА_1 заперечував проти складеного у відношенні нього адміністративного протоколу та пояснив, що під час знаходження ним в торгівельній точці в смт. Кирилівка по вулиці Рибацькій, 17, він відпочивав та пив пиво в полімерному бокалі, ємністю 0,5 літрів, а ніяк не здійснював його продаж, дружина в цей час відпочивала. Працівники поліції склали протокол, ніхто не хотів бути свідком, і тоді вони вмовили його підписати все, що було ними написано, навіть не зачитавши йому. Також зазначив, що він не є підприємцем та не ніде не працює. Таким чином просить справу № 330/1558/18 про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу такого адміністративного правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: постанову про адміністративне правопорушення Серії ГП № 387063, складений 29.07.2018 року, пояснення гр.ОСОБА_1, пояснення гр.ОСОБА_2, протокол огляду від 29.07.2018 року, розписку гр.ОСОБА_1, приходить до наступних висновків.
В ході судового розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП не встановлено обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Підставою для такого висновку суду служать досліджені письмові матеріали справи, які спростовують вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. Так, працівниками поліції не надано доказів того, що гр.ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, хто є власником торгівельної точки в смт. Кирилівка по вулиці Рибацькій, 17 Якимівського району Запорізької області, та кому належить майно, зазначене в розписці до протоколу огляду від 29.07.2018 року.
Відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 156 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за роздрібну або оптову, включаючи імпорт або експорт, торгівлю спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»встановлено, що роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Отже, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 ч.1 КУпАП може бути лише суб'єкт господарювання.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В розумінні ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновкомексперта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростосованих презумпцій факту.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі накладання адміністративного стягнення. Враховуючи, що при закритті провадження у справі адміністративне стягнення не накладається, судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 КУпАП вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають володільцеві, або знищують.
Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 156 ч. 1, п. 1 ст.247, ст. ст. 248, 283, 284, 287 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.156 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд.
Суддя: Т.В. Нестеренко