ЄУН № 336/4469/18
пр. № 1-кп/336/564/2018
Іменем України
02 жовтня 2018 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню з обвинувальним актом, складеним щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, зареєстрований та фактично мешкає у АДРЕСА_1 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,-
Прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 3 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя направлено кримінальне провадження з обвинувальним актом за звинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вказала, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, просила призначити справу до розгляду.
Захисником адвокатом ОСОБА_7 заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з порушенням права ОСОБА_6 на захист під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме захисник вказувала на те, що ОСОБА_6 був повідомлений про підозру у скоєнні злочину за відсутності захисника та після того захисник, з яким у ОСОБА_6 був укладений договір участі у процесуальних діях не брав, в тому числі і при відкритті матеріалів кримінального провадження, врученні обвинувального акту, відмова ОСОБА_6 від захисника не була прийнята слідчим.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що майже одразу після ДТП він уклав договір з адвокатом ОСОБА_8 для захисту своїх інтересів у кримінальному провадженні та цей адвокат приймав участь в ході огляду місця події, проведенні слідчих експериментів, тощо. Водночас при черговому виклику слідчим ОСОБА_6 не зміг зв'язатись із захисником, а слідчим не було запропоновано захисника з центру вторинної правової допомоги та не надано часу для пошуку іншого захисника та укладення договору, а запропоновано лише написати заяву про відмову від захисника. Також ОСОБА_6 вказував, що копію обвинувального акту він не отримував, а розписався лише за отримання повідомлення про підозру, а наявність розписки пояснив своєю необізнаністю в юридичних питаннях, адже не знав за отримання якого саме документу розписався.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору, вказуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводилось тривалий час, а клопотання захисника та обвинуваченого вважає такими, що направлені на затягування судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що після ДТП не мала наміру ініціювати притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, однак, згодом під впливом родичів змінила свою думку. Тривалий час не могла пройти судово-медичну експертизу, оскільки за відсутністю коштів не могла завершити лікування.
При вирішенні питання щодо можливості призначення судового розгляду кримінального провадження суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 314 КПК України за результатами проведення підготовчого судового засідання суд має право прийняти наступні рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Згідно з ч.1 ст.20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає, крім іншого, у наданні йому можливості користуватися правовою допомогою захисника.
У п.262 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказував, що «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у п.89 рішення ЄСПЛ від 13.02.2001 у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду».
Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п.63 рішення ЄСПЛ від 9.06.2011 у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження».
Статтею 48 ч. 1 КПК України визначено, що захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника.
З досліджених в судовому засіданні документів, а саме копії договору про надання правової допомоги, постанови слідчого від 10.07.2018 року та заяви ОСОБА_6 від 30.07.2018 року вбачається, що 10.07.2018 року між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_8 укладений договір про надання правової допомоги, за яким адвокат зобов'язався надавати правову допомогу та представляти інтереси ОСОБА_6 в тому числі і у кримінальному провадженні, а слідчим Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області від 10.07.2018 року адвокат ОСОБА_8 був залучений в якості захисника ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні.
Статтею 54 КПК України вказано, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.
В заяві від 30.07.2018 року ОСОБА_6 відмовляється від захисника адвоката ОСОБА_8 , однак, така відмова відбувається за відсутності самого захисника та слідчим відмова не зафіксована у протоколі процесуальної дії.
Посилання прокурора на те, що начебто ОСОБА_6 звернувся з заявою про відмову від захисника до вручення повідомлення про підозру надумані та неспроможні, адже не зрозуміло тоді в якості кого він міг відмовитись від захисника, адже захисника у кримінальному провадженні може мати підозрюваний або засуджений.
Таким чином, слідчий ОСОБА_9 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6 самостійно залучив адвоката для здійснення захисту, що підтверджується постановою слідчого від 10.07.2018 року та заявою ОСОБА_6 від 30.07.2018 року, умисно обмежив ОСОБА_6 у доступі до правової дороги, не повідомив захисника адвоката ОСОБА_8 про необхідність проведення певних слідчих та процесуальних дій та не викликав його, а після виявлення відсутності захисника, не надав ОСОБА_6 часу для укладення договору з іншим захисником та не залучив такого захисника самостійно, що безумовно призвело до порушення права ОСОБА_6 на захист.
Так звану «відмову» ОСОБА_6 від захисника суд у світлі численних рішень ЄСПЛ з цього питання вважає вимушеною.
При цьому, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 було вручено 30.07.2018 року, а обвинувальний акт складено 31.07.2018 року, тож фактично право ОСОБА_6 як підозрюваного на захист було обмежено протягом усього часу досудового розслідування, коли він, як підозрюваний мав можливість захищатись, а також користуватись іншими правами, якими наділений саме підозрюваний у кримінальному провадженні.
Право ОСОБА_6 на захист було порушено під час повідомлення його про підозру, під час відкриття йому матеріалів кримінального провадження та вручення обвинувального акту, оскільки за відсутності можливості скористатись професійною правничої допомогою ОСОБА_6 був позбавлений і можливості правильно реалізувати свої права як підозрюваного у кримінальному провадженні.
Статтею 290 ч. 11 КПК України вказано, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення права обвинуваченого на захист перешкоджає призначенню судового розгляду у кримінальному провадженні та є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для виконання вимог ст. 290, 293 КПК України з дотриманням права ОСОБА_6 на захист.
Керуючись ст. 314, 392, 395 КПК України,-
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, повернути прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 3 як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів після її оголошення через суд, який її ухвалив.
Суддя ОСОБА_1