28.09.2018
Справа № 337/3577/18
Провадження № 3/337/827/2018
28 вересня 2018 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Гнатик Галина Євгенівна, за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали по протоколу БД № 411947, що надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. 10, кв. 175 за ст. 130 ч.1КУпАП,
Відносно ОСОБА_2 складено протокол про те, що він 01.08.2018 року, об 11 годині 21 хвилин, рухаючись по вул.Рубана, 23 у м.Запоріжжі, керував автомобілем «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проведений в присутності двох свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, у встановленому законом порядку із застосуванням вимірювальної техніки «Драгер», згідно результатів якого було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат 1,09 %, чим порушив п. 2.9. «а» ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вину не визнав. Суду пояснив, що 01.08.2018 року він приїхав на вул.Рубана, 18 у м.Запоріжжі до знайомого. На вулиці вони поспілкувалися, після чого він пішов додому, поспав приблизно 2 години, та вирішив відігнати автомобіль на стоянку. До нього підійшов знайомий який пив пиво, вони поговорили приблизно 30 хвилин, після чого сіли в автомобіль, він сів за кермо, а знайомий як пасажир, виїхали з двору, де їх зупинили працівники поліції. Йому поліцейські запропонували пройти тест на «Драгер» бо вважали, що у нього є ознаки алкогольного сп'яніння, але він в цей день не пив, пив на передодні 31.07.2018 року, пиво. Для проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» поліцейські запросили двох свідків, результат був 1,09%. З цим результатом він не погодився, але від пропозиції проїхати до медичного закладу відмовився, бо відчував, що після святкування дня народження у нього залишився алкоголь у крові. Прилад «Драгер» під час перевірки йому дали в руки, муштук відкривали при ньому, але сертифікати на «Драгер» йому не пред'являли.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, зазначений у ст. 266 КУпАП, реалізований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно з п. 12 зазначеної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому у відповідності до п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 складено протокол про те, що він 01.08.2018 року, об 11 годині 21 хвилині, рухаючись по вул.Рубана, 23 у м.Запоріжжі, керував автомобілем «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння.
Провина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення підтверджена сукупністю доказів, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: висновком засобу вимірювальної техніки «Драгер», згідно якого ОСОБА_2 дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння - результат тесту 1.09 %, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4О в присутності яких ОСОБА_2 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу «Драгер», а також відеозаписом полій від 01.08.2018 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 на запитання працівника УПП пояснив, що у цей день він випив три бокала пива і підтверджує те, що керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Суд дії ОСОБА_2 кваліфікує за ст. 130 ч.1 КпАП України, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 адміністративне покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України та призначити йому адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код ЕДРПОУ отримувача: 37941997; Номер рахунку отримувача: 31119149008001.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави (стягувач Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код ЕДРПОУ отримувача: 37993783; Номер рахунку отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
У разі несплати у встановлений законом п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання постанови, штрафу, на підставі ст. 308 КпАП України стягнути у примусовому порядку з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги або протесту прокурора через Хортицький райсуд м. Запоріжжя на протязі 10 днів з дня її оголошення.
Суддя: Гнатик Г.Є.