1Справа № 335/8041/18 2/335/2101/2018
2 жовтня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
11.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго». Станом на 21.06.2018 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 48 841,83 грн., які позивач на підставі ст. 115 КЗпП України просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою судді від 12.07.2018 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір заборгованості із заробітної плати позивача станом на 24.09.2018 за період з вересня 2017 р. по серпень 2018 р. становить 36 532,63 грн., а не 48 841,83 грн., оскільки підприємство поступово погашає борг перед працівниками. Просить закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 12 309,20 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» та працює на посаді майстра виробничої дільниці.
Відповідно до наданої відповідачем суду довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату, протягом вересня 2017 р. - серпня 2018 р. ОСОБА_1, не в повному обсязі отримував у строки, визначені ст. 115 КЗпП України, заробітну плату.
Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.
Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.
Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго», яка надана відповідачем, станом на 24.09.2018 розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, за період вересень 2017 р. - серпень 2018 р. складає 36 532,63 грн., яка і підлягає стягненню у судовому порядку.
В задоволенні позовної вимоги про стягнення 12 309,20 грн. слід відмовити, оскільки позивач не скористався своїм правом та не уточнив позовні вимоги у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми заборгованості у зазначеному розмірі, а не закрити провадження в справі в цій частині, як помилково вважає відповідач.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата в загальному розмірі 36 532,63 грн.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 36 532 (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 63 копійки без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 2 жовтня 2018 р.
Суддя І.П. Соболєва