27 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2251/18
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_1 ОУПФ - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/2251/18 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
02 липня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) , в якому просить визнати неправомірними дії щодо утримання з її пенсії по інвалідності за віком сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та відрахувань у період роботи, зобов'язавши відповідача здійснити відповідний перерахунок та відшкодування сум недоплаченої пенсії без вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з лютого 2015 року по липень 2015 року та за період роботи з серпня 2015 року по вересень 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій відповідача щодо відрахування з пенсії ОСОБА_4 за період лютий - липень 2015 року податку з доходів фізичних осіб та військового збору, а з серпня 2015 року по вересень 2017 року виплати пенсії позивачу як працюючому пенсіонеру не в повному обсязі, а саме 85% призначеного розміру пенсії. Посилалася на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018, яким визнано неконституційними положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій.
Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 04.07.2018 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою цього ж суду від 10.07.2018 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою від 19.07.2018 розгляд справи призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.
За клопотанням представника ГУ ПФУ у Полтавській області ухвалою від 31.07.2018 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (надалі - Полтавське ОУПФ).
14.08.2018 до суду від ОСОБА_1 ОУПФ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність утримань з пенсії ОСОБА_4, оскільки положення абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018, втратили чинність лише з дня ухвалення цього Рішення, тоді як впродовж оскаржуваного позивачем періоду норма була чинною та підлягала застосуванню всіма підрозділами Пенсійного фонду України.
27.08.2018 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що всупереч позиції відповідача сам лише факт недоотримання доходу у вигляді утриманого податку з пенсійних виплат призвів до порушення права позивача на майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (а.с. 59-60).
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в ОСОБА_1 ОУПФ, у період з 26.06.2012 отримувала пенсію по інвалідності, з 01.11.2014 та дотепер - за віком відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 35).
До 01.07.2014 суми пенсій, отримані платником податків з Пенсійного фонду України не підлягали оподаткуванню.
Однак, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII (набрав чинності 01.04.2014) внесено зміни до Податкового кодексу України, доповнено пунктом 164.2.19 (набрав чинності 01.07.2014), за приписами якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника) включено також суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати".
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України був викладений у новій редакції, згідно з якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати".
За змістом Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 №1411-VІІІ (надалі - Закон №1411), який набрав законної сили 01.07.2016, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року. Законом №1411 також передбачено, що положення підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до пунктів 164.1 статті 164 та 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції на момент здійснення відрахувань) ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування, тобто загального оподатковуваного доходу.
Окрім того, відповідно до підпунктів 1.1-1.5 пункту 161 розділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, запроваджено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам шляхом внесення до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" змін, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
- у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Строк для застосування вказаних вище положень продовжено до 30.12.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII.
На виконання вимог чинного законодавства, у період з лютого по липень 2015 року з пенсії позивача відраховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15% на суму 2433,66 грн, військовий збір в розмірі 1,5% на суму 243,36 грн, а у період з серпня 2015 року по вересень 2017 року здійснено відрахування як працюючому пенсіонеру в розмірі 15% від призначеної пенсії на суму 23 083,50 грн, що підтверджується довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_4 за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, виданої за підписом начальника першого операційного відділу ОСОБА_5 та головного спеціаліста ОСОБА_6 (а.с. 14).
Лише 27.02.2018 Рішенням ОСОБА_7 палати Конституційного Суду України №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.219 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Зважаючи на висновки Конституційного Суду позивач констатує факт порушення своїх прав, у зв'язку з чим оскаржила дії відповідача щодо утримання з пенсії сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та відрахувань у період роботи до суду, звернувшись із даним позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам та запереченням, суд виходить з наступного.
Предмет спору у даній справі зводиться до встановлення ознак неправомірності дій ОСОБА_1 ОУПФ щодо здійснення відрахувань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з лютого по липень 2015 року та утримань з пенсії як працюючого пенсіонера у період з серпня 2015 року по вересень 2017 року щодо ОСОБА_4
Як вже зазначалося вище, з березня 2014 року до Податкового кодексу України вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 № 1411-VІІІ, якими передбачалося включення до загального оподаткованого доходу платника суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом у вищевказаних розмірах.
Тобто, Податковий кодекс України в редакції вищевказаних законів України чітко передбачав оподаткування пенсій платників або щомісячного довічного грошового утримання, Суд звертає увагу не ту обставину, що положення Податкового кодексу України в редакції вищезазначених законів у спірний період не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України. Тому відповідач, здійснюючи відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-р/2018, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 27.02.2018.
Відтак Рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосоване до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27.02.2018, з огляду на що слід зробити висновок про правомірність дій ОСОБА_1 ОУПФ щодо оподаткування пенсії ОСОБА_4 до 27.02.2018 у відповідності до чинного на час здійснення таких дій законодавства.
Щодо виплати ОСОБА_4 пенсії на рівні 85% у період з серпня 2015 року по вересень 2017 року, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Положеннями частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" (в редакції станом на 01.01.2015) було передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIIІ було внесено зміни до вище вказаної статті і абзац другий частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, а саме: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
- у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.
При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII було передбачено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Згодом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 №911-VIII було внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзаци другий і третій викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
- особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 06.12.2016 №1774-VIII, було внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в абзаці другому слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
При цьому, як встановлено частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Як видно з трудової книжки ОСОБА_4, 24.09.2015 позивач прийнята на посаду провідного наукового співробітника Навчально-наукового інституту інноваційних технологій управління ВНЗ Укоопспілки "ОСОБА_1 університет економіки і торгівлі", записи щодо звільнення її з роботи відсутні (а.с. 11).
Таким чином, твердження позивача про те, що пенсія їй нараховувалась повністю, однак не в повному обсязі (лише 85%) виплачувалась ОСОБА_1 ОУПФ, є хибними, оскільки Управлінням здійснено не зменшення пенсії позивача, а здійснено її виплату відповідно до положень статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що було обов'язком відповідача.
Крім того, суд зазначає, що 17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.
В рішенні від 03.06.2014 (Заява № 43331/12, справа "ОСОБА_7 проти України") Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.
Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що застосування до спірних відносин положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, статті 167, пункту 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в період з лютого 2015 по липень 2015 року та статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період з серпня 2015 року по вересень 2017 року в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та відповідно не може слугувати достатньою підставою для визнання протиправними дій ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач довів правомірність своїх дій при виплаті ОСОБА_4 пенсії у спірному періоді.
Таким чином у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 36040, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36029, код ЄДРПОУ 13967927), ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 02.10.2018.
Суддя ОСОБА_8