Справа № 212/5354/18
2/212/2366/18
02 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., справа № 2/212/2366/18; 212/5354/18, позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство «СУХА БАЛКА», розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, представники сторін: позивача за довіреністю - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 «СУХА БАЛКА» - ОСОБА_6,-
встановив:
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (далі ОСОБА_5 «СУХА БАЛКА»), про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Висновком МСЕК у 2016 році позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба, з переоглядом, 03.10.2017 року підтверджено цей відсоток, з наступним переоглядом 01.09.2019 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, а саме: біль та обмеження рухів у шийному і попереково-крижовому відділ хребта з іррадіацією в плечовий пояс та ліву ногу по задній поверхні стегна, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднена хода, біль та оніміння в дистальних відділах кінцівок, побіління пальців рук на холоді, що пригнічують думки про неможливе лікування, оскільки стан здоров'я не покращується, а навпаки погіршується, що викликає сильні душевні переживання. Позивачу протипоказана робота в умовах важкої фізичної праці та вібрації на робочому місці. Він не може влаштуватися на аналогічну роботу за спеціальністю. У зв'язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях,
яких він зазнав та продовжує зазнавати, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 170 000 грн., та просив стягнути з відповідача.
26 липня 2018 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
Відповідач скористався право надання суду відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити .
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 17.06.1991 року по 28.01.1997, з 22.06.1998 року по 19.09.2002 рік та з 31.03.2014 року по 31.03.2014 року працював підземним прохідником на шахті «Ювілейна» ОСОБА_5 «Суха Балка». 31.03.2014 року був звільнений з підприємства у зв'язку із виходом на пенсію за ст.. 38 КЗпП України ( копія трудової книжки а.с. 7-8).
Відповідно до висновку МСЕК від 03.10.2017 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійними захворюваннями, з переоглядом 01.09.2019 року ( а.с. 11).
11.08.2016 року відповідачем складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача ОСОБА_1, у якому зазначено обставини виникнення професійного захворювання, а саме: працюючи в підземних умовах шахти в шахто будівельному управлінні РУ, ВАТ «Суха Балка», ТОВ «КРИВОРІЖШАХТОБУД» (правонаступник - ОСОБА_5 «Суха Балка») підземним прохідником, виконував весь комплекс робіт з проходки гірничих виробок буровими установками та комплексами. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту (а.с. 10), винних осіб у порушенні вимог нормативних актів не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів, зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць (а.с.10 зворотній бік).
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
До такого висновку суд прийшов з наступного.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку загальна вібрація перевищувала ГДР, що стали причиною профзахворювання позивача.
Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання страждає вібраційною хворобою першої-другої стадії від дії загальних вібрацій, синдромом церебрально-периферичної ангіодистонії, синдромом вегетативно сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок, в сполученні з полі сегментарною радикулопатією попереково-крижовою переважно з ліва, помірно сегментарною радикулопатією попереково-крижовою переважно зліва, помірно вираженим статико-динамічним порушенням, больовим і мьязово-тонічним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу колінних та ліктьових суглобів, двостороннього плечолопаткового пері артрозу першого-другого ступеню. Через стан здоров'я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, позивач не має можливості повноцінно спілкуватися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя. Покращення в стані здоров'я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, хвороба є невиліковною і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання.
При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через зниження слуху, знаходить своє підтвердження також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 25% безстроково, період роботи у відповідача 18 років 3 місяці в умовах впливу шкідливих факторів, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 25000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо вимоги про стягнення 170000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» на користь держави судові витрати в розмірі 704,80 грн.
В решті частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПО НОМЕР_1. місце проживання: 50000. ОСОБА_7 Ріг, вул.. 23 Лютого, 81/53.
Відповідач: ОСОБА_2 акціонерне товариство «СУХА БАЛКА», місцезнаходження юридичної особи: 50029, вулиця Конституційна, будинок 5, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191329.
Рішення складено та підписано 02.10.2018 року.
Суддя: О. Н. Борис