Справа № 815/2022/18
26 вересня 2018 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Савулій В.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_1 (Ордер серії ОД №363459 від 27.04.2018р.).
Від відповідача: представник Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 - за довіреністю від 05.06.2018р. №606/5/15-70-10.
Від відповідача: представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування Наказу №243-о від 02.04.2018р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати Наказ Одеської митниці ДФС №243-о від 02.04.2018р.; поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2018р. по 27.04.2018р. у розмірі 7592,76грн., а з 28.04.2018р. до дня поновлення на роботі з розрахунку 421,82грн. за кожен робочий день; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10000грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його не попереджено про наступне вивільнення. При цьому, попередження, з яким ОСОБА_3 був ознайомлений 14.07.2017р., на його думку, не є попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штатної чисельності, оскільки з його змісту вбачається, що настає зміна істотних умов праці, та у разі незгоди з ними можливе наступне вивільнення. ОСОБА_3 був згоден зі зміною істотних умов праці щодо нього, тому Одеська митниця ДФС мала перевести його на іншу посаду, так як за мовчазною згодою ОСОБА_3 погодився на проходження державної служби. Окрім того, в попередженні не зазначено дату майбутнього вивільнення, тому не можливо зазначити, що попередження було надано саме за два місяці до наступного вивільнення. До того ж, вказане попередження надано на виконання наказу, який стосувався змін організаційної структури та штатного розпису на 2017рік. Тобто, майбутнє вивільнення, у разі якщо б воно відбулося мало б здійснитися до 31.12.2017р., а не пізніше. Також, позивач стверджує, що Одеською митницею ДФС йому не було запропоновано будь-яких вакантних посад. Крім того, позивач зазначає, що він працює в митних органх з 1992року, має досвід митної справи майже 26 років, має вищу економічну освіту, неодноразово заохочувався за місцем роботи, тому має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порявняно з іншими працівниками однорідних професій і посад Одеської митниці ДФС. Також. на думку позивача, його звільнення з займаної посади відбулося з порушенням вимогам ч.1 ст.43 КЗпП України, а саме за відсутності згоди з Первинною профспілковою організацією працівників Одеської митниці ДФС. Крім того, оскльки ОСОБА_3 був незаконно звільнений з займаної посади, порушення його прав та гарантій як працівника призвели до значних моральних страждань, які виразилися у втраті впевненості в завтрішньому дні, що призвело до необхідності прикладання додаткових зусиль по організації свого життя, окрім того оскаржування наказу дискредитує ОСОБА_3 в очах співробітників, ставить під сумнів його сумлінну працю, що в решті призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків з робітниками Одеської митниці ДФС, у зв»язку з чим Одеська митниця ДФС також має відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000грн.
Відповідач - Одеська митниця ДФС з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 16.05.2018р. вхід.№13602/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення спірного Наказу «Про звільнення ОСОБА_3В.» №243-о від 02 квітня 2018року, оскільки з урахуванням Наказу Державної фіскальної служби України від 25.01.2017р. №34 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів», у зв'язку з затвердженням 16.01.2017р. організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017р., та затвердженням 21.02.2017р. штатного розпису на 2017рік Одеської митниці ДФС, Одеською митницею ДФС прийнято Наказ від 28.02.2017р. №100, яким з 01.01.2017р. введено в дію організаційну структуру та штатний розпис Одеської митниці на 2017рік. Також, у зв'язку із затвердженням в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4 19.05.2017р. переліку змін №1 до організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017р., та переліку змін №2 до штатного розпису на 2017рік Одеської митниці ДФС, наказом Одеської митниці ДФС від 22.05.2017р. №278 з 25.05.2017 введено в дію перелік змін №1 до організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017р., та перелік змін №2 до штатного розпису на 2017рік Одеської митниці ДФС. Відповідач стверджує, що з урахуванням вищеозначених змін в структурі та штатній чисельності Одеської митниці ДФС, скорочено 4 посади головних державних інспекторів митного поста «Ізмаїл». У зв'язку з чим, ОСОБА_3 і було попереджено про зміну умов державної служби та можливе наступне вивільненнн. Також, митний орган зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_3 з посади головного державного інспектора віддлу митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїл» на митному посту «Ізмаїльський» Одеської митниці ДФС були відсутні рівнозначні вакантні посади, які можливо було б запропонувати ОСОБА_3 На думку відповідача, позивачем не доведено наявності у нього високої кваліфікації та продуктивності праці, як і не надано жодних доказів на підтвердження того, що за наявності такої як у позивача кваліфікації перевагу у залишенні на роботі надано іншим працівникам. Крім того, Одеська митниця ДФС зазначає, що з урахуванням Ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 24.04.2017р. у справі №522/20851/16-к слідчим управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160000000042 від 27.01.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364, ч.ч.1,2 ст.366, ч.4 ст.19, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Відповідач також наголошує, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди з Одеської митниці ДФС не грунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання таких органів. Окрім того, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення витрат адвоката та платіжних документів, які підтверджують оплату витрат на правову допомогу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/2022/18 за позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування Наказу №243-о від 02.04.2018р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 19.06.2018р., з урахуванням приписів ч.3 ст.48 КАС України, до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
Ухвалою суду від 18.07.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності Одеської митниці ДФС, з урахуванням Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, на підставі попередження про наступне вивільнення ОСОБА_3 від 14.07.2017р., Одеською митницею ДФС винесено Наказ «Про звільнення ОСОБА_3В.» №243-о від 02.04.2018р., згідно з п.1 котрого звільнено ОСОБА_3 02.04.2018р. з займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ст.40 КЗпП України.
Не погодившись із вищеозначеним Наказом Одеської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_3В.» №243-о від 02.04.2018р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування Наказу Одеської митниці ДФС №243-о від 02.04.2018р.; поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.04.2018р. по 27.04.2018р. у розмірі 7592,76грн., а з 28.04.2018р. до дня поновлення на роботі з розрахунку 421,82грн. за кожен робочий день; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10000грн., підлягають частковому заоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, з урахуванням Наказу Одеської митниці ДФС «По особовому складу» від 31.12.2014р. №224-о, ОСОБА_3 до звільнення перебував на посаді головного державного інспектора Відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС.
Відповідно до наявного у матеріалах справи переліку змін №9 до штатного розпису на 2016 рік Одеської митниці ДФС, затвердженого Головою Державної фіскальної служби України ОСОБА_5, загальна кількість штатних посад Відділу митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїл» складала 61 посаду, з яких заступник начальника митного поста - начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 посада, головний державний інспектор - 24 посади, старший державний інспектор - 23 посади, державний інспектор - 12 посад.
21.02.2017р. Головою Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 затверджено штатний розпис на 2017 рік Одеської митниці ДФС, з урахуванням якого загальна кількість штатних посад Відділу митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїльський» складає 24 посади, з яких заступник начальника митного поста - начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 посада, головний державний інспектор - 8 посад, старший державний інспектор - 8 посад, державний інспектор - 6 посад.
Судом з'ясовано, що з урахуванням Наказу ДФС від 25.01.2017р. №34 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів», у зв'язку із затвердженням 16.01.2017р. організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017р., та затвердженням 21.02.2017р. штатного розпису на 2017рік Одеської митниці ДФС, Одеською митницею ДФС прийнято Наказ «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису» від 28.02.2017р. №100, пунктом 1 якого наказано ввести в дію з 01.01.2017р., затверджені Головою Державної фіскальної служби України ОСОБА_5, організаційну структуру Одеської митниці ДФС на 2017рік, та штатний розпис Одеської митниці ДФС на 2017рік.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Переліку змін №1 до організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017 рік, затвердженого в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, 19.05.2017р., із структури Одеської митниці ДФС, у тому числі, виведено Відділ митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїльський» штатною чисельністю 24 посади, та введено - Відділ митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїльський» штатною чисельністю 24 посади.
Згідно з Переліком змін №2 до штатного розпису на 2017 рік Одеської митниці ДФС, затвердженого в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, загальна кількість штатних посад митного поста «Ізмаїльський» складає 58 посад, з яких Відділ митного оформлення №1: головний державний інспектор - 3 посади, старший державний інспектор - 2 посади, державний інспектор - 3 посади; Відділ митного оформлення №3: головний державний інспектор - 8 посад, старший державний інспектор - 7 посад, державний інспектор - 6 посад; Відділ митного оформлення №4: державний інспектор - 3 посади; Відділ митного оформлення №5: головний державний інспектор - 8 посад, старший державний інспектор - 9 посад, державний інспектор - 9 посад.
З матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку із затвердженням 19.05.2017р. переліку змін №1 до організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017р. та переліку змін №2 до штатного розпису на 2017р. Одеської митниці ДФС, 22.05.2017р. Одеською митницею ДФС прийнято Наказ «Про введення в дію переліку змін до організаційної структури та штатного розпису» №278, яким з 25.05.2017р. введено в дію затверджений в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4 перелік змін №1 до організаційної структури Одеської митниці ДФС, та перелік змін №2 до штатного розпису на 2017рік Одеської митниці ДФС.
З у рахуванням наведеного, Одеською митницею ДФС складено Попередження, яким головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 попереджено про зміну істотних умов державної служби та можливе наступне вивільнення.
Також, у вказаному Попередженні зазначено, що згідно з вимогами Закону України «Про державну службу» у разі незгоди державного службовця на продовження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов державної служби від нього не надійшли заяви, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
З означеним Попередженням про зміну істотних умов державної служби та можливе наступне вивільнення позивача - ОСОБА_3 ознайомлено 14.07.2017р.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, поняття «зміни в організації виробництва і праці» є загальною підставою для звільнення, яка включає в себе окремі, певні і самостійні підстави для такого звільнення, а саме ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників регулюється статтею 49-2 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові усі наявні в установі вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Тобто, виходячи з викладеного, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії переліку змін №9 до штатного розпису на 2016 рік Одеської митниці ДФС, затвердженого Головою Державної фіскальної служби України ОСОБА_5, загальна кількість штатних посад Відділу митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїл» складала 61 посаду, з яких заступник начальника митного поста - начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 посада, головний державний інспектор - 24 посади, старший державний інспектор - 23 посади, державний інспектор - 12 посад.
21.02.2017р. Головою Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 затверджено штатний розпис на 2017 рік Одеської митниці ДФС, з урахуванням якого загальна кількість штатних посад Відділу митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїльський» складає 24 посади, з яких заступник начальника митного поста - начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 посада, головний державний інспектор - 8 посад, старший державний інспектор - 8 посад, державний інспектор - 6 посад.
Відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії Переліку змін №1 до організаційної структури Одеської митниці ДФС на 2017 рік, затвердженого в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, 19.05.2017р., із структури Одеської митниці ДФС, серед іншого, виведено Відділ митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїльський» штатною чисельністю 24 посади, при цьому, введено - Відділ митного оформлення №2 митного поста «Ізмаїльський» штатною чисельністю також 24 посади.
Згідно з Переліком змін №2 до штатного розпису на 2017 рік Одеської митниці ДФС, затвердженого в.о. Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, загальна кількість штатних посад митного поста «Ізмаїльський» складає 58 посад, з яких Відділ митного оформлення №1: головний державний інспектор - 3 посади, старший державний інспектор - 2 посади, державний інспектор - 3 посади; Відділ митного оформлення №3: головний державний інспектор - 8 посад, старший державний інспектор - 7 посад, державний інспектор - 6 посад; Відділ митного оформлення №4: державний інспектор - 3 посади; Відділ митного оформлення №5: головний державний інспектор - 8 посад, старший державний інспектор - 9 посад, державний інспектор - 9 посад.
Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що як до проведення змін в організації виробництва і праці Одеської митниці ДФС, так і після їх завершення, штатним розписом митного поста «Ізмаїльський» Одеської митниці ДФС передбачено посаду головний державний інспектор, котру до звільнення власне й займав ОСОБА_3.
Водночас, суб'єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 була запропонована будь-яка інша посада в Одеській митниці ДФС, від якої він відмовився, як і не надано доказів щодо неможливості переведення позивача у зв'язку з його низькою кваліфікацією, та продуктивністю праці, що відповідно свідчить про порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_3 із займаної посади.
Також, суд вважає за доцільне зауважити, що встановлена законодавством можливість змін в організації виробництва і праці державної установи (організації), не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників такої установи. Натомість, означене зобов'язання Одеською митницею ДФС не виконано, чим порушено трудові гарантії позивача.
Таким чином беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача - ОСОБА_3 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС, у зв'язку із скороченням штатної чисельності Одеської митниці ДФС, проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак, спірний Наказ Одеської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_3В.» від 02.04.2018р. №243-о підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлення судом протиправності винесення Одеською митницею ДФС спірного Наказу «Про звільнення ОСОБА_3В.» від 02.04.2018р. №243-о, позовна вимога щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС, також підлягає задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Одеської митниці ДФС від 19.04.2018р. №108, за підписами начальника митниці ОСОБА_6, заступника начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - заступника головного бухгалтера - начальника відділу ОСОБА_7, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за останні два календарні місяці, що передували звільненню (лютий-березень 2018р.), становить 421,82грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу судом здійснено наступним чином: позивач - ОСОБА_3 звільнений з посади 02.04.2018р. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 121 робочий день, зокрема, у період з 02.04.2018р. по 26.09.2018р. (день ухвалення судом рішення). Два попередні місяці, що передують звільненню - лютий-березень 2018року. Грошове забезпечення: 421,82грн./день х 121 день вимушеного прогулу = 51040,22грн.
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги позивача - ОСОБА_3 про скасування Наказу Одеської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_3В.» від 02.04.2018р. №243-о, поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС, підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.04.2018р. по день поновлення на посаді у загальному розмірі 51040,22грн.
При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача - Одеської митниці ДФС на Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 24.04.2017р. у справі №522/20851/16-к згідно з якою ОСОБА_3 було тимчасово відсторонено від посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС, оскільки означене судове рішення у жодному разі не є вироком суду, у якому встановлено вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення.
До того ж, як встановлено судом та зазначено у вищеозначеному судовому рішенні, Ухвала слідчого судді припиняє свою дію 22.06.2017р.
Відносно позовної вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС моральної шкоди в сумі 10000грн., то судом не встановлено законодавчо передбачених підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст.1174 Цивільного кодексу України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Таким чином, враховуючи положення ст.1174 Цивільного кодексу України, котрими передбачено відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди, та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Між тим, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_3 до суду не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем - Одеською митницею ДФС моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, тощо, як і не надано ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив позивач визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, відповідачем, моральної шкоди у розмірі 10000грн., а тому, на думку суду, означена позовна вимога ОСОБА_3 є необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у загальному розмірі 8000грн., суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті - це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 16.04.2018р. між ОСОБА_3 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Консалтингова фірма «Домінанта» (Адвокат) укладено Договір про надання адвокатських послуг №9, за умовами якого Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надати за плату послуги з надання правової допомоги для підготування, подачі позову та представлення інтересів Клієнта в судах щодо захисту трудових прав Клієнта. Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, які сплачуються окремо. Послуги вважаються наданими та у Адвоката виникає право на отримання плати за надані послуги в момент прийняття судом позовної заяви, визначеної п.1.1. цього Договору. Для надання послуг за цим договором назначається наступна група адвокатів: ОСОБА_1 та ОСОБА_8.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджеється наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.07.2012р. №756.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Розрахунку гонорару адвоката за Договром про надання адвокатських послуг №9 від 16.04.2018р., Адвокатом надано ОСОБА_3 наступні послуги: підготовка тексту позовної заяви - 3000грн., з яких кількість витраченого часу - 6 годин, вартість однієї години - 500грн.; збір доказів для подачі позову - 500грн., з яких кількість витраченого часу - 5 годин, вартість однієї години - 100грн.; аналіз доказів - 300грн., з яких кількість витраченого часу - 3 години, вартість однієї години - 100грн.; попередня правова консультація щодо характеру спірних правовідносин - 800грн., з яких кількість витраченого часу - 2 години, вартість однієї години - 400грн.; обговорення та формування правової позиції щодо подачі позову - 400грн., з яких кількість витраченого часу - 4 години, вартість однієї години - 100грн.; участь у судових засіданнях - 3000грн., з яких кількість витраченого часу - 10 годин, вартість однієї години - 300грн. Таким чином, всього 8000грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору про надання адвокатських послуг №9 від 16.04.2018р. Адвокатом надано ОСОБА_3 наступні послуги: підготовка тексту позовної заяви - 3000грн., з яких кількість витраченого часу - 6 годин, вартість однієї години - 500грн.; збір доказів для подачі позову - 500грн., з яких кількість витраченого часу - 5 годин, вартість однієї години - 100грн.; аналіз доказів - 300грн., з яких кількість витраченого часу - 3 години, вартість однієї години - 100грн.; попередня правова консультація щодо характеру спірних правовідносин - 800грн., з яких кількість витраченого часу - 2 години, вартість однієї години - 400грн.; обговорення та формування правової позиції щодо подачі позову - 400грн., з яких кількість витраченого часу - 4 години, вартість однієї години - 100грн.; участь у судових засіданнях - 3000грн., з яких кількість витраченого часу - 10 годин, вартість однієї години - 300грн., що підтверджується наленим чином засвідченою копією Акта приймання-передачі наданих послуг від 11.09.2018р.
Судом встановлено, що Адвокатським об'єднанням «Консалтингова фірма «Домінанта», за виконання умов Договору про надання адвокатських послуг №9 від 16.04.2018р., прийнято від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 8000грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Квитанції до прибуткового касового ордера від 27.04.2018р. №8.
При цьому, суд вважає за доцільне наголосити, що незважаючи на порядок визначення у вищеокреслених документах гонорару адваката, суд для обчислення суми компенсації витрат повинен керуватись вимогами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011року №4191-VI (зі змінами та доповненнями), котрим визначено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Судом встановлено, що положеннями Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Натомість, підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає, а тому не підлягає компенсації згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Згідно з ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018рік” від 7 грудня 2017року №2246-VIII (зі змінами та доповненнями), з 1 січня 2018року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1762грн.
Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 704,80грн. за годину роботи (1762грн. х 40%).
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, а також те, що підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому не підпадають під перелік витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у загальному розмірі 5000грн., з яких 3000грн. - підготовка тексту позовної заяви; 500грн. - збір доказів для подачі позову; 300грн. - аналіз доказів; 800грн. - попередня правова консультація щодо характеру спірних правовідносин; 400 - обговорення та формування правової позиції щодо подачі позову.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, адвокат ОСОБА_1 приймала участь у судових засіданнях загальною тривалісттю часу 4 години, а саме: 19.06.2018р. - з 11год. 55хв. до 12год. 06хв.; 18.07.2018р. - з 11год. 46хв. до 11год. 51хв.; 02.08.2018р. - з 11год. 57хв. до 12год. 45хв.; 31.08.2018р. - з 12год. 31хв. до 12год. 36хв.; 06.09.2018р. - з 12год. 27хв. до 13год. 35хв.; 20.09.2018р. - з 15год. 09хв. до 15год. 13хв.; 26.09.2018р. - з 15год. 03хв. до 16год. 40хв., суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у загальному розмірі 900грн. (1 година участі адвоката у судовому засіданні - 300грн. (300 х 4 = 1200); позивачем заявлено 4 вимоги, з яких задоволено 3 вимоги (1200 / 4 х 3 = 900)).
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування Наказу №243-о від 02.04.2018р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування Наказу №243-о від 02.04.2018р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
2. Скасувати Наказ Одеської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_3В.» від 02.04.2018р. №243-о.
3. Поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС.
4. Стягнути з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2018р. по день поновлення на посаді у загальному розмірі 51040(п'ятдесят одна тисяча сорок)грн. 22коп.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Івана та ОСОБА_9,21-А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_3 (68800, Одеська обл, м.Рені, вул.Будагяна,64, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у загальному розмірі 900(дев'ятсот)грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста “Ізмаїл” Одеської митниці ДФС, та стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню, відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано судом « 03» жовтня 2018року.
Суддя Харченко Ю.В.
.