Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 жовтня 2018 р. № 2040/6935/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та невиплати йому перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з 01.01.2016, а також здійснити йому виплату суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 без відстрочення її виплат згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату суми пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 109 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем при виконанні вимог Закону України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” шляхом проведення дій з перерахунку та виплати пенсії за приписами Постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 року було звужено його права, що полягає у зменшенні його основного розміру пенсії під час проведення її перерахунку з 71 відсотків до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, позивач вказував, що відповідачем не було протиправно виплачено перераховану йому пенсію у періодах з 01 січня 2016 року по 31.12.2017 року, оскільки відповідне право на перерахунок та виплату його пенсії виникло з 01.01.2016 року з набранням чинності Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” та в оскаржуваному періоді, відповідна постанова КМ України № 103, в контексті строковості виплати перерахованих сум за цей період з 01.01.2019 року ще не була прийнята, отже, не може бути застосована, що зумовлює наявність підстав для нарахування та виплати йому компенсації втрати частини грошових доходів.
Ухвалою від 04.09.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що після прийняття Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 та отримання відповідної довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області щодо позивача, , йому проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 р., виплата якої буде здійснюватись у строки, передбачені вказаною постановою КМ України. Тобто, за період з 01 січня 2016 року по 31.12.2017 року строк виплат перерахованої пенсії ще не настав, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових коштів. Водночас, відносно звуження прав позивача, що полягало у зменшенні відсотку пенсії, відповідач вказував, що жодних прав в даному контексті не порушено, з огляду на положення ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок з 01.01.2016 року.
Позивач надав відповідь на відзив, в контексті помилковості тверджень відповідача.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Так, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХII ( надалі - Закон № 2262-ХII).
Пенсію йому було призначено у розмірі 71% грошового забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Позивач, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” ( надалі - Закон № 900-VIII) набув право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року.
Судом встановлено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 р. на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, наданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Харківській області, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015, ст.63 Закону України від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ №988 від 11.11.2015 р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови КМУ № 947 від 18.11.2015 та постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
З матеріалів справи встановлено, що позивачу з 01.01.2018 року виплачується пенсія з урахуванням проведеного перерахунку, окрім перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, та у розмірі 70% від грошового забезпечення.
Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що позивач вважав, що повинен отримувати пенсію виходячи з 71%, а не 70% грошового забезпечення без застосування строків, що передбачені постановою КМУ № 103, оскільки відповідні правовідносини виникли до її прийняття, що, у свою чергу, оскільки за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсію позивач отримував у розмірі, без урахування проведеного з 01.01.2016 року перерахунку, свідчить про наявність підстав для отримання ним компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
У свою чергу, відповідач вказував про відсутність підстав для вчинення зазначених дій з посиланням на ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок з 01.01.2016 року, як правомірності визначення пенсії - 70% від грошового забезпечення та з посиланням на Постанову КМ України № 103, щодо відсутності порушень строків виплати перерахованої пенсії, а отже - відсутності підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Розглядаючи вказану справу суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ст. 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
29 грудня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VIII від 23 грудня 2015 року (далі - Закон № 900-VIII), яким внесені доповнення в ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме: статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Відповідно до абзацу 2 п.15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( ст. 102 ЗУ "Про Національну поліцію").
Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.
Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд вважає, що позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на перерахунок пенсії у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується право позивача на перерахунок та виплату пенсії, що й було здійснено, починаючи з 01.01.2018 року , але, як вже зазначалось вище, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати пенсії у періоді, охопленому позовними вимогами, як відсутності підстав для нарахування та виплати компенсації втрати доходів пенсійний орган наголошує на строках виплати, передбачених ПКМУ № 103, а відсотковість пов'язував з положеннями ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок з 01.01.2016 року.
Такі доводи відповідача суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Так, щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати доходів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 року.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року N 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 ( в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії - з 01.01.2016 р.), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки). Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Судом встановлено, що Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області на підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, було надано до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу.
Відповідно до п.4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Згідно ст. 51 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Розглядаючи вказану справу, суд вважає за доцільне відмітити, що згідно з даними управління, останнє здійснило перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.При цьому, доказів виплати позивачу перерахованої пенсії починаючи з 01 січня 2016 року по 31.12.2017 року відповідачем суду не надано.
У спірних правовідносинах, аналізуючи позицію представника відповідача щодо зміни відповідного правового регулювання шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів України №103 від 21.02.2018, якою встановлено новий порядок перерахування та виплати пенсій пенсіонерам внутрішніх справ та, як наслідок, відсутність предмету спору в контексті нарахування та виплати компенсації втрати доходів, суд зазначає таке.
Так, 21.02.2018 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі Постанова №103), пунктом 3 якої, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України, постановив:
- перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року;
- виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Посилаючись на процитовані норми, представник відповідача вказував, що вимоги позивача є передчасними, оскільки фактично, станом на день розгляду справи, управління пенсійного фонду не порушує права позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, у зв'язку з тим, що пенсію було перераховано, а строк такої виплати в оскаржуваному періоді не настав.
Суд не погоджується із зазначеною позицією суб'єкта владних повноважень та у своїх висновках виходить з такого.
Як уже зазначалося, Законом №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відтак, враховуючи, що з 01.01.2016 у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та враховуючи, що виплату перерахованої пенсії не проведено з вини державних органів, саме з цього часу необхідно здійснити зазначені дії.
Крім того, із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Слід зауважити, що Постанова № 103 прийнята через два роки після виникнення у позивача права на перерахунок пенсії та погіршує становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії, а відтак, не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах при прийнятті цього рішення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 р.
Крім того, оскільки перерахунок та виплату пенсії позивача не проведено за протиправної бездіяльності відповідача, який є державним органом, право позивача на такий перерахунок з 01.01.2016 є абсолютним та не може бути обмеженим будь-яким строком в силу вимог частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем, на момент розгляду справи, позивачу було проведено з 01.01.2016 перерахунок розміру пенсії та позивач отримав пенсію від відповідача за 2016-2017 роки без урахування перерахунку, з 01.01.2018- з урахуванням проведеного перерахунку.
Оскільки в силу приписів ст. 63 Закону України № 2262, п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2016, вказане право не може бути обмежене нормативно-правовими актами, прийнятими пізніше, ніж таке право виникло.
З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням вже сплачених сум, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 р. було законодавчо передбачено та не заперечувалося відповідачем, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2016, а Постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2016-2017 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21 лютого 2018 р. та набрала чинності 24.02.2018.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків виплати сум доплати до пенсії за 2016-2017 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані.
Крім того, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, не охоплюється поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».
Отже, беручи до уваги, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, повинні застосовуватись саме норми Порядку № 45 ( в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на перерахунок), за таких обставин, відповідачем протиправно не було здійснено виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" ( надалі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) ( ст. 3 Закону).
Відповідно до пункту 2 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Також відповідно до п.3 даного порядку Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 4 порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Посилання відповідача на відсутність складу правопорушення, з огляду на строки виплати, передбачені Постановою КМ України № 103 та, як наслідок, відповідальності в порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, висловленої у Постанові Верховного суду України від 18.11.2014 року по справі №21-518а14 - основною умовою для виплати громадянину компенсації за ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією в даному випадку (УПФУ) добровільно чи на виконання рішення суду.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, право на виплату перерахованої пенсії у позивача виникло з 01.01.2016 року, з підстав та в порядку, викладеному вище проте, фактично такі дії відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року вчинено не було.
Суд, враховуючи також правову позицію, викладену ВСУ у постанові від 11.07.2017 р. у справі № 2а-1102/09/2670 зазначає, що Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядок проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність ненарахування та невиплатити компенсації втрати доходів.
Так, щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 71% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
В ході розгляду справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що пенсію позивачу призначено виходячи з 71% відповідного грошового забезпечення.
В подальшому, до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ вносились зміни та, станом на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії відповідна норма передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Саме зазначена редакція була застосована відповідачем при перерахунку пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що зазначені зміни в законодавстві, якими на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії було встановлено граничний розмір пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення, стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
З урахуванням наведеного, при перерахунку позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13.
Таким чином, суд доходить до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.04.2018 року у справі № 175/1665/17.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій, що полягали у зменшенні основного розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку з 71 відсотків до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а також, щодо невиплати перерахованої пенсії у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та ненарахуванні та невиплаті, у зв'язку з зазначеним, компенсації втрати доходів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та невиплати йому перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, 61172, АДРЕСА_1) пенсії у розмірі 71% грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) здійснити виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, 61172, АДРЕСА_1) суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 без відстрочення її виплат згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату суми перерахованої пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 109 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, 61172, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03 жовтня 2018 року.
Суддя Заічко О.В.