Справа № 819/1123/18
03 жовтня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Кухар О.Л.;
представника позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядкуспрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанови, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3Ю.) із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 19-01-57/006/ТД-ФС від 22 березня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області винесено постанову № 19-01-57/006/ТД-ФС від 22 березня 2018 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 223380,00 грн за використання позивачем найманої праці ОСОБА_4 в період з 12 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року та ОСОБА_5 в період з липня 2017 року по січень 2018 року без укладення трудового договору та повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття їх на роботу, що є порушенням вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України. Із вказаними порушеннями позивач не погоджується та вважає вказану постанову протиправною, оскільки відповідачем не доведено факти допущення до виконання робіт працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору та без повідомлення Тернопільської ОДПІ, що і стало підставою її звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 20 червня 2018 року позовну заяву було залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді від 27 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №819/1123/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23 липня 2018 року.
Ухвалами суду, постановленими в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, від 23 липня 2018 року, 28 серпня 2018 року, 13 вересня 2018 року, 20 вересня 2018 року та 28 вересня 2018 року розгляд справи було відкладено.
Представник Управління Держпраці у Тернопільській області подав відзив на позовну заяву від 11 липня 2018 року та додаткові пояснення від 19 вересня 2018 року, у яких зазначив, що на підставі заяви ОСОБА_5 від 04 січня 2018 року відповідачем було проведено захід державного контролю (інспекційного відвідування) діяльності ФОП ОСОБА_3 та встановлено порушення законодавства про працю, зокрема, всупереч вимогам частини 3 статті 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_3 використовувала працю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення з ними письмових трудових договорів та без повідомлення Тернопільської ОДПІ. З огляду на викладене, оскаржена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами 19-01-57/006/ТД-ФС від 22 березня 2018 року, прийнята на підставі акту № 19-01-57/006 від 02 березня 2018 року у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є законною і скасуванню не підлягає.
25 липня 2018 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача, у якій зазначив, що підставою для притягнення ФОП до відповідальності згідно статті 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Факт фактичного допуску ОСОБА_5 до роботи у період з липня 2017 року по січень 2018 року підтверджується її письмовим поясненням, проте ОСОБА_5 перебуває у конфлікті з позивачем, а тому такі пояснення не відповідають дійсності. Факт фактичного допуску ОСОБА_4 до роботи у період з 12 лютого 2018 року до 28 лютого 2018 року підтверджується лише її письмовими поясненнями, відібраними під час проведення перевірки, проте насправді вона почала працювати у ФОП ОСОБА_3 лише з 01 березня 2018 року, тобто першим робочим днем був саме день перевірки.
27 вересня 2018 року представник позивача подав до суду заперечення на додаткові пояснення, у яких зазначив, що проведення інспекційного відвідування було здійснено без повідомлення об'єкта відвідування та без пред'явлення об'єкту відвідування службового посвідчення, за відсутності ФОП ОСОБА_3, що є порушенням пунктів 8 та 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295. У зв'язку з порушенням процедури проведення інспекційного відвідування, оскаржувана постанова про накладення штрафу є незаконною.
В судовому засіданні 28 вересня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, прийшов до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року Управління Держпраці у Тернопільської області з метою розгляду заяви ОСОБА_5 від 04 січня 2018 року (а. с. 98), на підставі наказу Управління Держпраці у Тернопільської області від 28 лютого 2018 року №128 (а. с. 106), направлення від 28 лютого 2018 року №4.1/057/009 (а. с. 107) було проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за місцем провадження господарської діяльності у фітнес-клубі «Fit Curves», що знаходиться за адресою вул. В. Великого, 7а, м. Тернопіль, 46016.
За результатами проведеного заходу державного контролю складено акт відвідування від 02 березня 2018 року № 19-01-57/006. У даному акті інспекційного відвідування зафіксовані порушення законодавства про працю, допущені позивачем, а саме: ФОП ОСОБА_3 використовувала найману працю ОСОБА_4 в період з 12 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року та ОСОБА_5 в період з липня 2017 року по січень 2018 року без укладення трудового договору та повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття їх на роботу, що є порушенням вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України; в порушення частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як працівником, не містить особистого підпису працівника ОСОБА_4, крім того, трудовими договорами не встановлено час виконання працівниками робіт (режиму роботи), не вказано тривалість щорічної оплачуваної відпустки та час її надання; ФОП ОСОБА_3 не надано документів, які б підтверджували виконання нею вимог статті 29 КЗпП України в частині роз'яснення працівникам їх прав і обов'язків, проінформування під розписку про умови праці, ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку, проінструктування працівників з техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежної охорони до початку роботи за укладеним трудовим договором; в порушення вимог частини 1 та 2 статті 115 КЗпП України та частини 1 статті 24 ЗУ «Про оплату праці», заробітну плату за лютий 2018 року працівнику ОСОБА_5 виплачено підприємцем однією сумою 26 лютого 2018 року (один раз на місяць); при розірванні ФОП ОСОБА_3 трудового договору із ОСОБА_5 28 лютого 2018 року (останній робочий день), належні їй при звільненні суми, а саме грошова компенсація за всі невикористані неї дні щорічної відпустки не нарахована і не виплачена в день звільнення, чим порушено вимоги частини 1 статті 116 КЗпП України (а. с. 108-113).
З вказаним актом ФОП ОСОБА_3 ознайомлена, примірник отримала 02 березня 2018 року, про що свідчить її особистий підпис (а. с. 113). До акту перевірки додано пояснення ФОП ОСОБА_3 від 02 березня 2018 року, у яких позивач вказує на те, що у 2017 році здійснювала діяльність сама, найманих працівників не мала, із ОСОБА_5 у 2017 році трудовий договір не укладала, так як та не виходила на роботу. Із ОСОБА_4 оформлено договір про початок її роботи з 01 березня 2018 року (а. с. 115).
В подальшому Управлінням Держпраці у Тернопільській області, за використання найманої праці без укладення трудового договору та неповідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття на роботу, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 19-01-57/006/ТД-ФС від 22 березня 2018 року, якою відповідно до статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 223380,00 грн (а. с. 18-20).
Позивач вважає дану постанову протиправною, відтак звернулася до суду із відповідними позовом про її скасування.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до підпунктів 3, 4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), пунктом 2 якого встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі, зокрема, проведення інспекційних відвідувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку №295 передбачено підстави здійснення заходів державного контролю, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Підпунктом 3 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1. 2. 4-7 цього пункту.
Виходячи з наведених положень діючого законодавства, Управління Держпраці у Тернопільській області має право на здійснення перевірок за додержанням підприємствами, установами та організаціями законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документів відповідно до положень.
Згідно із пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
При цьому механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509. (надалі - Порядок № 509)
Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, слід враховувати також вимоги частини 1 статті 21 КЗпП України, відповідно до яких трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а обов'язок власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
Відповідно до положень статі 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Дослідженими у судовому засіданні доказами судом встановлено, що відповідно до копії витягу з трудової книжки ОСОБА_5 АФ № 965681 (а. с. 129) ФОП ОСОБА_3 внесено запис про прийняття її на роботу 01 лютого 2018 року на посаду менеджера фітнес-клубу на підставі наказу № 2 від 01 лютого 2018 року, хоча у матеріалах справи міститься наказ № 4 від 01 лютого 2018 року про прийняття ОСОБА_5 на роботу (а. с. 126) та 28 лютого 2018 року звільнено з роботи за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України на підставі наказу № 3 від 28 лютого 2018 року, хоча у матеріалах справи міститься наказ № 2 від 28 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_5 з роботи (а. с. 130). 01 лютого 2018 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено трудовий договір № 4 (а. с. 127) та повідомлено Тернопільську ОДПІ про прийняття ОСОБА_5 на роботу відповідно 01 лютого 2018 року (а. с. 128).
Разом з тим, у письмових поясненнях ОСОБА_5 від 01 березня 2018 року містяться відомості про те, що позивач не уклала з нею трудовий договір або будь-який інший договір і вона працювала у фітнес-клубі «Fit Curves», що знаходиться за адресою вул. В. Великого, 7а, м. Тернопіль, 46016, без оформлення трудових відносин з липня 2017 року по січень 2018 року (а. с. 99).
Дослідженими безпосередньо у судовому засіданні доказами спростовано посилання позивача на відсутність у неї найманих працівників протягом 2017 року та працевлаштування ОСОБА_5 з 01 лютого 2018 року та підтверджено фактичний допуск до роботи позивачем ОСОБА_5 у період з липня 2017 року по січень 2018 року без укладення трудового договору та оформлення відповідних документів. Так, перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітна, ОСОБА_5, у період з 29 травня 2017 року по 03 липня 2017 року проходила професійне навчання шляхом стажування за напрямом «адміністратор» у ФОП ОСОБА_3 (фітнес-клуб «Fit Curves», що знаходиться за адресою вул. В. Великого, 7а, м. Тернопіль, 46016) згідно договору № 1901/714-17 на організацію професійного навчання безробітного у роботодавця від 24 травня 2017 року (а. с. 102-103) та наказу від 29 травня 2017 року (а. с. 124). Після проходження стажування ОСОБА_5 Тернопільським міськрайонним центром зайнятості направлено на працевлаштування до ФОП ОСОБА_3 на робоче місце «адміністратор». У вказаному направленні підтверджено факт прийняття позивачем на роботу ОСОБА_5 згідно трудового договору від 06 липня 2018 року, що підтверджується особистим підписом ФОП ОСОБА_3 (а. с. 104). В подальшому наказом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 06 липня 2017 року № НТ170706 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_5, у зв'язку з працевлаштуванням за наймом на умовах трудового договору з 06 липня 2017 року (а. с. 105).
Під час здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 01 березня 2018 року у фітнес-клубі «Fit Curves» виявлено особу, яка назвалась ОСОБА_4. Згідно письмового пояснення ОСОБА_4 від 01 березня 2018 року, вона працює у ФОП ОСОБА_3 фітнес-тренером у фітнес-клубі «Fit Curves» з 12 лютого 2018 року, однак трудові відносини з позивачем не оформляла, станом на 01 березня 2018 року, ні трудовий, ні цивільно-правовий договори ФОП ОСОБА_3 з нею не укладала. Працює згідно позмінного графіку роботи, заробітну плату, станом на дату надання пояснення, не отримувала (а. с. 114). Присутність ОСОБА_4 за робочим місцем у фітнес-клубі «Fit Curves» зафіксовано засобами фототехніки (а. с. 117-119).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала пояснення, що вона є клієнтом фітнес-клубу «Fit Curves», має членську карту та займається згідно клієнтського договору з 10 лютого 2018 року. На роботу у фітнес-клуб «Fit Curves» прийнята з 01 березня 2018 року. Зранку 01 березня 2018 року, прийшовши на роботу, вона дуже переживала так як це був її перший робочий день. Цього ж дня в клуб прийшли невідомі їй особи, ОСОБА_4 думала, що це клієнти та дала відповіді на їх запитання, проте вона погано чула, що саме хочуть ці люди, так як у клубі голосно грала музика. ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона підписала якийсь документ, а що це за документ їй ніхто не пояснив. Зазначила, що в заяві від 01 березня 2018 року, яку вона підписала, нею надано невірну інформацію. Насправді, ОСОБА_4 працює менеджером у фітнес-клуб «Fit Curves» з 01 березня 2018 року.
У матеріалах справи міститься копія письмового пояснення ОСОБА_4 від 01 березня 2018 року, які вона дала після проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, у яких нею вказана така ж інформація, що і подана нею як свідок у судовому засіданні (а. с. 135). У цих поясненнях ОСОБА_4 також пояснила, що думала, що це в перший робочий день її перевіряє керівництво, як вона впорається із роботою.
І хоча ці пояснення в цілому співпадають з поясненнями наданими в судовому засіданні, свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона не писала таких пояснень.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_4 про прийняття її на роботу менеджером фітнес-клубу «Fit Curves» з 01 березня 2018 року (а. с. 181), копія наказу від 28 лютого 2018 року № 5 про прийняття на роботу ОСОБА_4 з 01 березня 2018 року (а. с. 133) та повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття ОСОБА_4 на роботу з 01 березня 2018 року (а. с. 132).
Разом з тим, у судовому засіданні досліджена копія трудового договору № 5 від 22 лютого 2018 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про прийняття останньої на посаду менеджера фітнес клубу з 01 березня 2018 року, однак у вказаному договорі відсутній підпис ОСОБА_4, що свідчить про неукладення такого трудового договору (а. с. 131). Наявність клієнтського договору із ОСОБА_6 від 10 лютого 2018 року не спростовує факт перебування її у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 з 12 лютого 2018 року та жодним чином не узаконює трудові відносини (а. с. 21-27).
Враховуючи вказані обставини, а також те, що покази свідка ОСОБА_4 є непослідовними та суперечливими, суд бере до уваги наявні у матеріалах справи докази, первинні пояснення ОСОБА_4, що документально підтверджують фактичний допуск її до роботи без оформлення трудових відносин у період з 12 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року.
Наявними у матеріалах справи доказами, спростовуються твердження позивача про порушення процедури проведення інспекційного відвідування у зв'язку з неповідомленням об'єкта відвідування, оскільки на копії направлення про проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 28 лютого 2018 року № 4.1/057/009 наявний підпис позивача про його отримання 01 березня 2018 року (а. с. 107).
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, в ході розгляду справи судом відповідач довів правомірність своїх дій при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 19-01-57/006/ТД-ФС від 22 березня 2018 року на ФОП ОСОБА_3, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (46022, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Тернопільській області (46006, вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39777822) про скасування постанови про накладення штрафу від 22 березня 2018 року № 19-01-57/006/ТД-ФС - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2018 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.