вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
26 вересня 2018 р. Справа № 818/1514/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішьо переміщеним особам та створення робочої групи для перевірки фактичного місця проживання (перебування) внутрішньо переміщених осіб про зобов'язання вчинити дії,-
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року № 818/2105/17 позовні вимоги ОСОБА_1 було роз'єднано та виділено у самостійні провадження, а саме, позовні вимоги до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішьо переміщеним особам та створення робочої групи для перевірки фактичного місця проживання (перебування) внутрішьо переміщених осіб (далі по тексту - Комісія) про зобов'язання поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.10.2017.
Дану справу було передано раніше визначеному складу суду та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 818/1514/18.
В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач вказує на протиправну поведінку Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішьо переміщеним особам та створення робочої групи для перевірки фактичного місця проживання (перебування) внутрішьо переміщених осіб Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, за рішенням якої Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області безпідставно припинено виплату належної йому пенсії.
Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що рішенням Комісії від 14.09.2017 (протокол № 35) ОСОБА_1 припинено всі види соціальних виплат у зв'язку зі встановленням факту відсутності внутрішньо перемішеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області також було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 було прийнято управлінням на підставі рішення Комісії.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2018 року ухвалено розгляд справи № 818/1514/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2018 року зупинено провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 26.09.2018 року.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. Поштове відправлення, яке направлялося позивачу за адресою, зазначеною ним в позовній заяві, було повернуто поштою до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 49). Відповідно до положень ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомленні належним чином, про причини неявки суд не повідомили (а.с. 46-48).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 06.11.2014.
01.09.2017 спеціалістом департаменту була здійснена перевірка фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_1, але під час відвідування за адресою АДРЕСА_1 (яку він вказала при оформленні довідки про взяття на облік) його вдома не було, про що було зроблено відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та залишено повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до департаменту для проходження фізичної ідентифікації (а.с. 23).
07.09.2017 позивачу було направлено рекомендований лист за адресою АДРЕСА_1 про необхідність звернутися до департаменту для проходження фізичної ідентифікації та запит до Держприкордонслужби щодо надання інформації про її виїзд за кордон на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту (а.с. 24).
Надалі, рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішьо переміщеним особам від 14.09.2017 року було припинено ОСОБА_1 всі види соціальних виплат у зв'язку зі встановленням факту відсутності внутрішньо перемішеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 30 (зворотній бік) .
23.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про поновлення виплати пенсії з місяця припинення.
01.11.2017 року державним соціальним інспектором було проведено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, а саме за тією адресою, яку він вказав при зверненні до Пенсійного фонду. ОСОБА_1 був відсутній, про що зроблено відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов. Також було залишено повідомлення про необхідність з'явитись до департаменту протягом трьох робочих днів для проходження фізичної ідентифікації (а.с. 25-26).
У зв'язку зі зміною фактичного місця проживання, 07.11.2017 за результатами перевірки було підтверджено фактичне місце проживання/перебування позивача за адресою АДРЕСА_2 та складено акт обстеження матеріально-бутових умов сім'ї (а.с. 27).
В подальшому, рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішьо переміщеним особам від 10.11.2017 ОСОБА_1 було відмовлено в відновленні пенсії з місяця припинення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю складних життєвих обставин і поважних причин, через які внутрішньо переміщена особа не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. Заявнику було рекомендовано звернутися за поновленням пенсії через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення соціальних виплат, а саме в грудні 2017 року (а.с. 30).
Надалі, 01.12.2017 року позивач повторно звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з питання відновлення пенсії.
Рішенням Комісії від 14.12.2017 року (протокол № 47) ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з місяця звернення (а.с. 31).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина 2 статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі ст. 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що виплату пенсії позивача з 01.10.2017 року органом Пенсійного фонду припинено на виконання рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.09.2017 року (протокол № 35), прийнятого на підставі підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, у зв'язку з встановленням факту відсутності внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання (а.с. 30 (зворотній бік).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".
Кабінетом Міністрів України 08 червня 2016 року прийнято постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.
Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що виплату пенсії позивачу було припинено у зв'язку з встановленням факту відсутності внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання.
Проте Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області порушило право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Дана позиція суду узгоджується з рішенням Верховного суду від 03.05.2018 року по справ № 805/402/18.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим суд зазначає, що згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплату пенсії здійснюють органи Пенсійного фонду зокрема, приймають рішення про призначення та припиння виплати пенсії, а відтак суд вважає за необхідне зобов'язати саме Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.10.2017 року.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішьо переміщеним особам та створення робочої групи для перевірки фактичного місця проживання (перебування) внутрішньо переміщених осіб про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 40007, ІПН НОМЕР_1) виплату пенсії з 01.10.2017 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек