з питань відводу судді
справа№813/2105/18
03 жовтня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гавдика З.В. від участі у справі № 813/2105/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжирінг. Охорона» про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжирінг. Охорона» про визнання протиправними дій та скасування рішення.
01.10.2018 позивач на електронну пошту суду надіслав заяву за вх. №3604ел. про відвід судді Гавдика З.В. у справі № 813/2105/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжирінг. Охорона» про визнання протиправними дій та скасування рішення.
В обґрунтування заяви зазначено, що суддя Гавдик З.В. необґрунтовано залишив позов без руху, а саме: вбачав з надуманих підстав, що позивачем пропущено строки звернення до суду; проігнорував факт малозабезпеченості сім'ї позивача та безпідставно повернув позов, чим відмовив позивачу у доступі до правосуддя, що свідчить про наявність обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді щодо розгляду справи № 813/2105/18, та, відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для відводу судді.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 зупинено провадження у справі у зв'язку із розглядом заяви про відвід судді. Вказану заяву про відвід судді Гавдика З.В. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст.31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018 таку заяву передано для розгляду ОСОБА_3, яка не входить до складу суду, що розглядає справу № 813/2105/18, та її визначено у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Відповідно до ч.8 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Надаючи правову оцінку доводам, викладеним в заяві про відвід, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді Гавдика З.В. задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони із процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або чи був він безсторонній у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував себе суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді, та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі П'єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»(Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07.08.1996, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26.10.1984, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28.10.1998, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України»(заява № 33949/02).
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст. 8 КАС України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Суд вважає, що заявником не надано переконливих доказів, які б давали підстави вважати, що суддя проявляє особисту упередженість при розгляді даної справи.
Стосовно об'єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. У цьому зв'язку Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».
Доводи заявника про неупередженість та об'єктивності судді, які обґрунтовані тим, що ухвали, постановлені суддею Гавдиком З.В. були скасовані судом апеляційної інстанції, суд вважає необґрунтованими, оскільки останні жодним чином не можуть свідчити про упередженість та зацікавленість судді при вирішенні справи та не є підставою для задоволення заяви про відвід судді, а стосуються процесуальної діяльності судді.
Частиною 3 ст.39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім цього, суд зазначає, що позивачем не наведено і матеріалами справи не підтверджено обставини, які б викликали сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді Львівського окружного адміністративного суду Гавдика З.В. при розгляді даної адміністративної справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді, та як наслідок відмову у її задоволенні. Враховуючи зазначене, суд вважає, що заява позивача про відвід судді Гавдика З.В. у справі № 813/2105/18, не містить правового обґрунтування підстав відводу головуючому судді, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248 КАС України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Гавдика З.В. від участі у справі №813/2105/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжирінг. Охорона» про визнання протиправними дій та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.