справа № 1340/3724/18
03 жовтня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3755/16-а (про виправлення описки) протиправними;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ПФУ у Львівській області №822650 від 22.03.2018 про виплату позивачу пенсії, розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 2 936, 76 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років відповідно до ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3755/16-а (про виправлення описки) з 01.04.2018 в повному розмірі - 15 691, 00 грн та виплату проводити довічно;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області подавати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3790/16-а (про виправлення описки до постанови). Згідно вказаних судових рішень пенсія ОСОБА_1 нараховується та виплачується на підставі Закону України «Про прокуратуру», тоді як у квітні 2018 року відповідачем припинено виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова, розмір пенсії позивачу здійснено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Не погодившись з такими діями пенсійного органу позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зміст яких полягає в наступному. ГУ ПФУ у Львівській області 09.02.2017 виконано судові рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 та від 12.01.2017 у справі №462/3790/16-а, що підтверджується розпорядженням №822650. Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV). На даний час ОСОБА_1 продовжує працювати в органах прокуратури. Тому Розпорядженням ГУ ПФУ у Львівській області №822650 від 22.03.2018 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії відповідно до пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 року №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (далі Закон № 2148), у зв'язку з чим припинено виплату пенсії на підставі судових рішень відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Після звільнення ОСОБА_1 з роботи в органах прокуратури поновиться виплата пенсії, раніше призначеної. Враховуючи наведені положення чинного законодавства, виплачуючи заявнику пенсію у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV, ГУ ПФУ у Львівській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою від 22.08.2018 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 03.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи провадження у справі та роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
17.09.2018 (вх. 29212) до суду від ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а визнано протиправними дії УПФУ у Залізничному районі м. Львова та зобов'язано УПФУ у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Львівської області від 14.06.2016р. №18/1069 про заробітну плату відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ, що діяла станом на вересень 2010 р.), виходячи з розрахунку 88 % від середнього заробітку 13 316 грн 50 коп, із 12.01.2016, без обмеження суми пенсійної виплати.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3755/16-а виправлено допущену описку в постанові від 26.07.2016 у цій справі та пункт 6 резолютивної частини постанови суду викладено таким чином: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії за вислугу років зі зміною оплати праці на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату для нарахування пенсії, з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку без застосування будь яких обмежень максимального розміру пенсії, починаючи з 01.02.2016».
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що пенсійним органом виконано судове рішення шляхом перерахунку та виплати розміру пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Розпорядженням від 22.03.2018 №3822650 ГУ ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, розмір якої перераховано на підставі та в розмірі, визначеному Законом №1058-IV.
У зв'язку з чим припинено виплату пенсії, перерахованої на виконання постанови та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та від 12.01.2017 у справі №462/3755/16-а.
На підставі розпорядження від 22.03.2018 №3822650 з квітня 2018 року здійснюється подальша виплата пенсії ОСОБА_2
19.04.2018 та 12.06.2018 ОСОБА_1 направляв до ГУ ПФУ у Львівській області звернення з проханням надати документ, на підставі якого з квітня 2018 року органом Пенсійного фонду припинено виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3755/16-а.
Листами від 25.04.2018 за №7948/03-22 та від 18.06.2018 відповідач надав завірену копію розпорядження від 22.03.2018 №3822650, як документ, на підставі якого припинено виконання судових рішень Залізничного районного суду м. Львова у справі №462/3755/16-а, та відмовився здійснювати подальшу виплату пенсії на підставі вказаних судових рішень, обґрунтувавши відмову посиланням на ст.. 54 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії».
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи таке розпорядження від 22.03.2018 №822650 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.
При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На обов'язковість судових рішень посилаються сторони у позові та відзиві, розуміючи необхідність їх виконання.
Предметом позову у справі є дії відповідача щодо припинення виконання постанови від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3755/16-а, які набрали законної сили і є обов'язковими до виконання.
Таким чином, фактичний зміст розглядуваних правовідносин, що виникли між сторонами, полягає у контролі за виконанням вказаних вище судових рішень в адміністративній справі№462/3790/16-а.
Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2-6 статті 383 КАС України.
Отже, в разі протиправності, на думку позивача, вчинених відповідачем - суб'єктом владних повноважень, рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов із вимогами про виконання попереднього судового рішення.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав, і як наслідок - відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки друга та третя позовні вимоги є похідними від першої позовної вимоги, яка визнана судом безпідставною через неправильно обраний позивачем спосіб захисту, такі також до задоволення не підлягають.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 261-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. О. Кульчицької, 11/22, м. Львів, 79054, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома