справа №813/2449/18''
19 вересня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коморного О.І.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” про визнання протиправними та скасування розрахунків плати за проїзд Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” з вимогою визнати протиправними та скасувати розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів № 126, № 121, від 11.04.2018 року №1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розрахунок плати за проїзд повинен здійснювати в залежності від перевищення осьових навантажень над допустимими ваговими параметрами, які обчислюються із врахуванням 2 % відхилення від нормативних параметрів. Також звертає увагу щодо необхідності застосування при здійсненні розрахунку плати за проїзд положень п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву у якому зазначив, що у випадку якщо вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативи більш ніж на 2% він є великоваговим транспортним засобом; нарахування плати за проїзд здійснюється на всю масу, що перевищує нормативи; згідно змісту Ставок плати за проїзд, Порядку габаритно-вагового контролю, що визначають порядок проведення зважування та нарахування плати за проїзд немає жодної норми, яка б визначала, що розрахунок плати за проїзд здійснюється з відніманням 2%; нарахування за пройдену частину маршруту здійснюється, якщо перевізник здійснив перевантаження частини вантажу на інший транспортний засіб, привів свій транспортний засіб у відповідність до нормативів та пройшов повторне зважування. Позивач після проходження зважування продовжив рух по маршруту з такими ж перевищеннями вагових параметрів та продовжив подальше руйнування доріг.
Ухвалою суду від 14.06.2018 року прийнято позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 17.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, з мотивів, наведених у відзиві на позов, просив у задоволенні такого відмовити.
Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, оцінив докази, які мають значення для справи та
встановив:
11.04.2018 року при проведенні перевірки, місце проведення перевірки - ад М-12 190+100 м Тернопільської області інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGA 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 - тягач, та напівпричіпу BODEX KIS 3W-S реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТзОВ “Транс Сервіс-1” перевозився вантаж (труба) з м. Новомосковськ Дніпропетровської області до м. Львів, протяжність маршруту 988 км.
Під час зважування транспортного засобу марки MAN TGA 18.440 зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: навантаження на одиночну вісь - першу - 6,50 тон, другу - 8,65 тон при нормативно допустимій 11 тон, навантаження на строєну вісь - 24,25 тон при нормативно-допустимій 22 тони, повна маса транспортного засобу становила 39,40 тон.
За результатами перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі № 0008157 від 11.04.2018 р. та акт № 0012130 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 04.05.2018 року.
На підставі вищезазначеного акту Товариству з обмеженою відповідальністю “Транс Сервіс-1” нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 1600,56 євро, що визначено у розрахунку № 1 від 11.04.2018 року.
22.03.2018 року при проведенні рейдової перевірки, місце проведення перевірки - ад Н-01 Київ- Знамянка 241-800 км., інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області проведено зважування автомобіля (тягача) марки DAF модель FT CF85/410 д.н.з. ВС1904FN, що рухався за маршрутом смт. Єрки - с. Єлизаветівка. Автомобіль належить ТзОВ “Транс-Сервіс-1”.
Під час зважування зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу, замість допустимих 40 тон (+-2% похибки) навантаження становило 58,78 тон, осьових навантажень на одиночну вісь становило 14,97 тон при нормативно допустимих 11 тон, на строєну вісь 35,97 тон при нормативно допустимих 22 тон.
За результатами перевірки складено довідку результатів здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2018 р. та акт №0002844 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.03.2018.
На підставі вищезазначеного акту Товариству з обмеженою відповідальністю “Транс Сервіс-1” нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 7881,3 євро, що визначено у розрахунку № 126 від 22.03.2018 року.
12.03.2018 року при проведенні рейдової перевірки, місце проведення перевірки - ад М-12 724+600 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області проведено зважування автомобіля (тягача) марки MAN модель TGA 18/440 д.н.з. НОМЕР_3, що рухався за маршрутом м. Кропивницький - м. Дніпро. Автомобіль належить ТзОВ “Транс-Сервіс-1”.
Під час зважування зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу, замість допустимих 40 тон (+-2% похибки) навантаження становило 52,91 тон, осьових навантажень на одиночну вісь 15,94 тон при нормативно допустимих 11 тон та на строєну вісь 29,82 тон при нормативно допустимих 22 тон.
За результатами перевірки складено довідку результатів здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2018 р. та акт №0002839 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.03.2018 року.
На підставі вищезазначеного акту Товариству з обмеженою відповідальністю “Транс Сервіс-1” нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 3355 євро, що визначено у розрахунку № 121 від 22.03.2018 року.
Позивач, не погоджуючись із таким розрахунками відповідача звернувся із даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг регламентовані положенням Закону України «Про автомобільні дороги».
Згідно із ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги встановлені і положеннями ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», в якій зазначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З метою практичної реалізації положень ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» та ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.07 № 879.
Згідно із вимогами зазначеної Постанови великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача, із врахуванням результатів його зважування відповідачем, перевищують нормативні, більше, ніж на 2 відсотки, то такий транспортний засіб позивача вважається великоваговим та повинен був здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу.
Вказані обставини позивачем не заперечуються та визнаються.
Спірною обставиною, яка підлягає встановленню в процесі судового розгляду справи - правомірність визначення (розрахунку) відповідачем ставки плати за проїзд, а саме в залежності від перевищення яких вагових параметрів - нормативних чи допустимих визначається ставка плата за проїзд автомобільними дорогами України.
Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.07 № 879 передбачено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Отже, за змістом зазначених нормативно-правових актів нормативними вважаються вагові параметри, які визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно із п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» від 18.01.2001 № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу або внесення плати за проїзд.
Відтак, допустимими ваговими параметрами вважаються вагові параметри, що перевищують нормативні на 2 %.
Порядок обчислення плати за проїзд визначено п. 30 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879, яка справляється за встановленими ставками залежно від маси транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879.
Так, зазначеною Постановою передбачено, що ставка плати за кожен кілометр відстані для великовагових транспортних засобів за загальну масу від 40 до 44 тонн включно становить 0,1 Євро; від 44 до 52 тонн включно - 0,2 Євро; від 52 до 60 тонн включно - 0,27 Євро; понад 60 тонн за кожні наступні 10 тонн - 0,78 Євро.
Таким чином, розрахунок ставки плати за проїзд здійснюється в залежності від перевищення загальної маси транспортного засобу над нормативною, оскільки початковий ваговий параметр, перевищення якого є підставою для визначення ставки плати відповідає нормативному, що передбачений п. 22.5 Правил дорожнього руху - 40 тонн.
Проте, із розрахунком ставки плати за проїзд за перевищення загальної маси транспортного засобу над нормативною позивач погоджується, зауваження та заперечення до оскаржуваного розрахунку в цій частині відсутні.
Так, в Постанові Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879 зазначено, що ставка плати за кожен кілометр відстані для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень до 5 відсотків включно становить 0,05 Євро; від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 Євро; від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 Євро; понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 Євро.
Таким чином, розрахунок ставки плати за проїзд, у разі перевищення навантаження на осі над нормативними, здійснюється в залежності від перевищення великоваговим транспортним засобом допустимих осьових навантажень, оскільки як вбачається із змісту Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879 перевищення саме допустимих осьових навантажень є підставою визначення ставки плати за проїзд.
А допустимими ваговими параметрами як вже зазначалося вище вважаються вагові параметри, що перевищують нормативні на 2 % (величина похибки).
У зв'язку з цим, слід констатувати, що законодавство розмежовує нормативні вагові параметри та допустимі вагові параметри, застосування яких в якості бази визначення ставки плати за проїзд здійснюється в залежності від того який з вагових параметрів недотриманий суб'єктом господарювання, зокрема у разі перевищення загальної маси транспортного засобу над нормативною базою визначення ставки плати за проїзд є нормативні вагові параметри, а у разі перевищення навантаження на осі над нормативними базою визначення ставки плати за проїзд є допустимі вагові параметри.
Розраховуючи розмір плати за проїзд територіальними органами Укртрансбезпеки застосовані положення п. 311 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879, відповідно до якого, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Проте, згідно із вимогами п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Таким чином, складовою Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 як підзаконного нормативно-правового акту є дві протилежні за змістом правові норми - пункти 21 та 311, які по різному визначають розмір плати за проїзд по території України без відповідного дозволу.
Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.
Також варто зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць (справа Brumarescu v. Romania).
Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб'єкта.
За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судова практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.
У зв'язку з тим, що положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 допускають неоднозначне трактування обов'язків суб'єкта господарювання щодо розміру плати за проїзд без відповідного дозволу, то керуючись практикою Європейського суду України та вимогами п. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» застосуванню підлягають положення п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879, що матиме наслідком збільшення розміру плати за проїзд лише в два рази.
До спірних правовідносин слід також застосувати рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06). Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Зважаючи на вищевказане, розрахунки плати за проїзд повинні здійснюватися таким чином.
По розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №126, згідно якого позивачу визначено плату за проїзд в розмірі 7 881,3 Євро.
В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.03.2018 року та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 126 зазначено, що загальна маса транспортного засобу ДАФ ВС 19 04 АТ з напівпричепом ВОDEX ВС 75 92 ХТ становить 58,78 тон, що перевищує нормативну (40 тон) на 18,78 тон або на 46,95 % та визначено ставку плати за проїзд в розмірі 0,270 Євро за кілометр.
Також, у вказаному акті та розрахунку зазначено, що навантаження на одиничну вісь становить 14,97 тон, що перевищує нормативну (11 тон) на 3,97 тон або на 36,09 % та визначено ставку за проїзд в розмірі 0,75 Євро за кілометр.
Проте, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на одиночну вісь над нормативною мала б визначатися із врахуванням допустимого 2 % відхилення у масі, що складає 11,22 т. (11 т. Ч 2 % = 0,22 т. ~ 11 т. + 0,22 т. = 11,22 т.).
В такому разі відхилення у масі навантаження на вісь складатиме 3,75 т. (14,97 т. - 11,22 т. = 3,75 т.), що у відсотковому відношенні складає 33,42 %.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, якою затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, за перевищення великоваговим транспортним засобом допустимих осьових навантажень до 20 відсотків включно ставка плати за проїзд становить 0,27 Євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків ставка плата становить 0,15 Євро.
У зв'язку з тим, що перевищення у масі навантаження на вісь складає 33,42 %, то розмір ставки плати за проїзд складатиме 0,57 Євро за кілометр (0,27 Євро (20%) + 0,15 Євро (25%) + 0,15 Євро (30 %) = 0,57 Євро), а не 0,75 Євро як про це зазначено в оскаржуваному розрахунку.
У спірному акті та розрахунку зазначено, що навантаження на строєну вісь становить 35,97 тон, що перевищує нормативну (22 тон) на 13,97 тон. та визначено ставку за проїзд в розмірі 3,15 Євро за кілометр.
Проте, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на строєну вісь над нормативною мала б визначатися із врахуванням допустимого 2% відхилення у масі, що складає 22,44 т. (22 т. Ч 2 % = 0,44 т. ~ 22 т. + 0,44 т. = 22,44 т.).
В такому разі відхилення у масі навантаження на вісь складатиме 13,53 т. (35,97 т. - 22,44 т. = 13,53 т.), що у відсотковому відношенні складає 60,29 %.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, якою затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, за перевищення великоваговим транспортним засобом допустимих осьових навантажень до 20 відсотків включно ставка плати за проїзд становить 0,27 Євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків ставка плата становить 0,15 Євро.
У зв'язку з тим, що перевищення у масі навантаження на вісь складає 60,29 %, то розмір ставки плати за проїзд складатиме 1,47 Євро за кілометр (0,27 Євро (20%) + 0,15 Євро (25%) + 0,15 Євро (30 %) + 0,15 Євро (35 %) + 0,15 Євро (40 %) + 0,15 Євро (45 %) + 0,15 Євро (50 %) + 0,15 Євро (55 %) + 0,15 Євро (60 %) = 1,47 Євро).
Крім цього, відповідно до вимог п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь збільшується у два рази.
Відтак, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на строєну вісь над допустимою підлягає збільшенню в 2 рази та складатиме 2,94 Євро (1,47 Євро Ч 2 = 2,94 Євро), а не 3,15 Євро як про це зазначено в оскаржуваному розрахунку.
Таким чином, розмір плати за проїзд за перевищення загальної маси транспортного засобу та навантаження на осі, із врахуванням 2 % допустимого відхилення та п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879, складатиме 3,78 Євро за кілометр (0,27 Євро (за перевищення загальної маси транспортного засобу) + 0,57 Євро (за перевищення навантаження на одиночну вісь) + 2,94 Євро (за перевищення навантаження на строєну вісь) = 3,78 Євро), а не 4,17 Євро як про це зазначено в оскаржуваному розрахунку.
Керуючись п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 зазначений розмір ставки плати за проїзд підлягає збільшенню в 2 рази, а не в 5 раз як це розраховано територіальним органом Укртрансбезпеки.
Відтак, розмір плати за проїзд, із врахуванням 2 % допустимого відхилення, положень п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 та відстані, яка зазначена органом Укртрансбезпеки у розрахунку мала б складати 2 857,68 Євро (3,78 Євро Ч 2 Ч 378 км = 2 857,68 Євро), а не 7 881,3 Євро як це визначено територіальним органом Укртрансбезпеки.
По розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 11.04.2018 року №1, згідно якого позивачу визначено плату за проїзд в розмірі 1 600,56 Євро.
В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.04.2018 року № 0012130 та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 11.04.2018 року № 1 зазначено, що навантаження на строєну вісь становить 24,25 тон, що перевищує нормативну (22 тон) на 2,25 тон. та визначено ставку за проїзд в розмірі 0,54 Євро за кілометр.
Проте, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на строєну вісь над нормативною мала б визначатися із врахуванням допустимого 2% відхилення у масі, що складає 22,44 т. (22 т. Ч 2 % = 0,44 т. ~ 22 т. + 0,44 т. = 22,44 т.).
В такому разі відхилення у масі навантаження на вісь складатиме 1,81 т. (24,25 т. - 22,44 т. = 1,81 т.), що у відсотковому відношенні складає 8,06 %.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, якою затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, за перевищення великоваговим транспортним засобом допустимих осьових навантажень від 5 до 10 відсотків ставка плата становить 0,1 Євро.
Проте, відповідно до вимог п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь збільшується у два рази.
Відтак, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на строєну вісь над допустимою підлягає збільшенню в 2 рази та складатиме 0,2 Євро (0,1 Євро Ч 2 = 0,2 Євро).
Таким чином, розмір плати за проїзд за перевищення навантаження на строєні осі, із врахуванням 2 % допустимого відхилення та п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879, складатиме 0,2 Євро за кілометр, а не 0,54 Євро за кілометр як розраховано територіальним органом Укртрансбезпеки.
Незважаючи на те, що територіальним органом Укртрансбезпеки неправильно застосовані положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879, розмір плати за проїзд в будь-якому випадку як і згідно з п. 21 зазначеної Постанови, так і згідно з п.311 зазначеної Постанови підлягає збільшенню в 2 рази, оскільки перевищення вагових параметрів не перевищує 10 %.
Відтак, розмір плати за проїзд, із врахуванням 2 % допустимого відхилення, положень п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 та відстані, яка зазначена органом Укртрансбезпеки у розрахунку мала б складати 395,2 Євро (0,2 Євро Ч 2 Ч 988 км = 395,2 Євро), а не 1 600,56 Євро як це визначено територіальним органом Укртрансбезпеки.
По розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №121, згідно якого позивачу визначено плату за проїзд в розмірі 3355 Євро.
В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.03.2018 року та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 121 зазначено, що загальна маса транспортного засобу MAN ВС 57 60 CХ з напівпричепом ВС 02 28 ХР становить 52,91 тон, що перевищує нормативну (40 тон) на 12,91 тон або на 32,27 % та визначено ставку плати за проїзд в розмірі 0,270 Євро за кілометр.
Також, у вказаному акті та розрахунку зазначено, що навантаження на одиничну вісь становить 15,94 тон, що перевищує нормативну (11 тон) на 4,94 тон або на 44,9 % та визначено ставку за проїзд в розмірі 1,01 Євро за кілометр.
Проте, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на одиночну вісь над нормативною мала б визначатися із врахуванням допустимого 2 % відхилення у масі, що складає 11,22 т. (11 т. Ч 2 % = 0,22 т. ~ 11 т. + 0,22 т. = 11,22 т.).
В такому разі відхилення у масі навантаження на вісь складатиме 4,72 т. (15,94 т. - 11,22 т. = 4,72 т.), що у відсотковому відношенні складає 42,07 %.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, якою затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, за перевищення великоваговим транспортним засобом допустимих осьових навантажень до 20 відсотків включно ставка плати за проїзд становить 0,27 Євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків ставка плата становить 0,15 Євро.
У зв'язку з тим, що перевищення у масі навантаження на вісь складає 42,07 %, то розмір ставки плати за проїзд складатиме 0,87 Євро за кілометр (0,27 Євро (20%) + 0,15 Євро (25%) + 0,15 Євро (30 %) + 0,15 Євро (35 %) + 0,15 Євро (40%) = 0,87 Євро), а не 1,01 Євро як про це зазначено в оскаржуваному розрахунку.
У спірному акті та розрахунку зазначено, що навантаження на строєну вісь становить 29,82 тони, що перевищує нормативну (22 тон) на 7,82 тон. та визначено ставку за проїзд в розмірі 1,47 Євро за кілометр.
Проте, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на строєну вісь над нормативною мала б визначатися із врахуванням допустимого 2% відхилення у масі, що складає 22,44 т. (22 т. Ч 2 % = 0,44 т. ~ 22 т. + 0,44 т. = 22,44 т.).
В такому разі відхилення у масі навантаження на вісь складатиме 7,38 т. (29,82 т. - 22,44 т. = 7,38 т.), що у відсотковому відношенні складає 32,88 %.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, якою затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879, за перевищення великоваговим транспортним засобом допустимих осьових навантажень до 20 відсотків включно ставка плати за проїзд становить 0,27 Євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків ставка плата становить 0,15 Євро.
У зв'язку з тим, що перевищення у масі навантаження на вісь складає 32,88 %, то розмір ставки плати за проїзд складатиме 0,57 Євро за кілометр (0,27 Євро (20%) + 0,15 Євро (25%) + 0,15 Євро (30 %) = 0,57 Євро).
Крім цього, відповідно до вимог п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь збільшується у два рази.
Відтак, ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на строєну вісь над допустимою підлягає збільшенню в 2 рази та складатиме 1,14 Євро (0,57 Євро Ч 2 = 1,14 Євро), а не 1,47 Євро як про це зазначено в оскаржуваному розрахунку.
Таким чином, розмір плати за проїзд за перевищення загальної маси транспортного засобу та навантаження на осі, із врахуванням 2 % допустимого відхилення та п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879, складатиме 2,28 Євро за кілометр (0,27 Євро (за перевищення загальної маси транспортного засобу) + 0,87 Євро (за перевищення навантаження на одиночну вісь) + 1,14 Євро (за перевищення навантаження на строєну вісь) = 2,28 Євро), а не 2,75 Євро як про це зазначено в оскаржуваному розрахунку.
Керуючись п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 зазначений розмір ставки плати за проїзд підлягає збільшенню в 2 рази, а не в 5 раз як це розраховано територіальним органом Укртрансбезпеки.
Відтак, розмір плати за проїзд, із врахуванням 2 % допустимого відхилення, положень п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 та відстані, яка зазначена органом Укртрансбезпеки у розрахунку мала б складати 1112,64 Євро (2,28 Євро Ч 2 Ч 244 км = 1 112,64 Євро), а не 3355 Євро як це визначено територіальним органом Укртрансбезпеки.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково, шляхом скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 126 в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5 023,62 Євро; № 1 від 11.04.2018 року в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1 205,36 Євро та № 121 в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 2 242,36 Євро.
Крім того, щодо тверджень відповідача про те, що зазначений спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Насамперед, слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції (постанова Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі №808/2403/14).
Проте, для вирішення питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Так, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Здійснення державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин (постанова ОСОБА_3 Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі 464/5495/13-ц).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 801/7179/3-а).
Такими чином, слід констатувати, що спір, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень порушують приватний інтерес, який спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи, вважається приватноправовим спором.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
За змістом пунктів 3, 4 та 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08.11.2016 року №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами Уктрансбезпеки та її територіальних органів шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), під час яких можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та її територіальні органи здійснює державний контроль за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, виконує функцію габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу (постанова ОСОБА_3 Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17).
Отже спір, який є предметом розгляду у даній адміністративній справі, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері автомобільного транспорту шляхом здійснення габаритно-вагового контролю в процесі проведення рейдових перевірок та нарахування суб'єктам господарювання плати за проїзд автомобільними дорогами України за перевищення нормативів допустимої ваги транспортних засобів.
При цьому, у даних правовідносин управлінська функція Уктрансбезпеки не спрямована на набуття позивачем певних цивільних прав, а навпаки породжує для позивача зобов'язання - зобов'язання щодо оплати коштів у чітко визначені законодавством строки.
Зокрема, в п. 301 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879 зазначено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це територіальний орган Укртрансбезпеки. А пунктом 21 цієї Постанови передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового параметру більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 4796,25 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,
1.Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 126 до акту №0002844 від 22.03.2018 року в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5 023,62 Євро.
3.Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1 від 11.04.2018 року в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1 205,36 Євро.
4.Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 121 до акту №0002839 від 12.03.2018 року в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 2 242,36 Євро.
5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (пр. Перемоги 14, м. Київ, 01135; ЄДРПОУ39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” (с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118; ЄДРПОУ 32602104) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 4796,25 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 01.10.2018 року.
Суддя Коморний О.І.