ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" вересня 2018 р. справа № 0940/1389/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,
позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та постанови №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 03.08.2018 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та постанови №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами прийнята відповідачем протиправно та без врахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття. Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив про безпідставність складення припису №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та накладення на нього штрафу за порушення приписів пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки ним як суб'єктом господарювання фактично не здійснювалась діяльність, пов'язана з працевлаштуванням, незважаючи на те, що одним з зареєстрованих видів його діяльності є вид 78.10 Діяльність агентств з працевлаштування. Зазначив, що мав намір здійснювати діяльність, пов'язану з працевлаштуванням за кордом та планував оформити відповідну ліцензію, тому здійснив реєстрацію даного виду економічної діяльності, однак до тепер так і не отримав відповідну ліцензію та не займався діяльністю з посередництва працевлаштування. Звернув увагу на відсутності його у Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців. Стверджує про відсутність у нього обов'язку подавати територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих осіб, оскільки жодним видом діяльності щодо працевлаштування громадян (як в Україні, так і за кордоном) не займався. Окрім цього, зазначив про порушення відповідачем частини шостої Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, оскільки його не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу. Таким чином, не було підстав притягати його до відповідальності за порушення приписів пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» та накладати штраф за відповідне порушення, тому просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково надав копію наказу Міністерства соціальної політики за №1181 «Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1І.», який виданий лише 20.08.2018. Таким чином, до моменту отримання такої ліцензії не займався відповідним видом діяльності, а отже й не мав обов'язку подавати звіт про кількість працевлаштованих осіб. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 28.08.2018 (а.с.27-31). В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що позивач допустив порушення вимог законодавства про зайнятість, зокрема, неподав відомості про працевлаштованих ним осіб, що, в свою чергу, є підставою для притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 7 446,00 грн. Представник відповідача зазначила, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час прийняття оскаржуваних припису та постанови діяло в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства. У задоволені позову просила відмовити.
Суд ухвалою від 08.08.2018 відкрив провадження в даній адміністративній справі, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до відомостей Івано-Франківського обласного центру зайнятості, викладених в листі від 05.04.2018 №776-03/19-18 (а.с.35-37), на підставі наказу від 05.06.2018 №750-Д та направлення на перевірку від 05.06.2018 №04-13/15-10/3782 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Івано-Франківській області в період з 06.06.2018 по 06.06.2018 проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства про зайнятість населення (а.с.33-34).
За результатами проведення позапланової перевірки 06.06.2018 представником відповідача складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за №09-01-344/30, у якому зафіксовано порушення відповідачем вимог пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, та який здійснює наймання працівників для подальшого використання ними роботи в Україні у інших роботодавців, не виконано зобов'язання щодо подання територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомостей про чисельність працевлаштованих ним осіб згідно з Порядком подання звітності форми № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні для подальшого використання ними роботи в Україні в інших роботодавців», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 07.08.2015 № 815, за 2016 та 2017 роки (а.с.10-13).
Також суд встановив, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 06.06.2018 видано припис за №09-01-344/30-18 про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.14).
06.06.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано головному державному інспектору відділу праці з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління держпраці в Івано-Франківській області пояснення, в яких зазначено, що він не займається діяльністю, пов'язаною з працевлаштуванням як в Україні, так і за кордоном. Одночасно повідомив, що мав намір здійснювати діяльність з посередництва працевлаштування громадян за кордоном і планував отримати відповідну ліцензію, тому вніс зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, додавши вид економічної діяльності 78.10 Діяльність агентств з працевлаштування, однак до даного моменту так і не отримав ліценцію, тому не займався даним видом діяльності (а.с.16).
Окрім цього, 07.06.2018 позивачем було подано до Управління Держпраці в Івано-Франківській області заперечення до акту №09-01-344/30 від 06.06.2018, в якому зазначив, що наявність в переліку його видів економічної діяльності виду 78.10 Діяльність агентств працевлаштування не дає підстав робити висновок про те, що він займається таким видом діяльності, оскільки крім даного виду зареєстровані й інші види економічної діяльності, якими він може займатися під час здійснення своєї підприємницької діяльності (а.с.17).
12.06.2018 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області листом №04-08 надано відповідь на заперечення позивача від 07.06.2018, в якій зазначено про обов'язок подання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва, відомостей про кількість працевлаштованих осіб. Також роз'яснено про можливість проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною видів економічної діяльності (а.с. 43).
15.06.2018 відповідач листом №17-07/15-10/4109 направив позивачу повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу, однак дане повідомлення не було вручене одержувачу та повернулось відправнику з відміткою ПАТ «Укрпошта» «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.50-52).
22.06.2018 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову №09-01-344/30-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 7 446,00 грн. за виявлене під час позапланової перевірки порушення вимог пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «По зайнятість населення» (а.с.15).
Вважаючи вищенаведені припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018 протиправними, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, в якому просить суд визнати протиправними вказані припис та постанову та скасувати їх.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” .
Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої,шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до пункту першого Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту сьомого даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 затверджено Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області згідно з пунктом третім якого, одним з основних завдань є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є діяльність агентств працевлаштування (а.с.44-49).
Згідно пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, серед іншого, зобов'язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо обов'язку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подавати відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб лише на тій підставі, що одним із зареєстрованих видів його діяльності є діяльність агентств працевлаштування. Реєстрація певного виду економічної діяльності сама по собі не підтверджує фактичне здійснення такої діяльності, а лише дає право на провадження певної діяльності. Натомість інших доказів на підтвердження надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг працевлаштування, окрім зареєстрованого виду економічної діяльності, відповідачем не надано.
Згідно частини першої Порядку подання форми звітності № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 07.08.2015 № 815 (надалі - Порядок), форма звітності №1-ПА заповнюється суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктами господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.
Частиною третьою Порядку передбачено, що звітність подається щороку не пізніше 15 січня після звітного року районним, міським, міськрайонним, районним у містах органам державної служби зайнятості за місцем здійснення діяльності. Якщо останній день строку попадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подачі звіту є перший після нього робочий день.
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Управління Держпраці в Івано-Франківській області було виявлено порушення вимог пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення», про що зафіксовано в акті щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за №09-01-344/30 від 06.06.2018.
Окрім цього, 06.06.2018 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано припис №09-01-344/30-18 про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення передбачена статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до приписів частини четвертої якої у разі неподання або порушення порядку подання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону “Про зайнятість населення” визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).
Відповідно до пункту другого вищевказаного Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Згідно пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу .
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).
Відповідно до пункту 5 Порядку №509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Згідно пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області 16.06.2018 направило позивачу повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, однак останнє повернулося відправнику із відміткою ПАТ «Укрпошта» «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно інформації про відсутність позивача у місті, яку він зазначив у запереченні до акту від 07.06.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 08.06.2018 по 21.06.2018 та з 01.07.2018 по 08.07.2018 був відсутній у місті Івано-Франківську, тому не мав можливості отримати повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, бути присутнім під час такого розгляду та подавати свої заперечення щодо виявлених порушень.
За відсутності інформації про отримання повідомлення позивачем, Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області необхідно було відкласти розгляд справи про накладення штрафу.
Таким чином, відповідач порушив право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про зайнятість.
Згідно пункту восьмого Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку №509).
При цьому, Порядок №509 встановлює часові межі для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими особами. Так, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, а справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 58 Закону України «Про зайнятість населення», посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У разі неподання або порушення порядку подання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Суд наголошує, що наявність в переліку видів економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виду 78.10 Діяльність агентств працевлаштування жодним чином не підтверджує фактичне здійснення такої діяльності, оскільки крім даного виду зареєстровані й інші види економічної діяльності, якими він може займатися під час провадження підприємницької діяльності.
Порядком формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 №400 визначено процедуру формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців (надалі - Порядок №400).
Так, відповідно до частини третьої Порядку №400 метою формування такого порядку є забезпечення інформування населення про посередників та організація співпраці між посередниками та територіальними органами Державної служби зайнятості.
Суд наголошує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відсутній у даному переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.
Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною четвертою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» підстав для притягнення позивача до відповідальності за неподання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відомостей про працевлаштованих ним осіб у вигляді штрафу у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Таким чином, Управління Держпраці в Івано-Франківській області протиправно прийняло постанову №09-01-344/30-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 7 446,00 грн. за виявлене під час позапланової перевірки порушення вимог пункту четвертого частини четвертої статті 36 Закону України «По зайнятість населення».
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваних припису №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та постанови №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018 з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису №09-01-344/30-18 від 06.06.2018 та постанови №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018 підлягає задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці в Івано-Франківській області про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №09-01-344/30-18 від 06.06.2018.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-01-344/30-ФС від 22.06.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67, код ЄДРПОУ - 39784625) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (76018, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, поштовий індекс - 76018, РНОКПП - НОМЕР_1).
Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, поштовий індекс - 76018, код ЄДРПОУ - 39784625).
Суддя Главач І.А.
Рішення складене в повному обсязі 03 жовтня 2018 р.