Справа № 159/4060/18
Провадження № 3/159/1907/18
02 жовтня 2018 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. Логвинюк Ірина Миколаївна, розглянувши, у присутності потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 матеріали, що надійшли від Ковельського відділу поліції ГУ Національної поліції у Волинській обл. про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_3, 28.04.82 р. н., гр. України, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, розлученого, 1нв. 3 гр., має на утриманні 1 дитину, раніше не піддавався адмінстягненню,
за ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП,
ОСОБА_3 о 10 год. 04.08.18 р. у с. Волі - Ковельській Ковельського району Волинської області, по вул. Піщаній, 1, висловлювався ценензурною лайкою на адресу своєї колишньої тещі - потерпілої ОСОБА_1, чим вчинив домашнє насильство та правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що за рішенням суду о 10 год. 04.08.18 р. він мав право на спілкування із своїм неповнолітнім сином, який проживає у будинку потерпілої. Прийшовши до будинку потерпілої він зупинився на відстані 30 м і чекав дитину. Дитина вийшла з будинку разом з потерпілою. Остання тиснула дитину за руку і дитина перебувала під впливом потерпілої, сказала, що не піде до нього. він зателефонував своїй матері, щоб вона принесла йому паспорт та інші документи. Між ним та потерпілою виникла сутичка, в ході якої потерпіла забрала у нього та викрала у нього його мобільний телефон. Сварку розпочала потерпіла. Потім потерпіла із свого мобільного телефону викликала поліцію. Конфлікт тривав біля 30 хв.. Він потерпілу не ображав.
Однак, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вказаного вище правопорушення, доводиться показаннями потерпілої, допитаної як свідок, іншими матеріалами справи.
Так, потерпіла в суді пояснила, що, дійсно, у зазначений у протоколі час, дату та місце її колишній зять прийшов по свою дитину - її онука. Але напередодні після спілкування із своїм батьком - ОСОБА_3 - внук повідомив йому, що батько ображав нецензурними словами її та її дочку. Дитина не бажала йти до батька. Коли вона вийшла з дитиною з будинку, дитина сказала ОСОБА_3, що не хоче йти з ним. ОСОБА_3 став виражатись на її адресу нецензурними словами, кричати. Під час цього був присутнім її чоловік та малолітній онук. ОСОБА_3 під час сварки телефонував адвокатові, ще комусь. Вже згодом прийшла матір ОСОБА_3, та прибула поліція. Вона ОСОБА_3 не ображала.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Частиною 1 ст. 173 - 2 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, як, зокрема, мати колишнього подружжя (колишня теща). Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3 та потерпілої, між ними існують взаємні права та обов»язки, що випливають з факту проживання у сім»ї потерпілої малолітньої дитини ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_4 в суді пояснила, що о 10 год. 04.08.18 р. її син - ОСОБА_3 зателефонував їй, щоб вона принесла йому паспорт. Вона проживає на відстані 300 м від будинку потерпілої, тому швидка принесла синові паспорт до будинку потерпілої. Коли вона прийшла до будинку потерпілої, туди є прибула поліція. Син хворіє, тому йому важко стояти, він тримався за паркан, а потерпіла -штурхала та шарпала його і її. Коли задзвонив телефон її сина, то з»ясувалось, що він знаходиться у потерпілої. Вона особисто по прибуттю на місце події не чула, щоб її син ображав потерпілу нецензурним словами. Не чула вона і щоб потерпіла ображала її сина нецензурними словами.
Проаналізувавши пояснення свідка - матері ОСОБА_3, враховую, що вона ствердила факт конфлікту між її сином та потерпілою, однак, на момент її прибуття на місце події її син не виражався на адресу потерпілої нецензурно.
Винуватість ОСОБА_3 стверджується також матеріалами справи: даними протоколу про адмінправопорушення від 09.08.18 р., копією рапорта поліцейського від 04.08.18 р., згідно з яким потерпіла повідомила про те, що ОСОБА_3 вчиняє сварку.
Враховую, що першопочаткові пояснення потерпілої від 04.08.18 р. є аналогічними її поясненням, наданим у судовому засіданні.
Враховую, що першопочаткові пояснення ОСОБА_3 від 04.08.18 р. різняться від його пояснень, наданих у судовому засіданні, тобто, є спробою уникнути відповідальності за вчинене. Так, 04.08.18 р. ОСОБА_3 поліції пояснив, що він прийшов на подвір»я потерпілої і остання його вигнала і не надала йому побачення з дитиною, У суді він пояснив, що не заходив на подвір»я потерпілої і дитина таки висловила своє небажання піти з ним, та після цього виникла сварка зх. потерпіло, так як він вважає, що цьому причина - вплив потерпілої на його дитину.
Враховуючи те, що особа, яка притягається до адмінвідповідальності, вчинила правопорушення вперше, у справі немає пом'якшуючих чи обтяжуючих його відповідальність обставин, він є інвалідом 3 гр. і має доход, утриманця, приходжу до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_3 буде обрання стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП.
Із ОСОБА_3 слід стягнути на доход держави судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 7, 23, 33, 34, 35, 40 - 1, 268, 284, 280, ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 170 (сто сімдесят) грн..
Стягнути із ОСОБА_3 на доход держави судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп..
Роз'яснити положення ст. ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області на протязі 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ковельського міськрайонного судуОСОБА_5