Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2018Справа № 910/9166/18
За позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “КІЙ-В”
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кукота О.Ю.
Представники сторін:
від позивача не з'явились;
від відповідача Трофіменко І.В., Тирсина Є.С. (представники за довіреністю).
В судовому засіданні 18 вересня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників відповідача, що повне рішення буде складено 02.10.2018р.
12 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю “КІЙ-В” (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108 від 24.07.2017 року в сумі 51 474,36 грн. з них: пені - 2871,96 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 96 копійок) та штрафу - 48 602,40 грн. (сорок вісім тисяч шістсот дві гривні 40 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108 від 24.07.2017 року щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року у справі № 910/9166/18 позовну заяву б/н б/д Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “КІЙ-В” про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Міністерству оборони України строк до 02.08.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.
30 липня 2018 року через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом.
Ухвалою Господарського суду від 31.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 04.09.2018 року.
14.08.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108 від 24.07.2017 року укладено пізніше, ніж встановлено строки поставки товару, тоді як сторони не домовлялися про розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, отже позивачем не доведено порушень з боку відповідача щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку із цим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 04.09.2018 року судом оголошувалася перерва до 18.09.2018 року, про що сторін було повідомлено про розписку.
В судовому засіданні 18.09.2018 року представники відповідача проти позовних вимог заперечили та просили відмовити в позові.
Представник позивача в судове засідання 18.09.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
19.06.2017 року Міністерством оборони України було опубліковано оголошення в електронній системі закупівель ProZorro на офіційному сайті: prozorro.gov.ua, за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-06-19-001704-b, про проведення переговорної процедури закупівель: машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (технологічне обладнання): Лот 2. код товару відповідно до державного класифікатора ДК 021:2015: 42215110-0 - Хліборізки (хліборізка механічна), а саме: хліборізка механічна EMPERO ЕМР.3001.
У відповідності до протоколу №75/379/6 від 11.07.2017 року засідання тендерного комітету Міністерства оборони України, прийнято пропозицію ТОВ «КІЙ-В» за лотом 2 щодо закупівлі машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (технологічне обладнання) за переговорною процедурою закупівлі, ТОВ «КІЙ-В» було визнано переможцем торгів за лотом 2 та прийнято рішення про намір укласти відповідний договір за лотом 2.
24.07.2017 року між Міністерством оборони України (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КІЙ-В” (надалі - відповідач, постачальник), відповідно до рішення тендерного комітету від 11.07.2017 року № №75/379/6, укладено договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується у 2017 році поставити Міністерству оборони України (далі - замовник) машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (технологічне обладнання) лот 2: (42215110-0) хліборізки (хліборізка механічна); а саме: хліборізка механічна EMPERO ЕМР.3001, зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
В п. 1.2. договору визначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією.
За умовами п. 5.1. договору, терміни постачання та встановлення обладнання визначено у графіку постачання замовника, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до специфікації товару загальна кількість товару для постачання - 22 одиниці, вартістю 694 320,00 грн. (з ПДВ), із строками постачання, відповідно до специфікації та графіку постачання, які є невід'ємними частинами договору.
За умовами п. 5.2. договору, місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони країни, що зазначені у рознарядці (графіку) Міністерства оборони України, та є невід'ємною часиною договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.
Відповідно до Графіку постачання Міністерства оборони України, до військової частини НОМЕР_1 та Військового інституту телекомунікацій та інформатизації постачальник зобов'язувався поставити по 1 (одиниці) хліборізку механічну EMPERO ЕМР.3001 до 15.07.2017 (включно).
Внаслідок не поставки товару у встановлений у графіку поставок строк до 15.07.2017 (включно), позивач звернувся до відповідача з претензією №286/6/7999 від 28.12.2017р. з вимогою про сплату штрафу у розмірі 51 474,36 грн. Вказана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача28.12.2017р., про що свідчить відмітка на зворотному боці претензії.
У відповіді на претензію №4 від 16.01.2018р. відповідач відмовив у сплаті штрафу, з огляду на те, що порушення строків поставки не було, оскільки зобов'язання з поставки товару 15.07.2017р. не могло бути виконане, факт настання зобов'язання з поставки товару передував виникненню зобов'язання, факту укладення договору 24.07.2017р.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач поставив товар з порушенням строків постачання, що підтверджується актами приймання № 38 від 31.08.2017р. та № 41 від 30.08.2017р., у відповідності до яких товар до Військової частини НОМЕР_1 поставлено 31.08.2017р., тобто з запізненням на 46 діб, до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації 30.08.2017р., тобто з запізненням на 45 діб, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108 від 24.07.2017 року укладено пізніше, ніж встановлено строки поставки товару, тоді як сторони не домовлялися про розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, отже позивачем не доведено порушень з боку відповідача щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку із цим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 221 Господарського кодексу України, ст. 613 Цивільного кодексу України, за якими кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, то встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як вже було встановлено судом, 24.07.2017 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, відповідно до рішення тендерного комітету від 11.07.2017 року № №75/379/6, укладено договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108, за умовами якого, постачальник зобов'язується у 2017 році поставити Міністерству оборони України (далі - замовник) машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (технологічне обладнання) лот 2: (42215110-0) хліборізки (хліборізка механічна); а саме: хліборізка механічна EMPERO ЕМР.3001, зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (п. 1.1. договору).
Відповідно до Графіку постачання Міністерства оборони України, який є додатком №12.1.1. до договору, машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (4221) (технологічне обладнання) лот 2: (42215110-0) хліборізки (хліборізка механічна); а саме: хліборізка механічна EMPERO ЕМР.3001 до військової частини НОМЕР_1 та Військового інституту телекомунікацій та інформатизації повинні були бути поставлені постачальником до 15.07.2017 (включно).
Матеріалами справи підтверджується, що хліборізка механічна EMPERO ЕМР.3001 до Військової частини НОМЕР_1 була поставлена 31.08.2017р., а до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації 30.08.2017р., що підтверджується актами приймання № 38 від 31.08.2017р. та № 41 від 30.08.2017р. (копії містяться в матеріалах справи).
Як вказує позивач, відповідач поставив вищезазначений товар з порушенням строків постачання, що за актом приймання № 38 від 31.08.2017р. з запізненням на 46 діб, а за актом приймання № 41 від 30.08.2017р. - на 45 діб.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/108 від 24.07.2017 року укладено пізніше, ніж встановлено строки поставки товару, у зв'язку з чим відповідач звертався до позивача з листом №101 від 24.07.2017 року, в якому просив внести зміни до договору та графіка постачання і перенести терміни постачання товарів до вищевказаних місць поставки на 15.09.2017 року (копія листа міститься в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, Військовий інститут телекомунікації та інформатизації звертався до позивача з листом від 24.07.2017р. №221/344/1/2, в якому просив перенести термін поставки ТОВ «КІЙ-В» та підключення товару згідно умов договору №286/2/17/108 з 15.07.2017р. на 31.08.2017р. (копія міститься в матеріалах справи).
Крім того, судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 також зверталася до позивача з листами від 28.07.2017 р. № 42/10/2/412, від 06.08.2017р. №42/549 щодо перенесення термінів поставки ТОВ «КІЙ-В» та підключення товару згідно умов договору №286/2/17/108, спочатку з 15.07.2017р. на 07.08.2017р. та з 07.08.2017р. на 30.08.2017р. (копії містяться в матеріалах справи).
В ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ст. 607 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Тобто, відповідач фактично не міг здійснити виконання зобов'язання з поставки товару 15.07.2017 р. до укладення 24.07.2017р. договору № 286/2/17/108, і як наслідок оформлення первинної (супровідної) документації, а саме: акту приймання та повідомлення-підтвердження (п. 4.2. договору).
Крім того, у період з 15.07.2017р. по 24.07.2017р. зобов'язання з поставки товару у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації та у Військову частину НОМЕР_1 не могло існувати, внаслідок правової підстави його виникнення - договору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач виконав зобов'язання з поставки товару, а саме: хліборізок механічних EMPERO ЕМР.3001 Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації та Військовій частині НОМЕР_1 у строк, встановлений у листах уповноважених представників (одержувачів) замовника, що підтверджується актами приймання від 30.08.2017р. №41 та від 31.08.2017р. №38, повідомленням-підтвердженням Військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2017р. б/н та повідомленням-підтвердженням Військового інституту телекомунікації та інформатизації від 30.08.2017р. б/н.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.10.2018р.
Суддя О.В. Котков