Провадження № 2/317/575/2018
Справа № 317/554/18
02 жовтня 2018 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Сакояна Д.І.
при секретарі судового засідання Шевейко Ю.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-
У лютому 2018 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. Позивач просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5. Вимоги мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_4 вони одружились 11.11.2006 р. Від спільного життя з відповідачем мають неповнолітню дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Спільне життя з відповідачем не склалось, подружні відносини між ними припинились з 07.03.2009 р., коли їх доньці виповнився один місяць. Вона переїхала з дитиною до своїх дідуся та бабусі та проживала там близько двох місяців. За весь цей час відповідач двічі бачив доньку. Потім вона переїхала разом з дитиною до своїх батьків до м. Запоріжжя. Одразу після того, як їх донці виповнився рік, вона подала позов про розірвання шлюбу. Шлюб між ними було розірвано 14.10.2010 р. Після того, як вона переїхала разом з дитиною до своїх батьків, відповідач декілька разів приїжджав, але приблизно з червня 2009 року він припинив будь-яке спілкування. Починаючи з червня 2009 року і по теперішній час відповідач долею доньки не цікавився, вихованням доньки не займався, жодного разу не подзвонив, не намагався зустрітися з донькою, якось поспілкуватися за нею, не цікавився її станом здоров'я, фізичним та морально-психічним розвитком, не приймав та не приймає участі в утриманні та фінансовому забезпеченні доньки. Фактично з цього часу відповідач припинив будь-яке спілкування з нею та їх донькою. З самого народження доньки вона одноособово вирішує усі питання, які пов'язані з вихованням, навчанням, відпочинком, розвитком дитини як в частині забезпечення належного рівня життя та здоров'я доньки, так і в частині забезпечення отримання нею належної освіти. Вважає, що всі вищенаведені обставини, як кожна окремо, так і у своїй сукупності підтверджують явне нехтування відповідачем свої батьківських обов'язків. Враховуючи тривалий характер такої бездіяльності відповідача, очевидним є його явне небажання і в подальшому приймати будь-яку участь у вихованні доньки. Дитина проживає разом з нею за місцем її реєстрації. Там створені всі житлові умови для нормального виховання дитини. Незважаючи на те, що донька фактично проживає разом з нею, проте вона на сьогоднішній день не має зареєстрованого місця проживання. Вона особисто не може її зареєструвати за своєю адресою, оскільки для цього повинна бути згода батька, з яким вона не підтримує ніяких стосунків більше дев'яти років, їй невідомі його засоби зв'язку, місце роботи тощо. Вищевказані обставини спричиняють суттєву шкоду інтересам доньки, тому вона вважає, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_5
У судове засідання з'явилась позивач ОСОБА_1, яка позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити. Будучи допитаною як свідок ОСОБА_1 зазначила, що після народження дитини вони з відповідачем проживали разом приблизно місяць. 07.03.2009 р. вона переїхала до бабусі та дідуся. З червня 2009 року батько не цікавиться дитиною, не спілкується з нею, останній раз бачив у червні 2009 року. Вона виховує дитину самостійно. Перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною вона не чинила. До школи дитину водить вона, батьківські збори відвідує також. Їй відомо, що відповідач знаходиться у розшуку. Його батьки також не цікавляться дитиною. Рішенням суду від 02.11.2010 р. з відповідача стягнуто аліменти, які він не сплачує. Наразі вона проживає у двокімнатній квартири разом із матір'ю та бабусею. Дитина не має зареєстрованого місця проживання, оскільки для реєстрації потрібна згода батька, якої вона отримати не може. Дитина усім забезпечена.
У судове засідання з'явилась представник позивача ОСОБА_2, яка позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, надала пояснення аналогічні тим, що містяться у позові.
У судове засідання з'явилась представник третьої особи ОСОБА_3, яка позов підтримала, зазначила, що орган опіки та піклування вбачає підстави для позбавлення батьківських прав, що встановлено у відповідному висновку. Наразі у органу опіки та піклування наявні неофіційні відомості про те, що відповідач виїхав до Російської Федерації. Він запрошувався на комісію, проте не з'явився. Матір належним чином виконує свої батьківські обов'язки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що позичка ОСОБА_1 є його племінницею, ОСОБА_4 також знає. Коли позивач з відповідачем одружились, то жили у ОСОБА_4. У них народилась донька Ліза. Потім у них з'явились суперечки в сім'ї. Коли дитині був приблизно місяць, то він перевозив ОСОБА_1 з дитиною до її бабусі. Потім вони переїхали жити до матері позивачки. Він буває в гостях у ОСОБА_1 приблизно раз на місяць-півтора. Дитина про батька не згадує. До школи дитину водить матір та бабуся. Дитина має у квартирі спальне місце, іграшки, усім забезпечена. Дитину утримує матір. Не знає чи сплачує ОСОБА_4 аліменти на дитину.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що позивачка є її донькою, а відповідача знає як її колишнього чоловіка. Відповідач ніколи не приймав участі у вихованні дитини. Вони розійшлись у березні 2009 року. Позивач на місяць переїхала з дитиною до бабусі, доки вони готували їм місце для проживання. У квітні 2009 року вона переїхала проживати з дитиною до неї і з того часу вони проживають разом. Дитина ходить до школи, всім забезпечена. Утримують дитину вони вдвох. Загалом батько приходив до дитини не більше трьох разів, останній раз був у кінці травня на початку червня 2009 року. Потім припинилось будь-яке спілкування. До лікарні водить дитину матір, до школи водить дитину матір або вона. Позивач не перешкоджала відповідачу бачитись з дитиною. Бабуся і дідусь зі сторони відповідача також жодної участі у вихованні дитини не приймають. Їй відомо, що донька зверталась до суду з питанням стягнення аліментів. Відповідач був у суді, знає про необхідність сплати аліментів, проте ніколи їх не сплачував. Позбавлення батьківських прав, на її думку, не зашкодить дитині.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом свідоцтва про шлюб серії І-ЖС № 028007, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції 11.11.2006 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 11.11.2006 р.
Як видно із свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЖС № 078731, виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 14.10.2010 р., шлюб між ними розірвано, про що у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 410 від 14.10.2010 р.
У відповідності до свідоцтва про народження серії 1-ЖС № 110129, виданого Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 29.01.2009 р., батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
За приписами ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до довідки № 01-02/224 від 01.12.2017 р., виданої Дошкільним навчальним закладом «Надія», ОСОБА_5 відвідувала даний дошкільний навчальний заклад з 2011 по 2015 рік. За результатами опитування працівників ЦРД було встановлено, що батько дитини жодного разу не відвідував дошкільний начальний заклад, не приймав участі у вихованні дитини та не виявляв інтересу до її розвитку.
Відповідно до інформації № 01/22-416 від 09.11.2017 р., наданої Запорізьким навчально-виховним комплексом «Вибір», ОСОБА_5 навчається у 3-А класі ЗНВК «Вибір» з 01.09.2015 р. по теперішній час. За цей час батько учениці, ОСОБА_4, жодного разу до школи не приходив, успішністю доньки не цікавився, батьківські збори не відвідував. Вихованням дитини займається мати учениці ОСОБА_1
У висновку Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування № 01.22/0569 від 12.06.2018 р. висловлена позиція з приводу даного спору. Так, орган опіки та піклування зробив висновок про наявність факту ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вважає доцільним позбавлення його батьківських прав відносно дитини, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Дане рішення мотивоване тим, що ОСОБА_4 свідомо та протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
З таким висновком погоджується і суд з огляду на наступне.
Статтею 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р. закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розумінні. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Наразі суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 безвідповідально ставиться до питання виховання своєї малолітньої доньки.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що встановлено безпосередньо у судовому засіданні. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5
Як видно з ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 22.02.2018 р., ОСОБА_4 знаходиться у розшуку у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 294 КК України.
За змістом рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 р., з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Відомостей про те, що відповідач сплачував аліменти з часу ухвалення судового рішення матеріали справи не містять.
Постановою про відкриття провадження від 20.09.2018 р. державний виконавець Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду.
Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробив, до суду не з'явився, подальших намірів щодо виховання та утримання дитини не виявив, жодних реальних кроків на це спрямованих не вчинив.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні ОСОБА_4 його малолітньої доньки ОСОБА_5, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об'єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_4 виконував або намагався виконувати батьківські обов'язки.
На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.
Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, підстав для передачі дитини під опіку держави суд не вбачає, а тому дитину слід залишити проживати з матір'ю, що відповідає інтересам дитини.
Потреби у стягненні аліментів на утримання дитини суд не вбачає, оскільки вони раніше вже були стягнуті судовим рішенням.
Разом із тим, суд вважає за доцільне роз'яснити ОСОБА_4, що він не позбавлений у подальшому права вирішувати питання про поновлення його у батьківських правах відносно доньки в порядку, передбаченому ст. 169 СК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім при подачі позову.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована та фактично проживає за адресою: 69014, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє відоме зареєстроване місце проживанння: 70454, Запорізька область, Запорізький район, с. Малокатеринівка, вул. Комунарівська, буд. 35, РНОКПП НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 8, код ЄДРПОУ 20488417) про позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя Д.І. Сакоян