Іменем України
28 вересня 2018 року
м.Київ
справа №545/3823/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р. (судді: Кононенко З.О., Калиновський В.А., Калитка О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 142 від 18.11.2016р. щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року (№ 2663-111, що діє з 26.07.2001 року) з часу його звернення до відповідача - з 25.10.2016р., виходячи з розрахунку 90 % від суми місячного (чинного заробітку) відповідно до довідок прокуратури Полтавської області № 688/вих.-16 та № 18-689/вих.-16 від 15.11.2016р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на час звернення 08.11.2016р. до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру», він мав стаж роботи, що надає право на призначення та отримання пенсії за вислугу років - 20 років 10 місяців 23 дні (в тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 19 років 25 днів, строкова військова служба - 1 рік 9 місяців 22 дні ), який підпадає під дію частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 12.07.2001р. (№ 2663-ІІІ діє з 26.07.2001р.)
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.01.2017р. позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 142 від 18.11.2016р. щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001р. (№ 2663-111, що діє з 26.07.2001р.) з часу його звернення до відповідача - з 25.10.2016р., виходячи з розрахунку 90 % від суми місячного (чинного заробітку) відповідно до довідок прокуратури Полтавської області № 688/вих.-16 та № 18-689/вих.-16 від 15.11.2016р.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що згідно ст. 22 Конституції України право на пенсійне забезпечення, надане йому на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. не може бути звужене, а тому відповідач, виносячи рішення про відмову у призначенні пенсії діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходить службу в органах прокуратури. Станом на 25.10.2016р. стаж роботи позивача, що надає право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» - 20 років 10 місяців 23 дні (в тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 19 років 25 днів, строкова військова служба - 1 рік 9 місяців 22 дні ) (а.с.16-23).
Позивач 08.11.2016р. звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. в редакції від 12.07.2001р. (№ 2663-111, що діє з 26.07.2001р.)
Рішенням комісії для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідача від 18.11.2016р. № 142 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на те, що відповідно до п. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2016р. по 30.09.2017р. - 23 р., у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше 13 років. Як вбачається з заяви про призначення пенсії, довідки № 11-975 вих-16 від 14.11.2016р. та довідок № 688/вих.-16 та № 18-689/вих.-16 від 15.11.2016р., виданих прокуратурою Полтавської області, у позивача наявний спеціальний стаж 20 років 10 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у частині 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 05.11.1991р., що діяла до 01.10.2011р.) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на час подання позивачем заяви до відповідача про призначення пенсії стаж позивача за вислугу років складав 20 років 10 місяців 23 дні (в тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 19 років 25 днів, строкова військова служба - 1 рік 9 місяців 22 дні ), а тому стаж роботи позивача на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991р. №1789- XII "Про прокуратуру" становив більше 20 років.
Крім того, позивач має право на призначення пенсії відповідно до положень ч. 1 ст. 50 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 05.11.1991р., що діяла до 01.10.2011р.), оскільки на час роботи позивача на посадах в органах прокуратури для нього діяли гарантії пенсійного забезпечення як для працівника прокуратури, а зміни в законодавстві відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. Законом України від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які суттєво звужують соціальні права і суперечать Конституції України, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що на час звернення позивача (08 листопада 2016 року) до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., вказаний Закон України "Про прокуратуру" втратив чинність.
З 15.07.2015р. стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 08.11.2016р. спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VI.
У частинах 1, 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) вислуга років - 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що стаж вислуги років позивача станом на час звернення до відповідача складав 20 років 10 місяців 23 дні (в тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 19 років 25 днів, строкова військова служба - 1 рік 9 місяців 22 дні ), тобто є меншим від 23 річного стажу, визначеного ч. 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII, що не надає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років.
З такими висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії на підставі статті ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 05.11.1991р.,) положення цього закону в частині щодо пенсійного забезпечення на час виникнення спірних відносин втратив чинність. Крім того, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII були: а) вислуга років - 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років. Оскільки на час звернення до відповідача стаж вислуги років позивача складав 20 років 10 місяців 23 дні, апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставним, оскільки у період дії ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26.07.2001р., що діяла до 30.09.2011р., пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Станом на 30.09.2011р. у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26.07.2001р. позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
Верховний Суд у постановах від 14.02.2018р. у справі 752/20817/16-а та від 21.02.2018р. у справі 211/3177/17 вже висловлював правову позицію стосовно застосування ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26.07.2001р., що діяла до 30.09.2011р.
Посилання на практику Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (рішення від 01.06.2006р.) є безпідставним, оскільки на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії національне законодавство визначало підстави та умови пенсійного забезпечення прокурорів.
Крім того у справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Натомість у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам органів прокуратури, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було "законних сподівань", які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Згідно з ч. 3 ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р. у даній справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук