Іменем України
28 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 711/2702/17
адміністративне провадження № К/9901/20595/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.06.2017р. (суддя - Кондрацька Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017р. (судді - Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за його позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача (протокол від 25.11.2016р. №100) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 02.03.2015р., зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку від 25.12.2013р. №975 та виплатити призначену грошову допомогу через Черкаський обласний військовий комісаріат з 02.03.2015р.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження військової служби в Збройних Силах України отримав ІІ групу інвалідності та статус інваліда війни. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, оскільки отримана ним раніше одноразова грошова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була повернута.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.06.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на аналогічні доводи, викладені ним у позовній заяві.
У поданому до суду запереченні на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач скористався своїм правом вибору та отримав одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повернення позивачем одержаної компенсації не дає йому право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно пункту 6 цього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до частини 7 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 60 цього Закону передбачено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 12.05.1986 по 03.11.1986 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби в Збройних Сил України, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської АЕС категорії 1, отримав інвалідність ІІ групи, а також статус інваліда війни.
Судами встановлено, що позивач отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 15.03.2004р. та копією військового квитка.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.02.2015р. №441 захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 948612 при повторному проведенні огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 23.02.2015р. безтерміново. При цьому зазначено причину інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 15.09.2016р. одноразова компенсація при встановленні позивачу інвалідності відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призначена та виплачена у розмірі 284,40 грн на підставі поданої ним заяви від 07.04.2016р., проте у зв'язку з тим, що позивач виявив бажання отримати одноразову компенсацію при встановленні інвалідності, яка виплачується обласним військовим комісаріатом, ним було повернуто одержану в управлінні компенсацію у розмірі 284,40 грн.
Листом Черкаського обласного військового комісаріату від 23.01.2017р. позивачу повідомлено про те, що протоколом від 25.11.2016р. №100 Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
При цьому повідомлено про те, що оскільки позивач у 2016 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач у 2016 році, скориставшись своїм правом вибору, отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому повторне звернення за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставним, навіть при умові повернення отриманої раніше суми компенсації.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що можливість повернення раніше отриманої одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в якості підстави для регресу правовідносин чинним законодавством не передбачена.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 7 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач у 2016 році отримав від Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради одноразову компенсацію при встановленні інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 284,40 грн.
Цього ж року отримана допомога позивачем була повернута управлінню соціального захисту населення у зв'язку із бажанням останнього отримати одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином повернення компенсації, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що станом на час звернення до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не скористався своїм правом на отримання допомоги, а тому відмова у її виплаті з цих підстав не ґрунтується на законі.
В той же час відмовляючи в задоволенні позову з наведених вище підстав, суди попередніх інстанцій обмежились встановленням лише обставин щодо попереднього отримання позивачем грошової компенсації та її повернення.
В той же час в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суди не з'ясували чи має право позивач на отримання допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 343, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.06.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017р. у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук