Окрема думка від 24.09.2018 по справі 910/1405/14

ОКРЕМА ДУМКА

Кропивної Людмили Володимирівни

по справі №910/1405/14

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р., що розглядається в межах справи №910/1405/14. Визнано недійсним укладений 24.07.2013р. між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" договір купівлі-продажу №10-14-2рп. Стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. у справі №910/1405/14 апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 - без змін.

Між тим, вважаю, що висновки суду першої та апеляційної інстанції і мотиви, з яких задоволено заяву ліквідатора банкрута, суперечать законодавству, правовим позиціям, раніше висловленим судами у цій же справі.

24.07.2013р. між ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" (покупець) та ТОВ «Хліб Інвестбуд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10-14-2рп, який передбачав передачу товару у власність покупця і зобов'язання покупця прийняти товар і сплатити за нього узгоджену у договорі ціну.

Судом першої інстанції було зроблено висновок, що боржник здійснив безоплатне відчуження майна, оскільки покупець не перерахував грошові кошти на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу, а боржник не вчинив дій щодо отримання коштів та прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Утім, у межах даної справи про банкрутство раніше розглядалося та досліджувалося питання виконання покупцем оспорюваного договору у частині виконання ним грошових зобов'язань перед продавцем, адже за заявою ліквідатора ТОВ «Хліб Інвестбуд» Вершиніної А.О. місцевий господарський суд розглядав законність припинення вказаних зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Тоді Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.02.2016р. у справі №910/1405/14 відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Хліб Інвестбуд» Вершиніної А.О. про визнання недійсною угоди від 10.01.2014р.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника (ч. 2 ст. 4 Закону про банкрутство).

Отже сама по собі зміна службової особи, яка в силу закону представляє підприємство - боржника (банкрута), не впливає на процесуальний статус та процесуальні можливості вказаного підприємства, якого ця особа представляє, і не змінює початку перебігу процесуальних строків, включаючи позовну давність.

За сукупністю наявних у справі доказів не можу погодитися з висновком суду першої інстанції, підтриманим більшістю колегії суддів апеляційної інстанції, з приводу доведеності ліквідатором банкрута обставин для визнання недійсним вчиненого правочину купівлі-продажу №10-14-2рп від 24.07.2013р.

На мою думку, правомірність правочину має оцінюватися на момент його вчинення, тож такі обставини, як безоплатне відчуження майна, або прийняття зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, повинно беззаперечно випливати із умов вчиненого правочину. У протилежному випадку існує суттєва загроза стабільності цивільного обороту і безпідставне віднесення до числа недійсних усіх правочинів, виконання яких відбулося з простроченням виконання.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. у справі №910/1405/14 підлягала скасуванню і не повинна була залишатися в силі.

Суддя

Київського апеляційного

господарського суду Л.В. Кропивна

"24" вересня 2018 р.