вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/23000/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Кропивної Л.В.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2 особисто,
від відповідача - Кравченко О.К. - дов. № 300-122/02-1619 від 08.02.2018,
від третьої особи - не прибули,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.03.2018
у справі № 910/23000/17 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом ОСОБА_2
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «В Тікет»
про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету
України
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного підприємства «В Тікет» (далі - третя особа, ПП «В Тікет») про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України щодо відмови у розгляді справи за заявою ОСОБА_2 від 08.11.2017.
Позов мотивовано тим, що АМК не виконано покладених на нього завдань, що мало наслідком прийняття оскаржуваного рішення АМК, яке порушує вимоги законодавства та права позивача, а також фактично дозволяє окремим суб'єктам порушувати правила конкуренції в Україні. Зокрема, позивач вказує, що відповідачем не перевірено наявності в діях ПП «В Тікет» ознак недобросовісної конкуренції та не перевірено наявності ознак зловживання ПП «В Тікет» монопольним становищем.
В запереченнях проти позову, АМК вказує, що відмова державного уповноваженого АМК у розгляді справи про порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції за зверненням позивача здійснена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Заперечуючи проти позову, ПП «В Тікет» посилається на те, що ним не вчинялись дії, що містять ознаки недобросовісної конкуренції, не порушувались вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. АМК повно та всебічно було розглянуто заяву ОСОБА_2, за результатом чого відмовлено у розгляді справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/23000/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Обґрунтування рішення суду зводиться, зокрема, до відсутності підстав вважати суми сервісного збору та плати за додаткові послуги, які було додано ПП «В Тікет» до номінальної вартості квитків, встановленням таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а відтак, дії ПП «В Тікет» не можуть бути кваліфіковані як зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Відсутність встановлених обставин недобросовісної конкуренції в діях третьої особи. Крім того, суд зазначив, що правовідносини позивача і третьої особи з приводу реалізації і придбання квитків стосуються сфери захисту прав споживачів, відтак, позивач не позбавлений можливості захисту своїх прав як споживача, у порядку передбаченому ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/23000/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що АМК не виконав покладених на нього законодавством обов'язків та не перевірив належним чином наявність у діях ПП «В Тікет» ознак недобросовісної конкуренції під час реалізації квитків та ознак зловживання монопольним становищем.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2018.
04.06.2018 через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
05.06.2018 через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «В Тікет» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 05.06.2018 на лікарняному, розгляд справи 06.06.2018 не відбувся.
Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 справу № 910/23000/17 призначено до розгляду на 04.07.2018.
Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 02.07.2018 на лікарняному, розгляд справи 04.07.2018 не відбувся.
Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, з метою призначення справи до розгляду, Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/23000/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Кропивної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 справу № 910/23000/17 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 29.08.2018.
У судовому засіданні 29.08.2018 було оголошено перерву в розгляді справи на 19.09.2018.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
ОСОБА_2 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/23000/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Антимонопольного комітету України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Представник Приватного підприємства «В Тікет» у судове засідання не прибув. Проте, у поясненнях, наданих у судовому засіданні 29.08.2018, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
13.05.2017 ОСОБА_2 через Всесвітню мережу Інтернет на умовах акцепту публічної оферти Приватного підприємства «В Тікет» (далі - агент) було придбано два квитки на пісенний конкурс Eurovision 2017: Гранд Фінал на загальну суму 7 498,00 грн.
На придбаних електронних квитках (роздруковані екземпляри оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні) було зазначено, що ПП «В Тікет» при реалізації послуг до номінальної ціни квитків було додано оплату за сервісний збір у розмірі 224,94 грн. та додаткові послуги в розмірі 374,90 грн. за кожен придбаний квиток. Таким чином, загальна вартість двох придбаних квитків становила 8 697,68 грн., з них: 1 199,68 грн. було сплачено за додаткові послуги та сервісний збір.
Позивач стверджує, що дії ПП «В Тікет» щодо додавання до вартості квитка відповідних сум сервісного збору та додаткових послуг підпадають під визначення зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а також мають ознаки недобросовісної конкуренції.
17.05.2017 ОСОБА_2, з огляду на зазначені обставини, направив до Антимонопольного комітету України заяву вих. № 17-05.2017-27, в якій просив:
- провести розслідування за фактом порушення ПП «В Тікет» норм антимонопольного законодавства, а також Закону України «Про захист прав споживачів»;
- встановити осіб, винних у порушенні законодавства, і притягнути їх до передбаченої законом адміністративної відповідальності;
- зобов'язати ПП «В Тікет» повернути шляхом перерахування на картковий рахунок № 5167819998037320, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_2, 1 199,68 грн., котрі було сплачено за додаткові послуги та сервісний збір при купівлі квитків на Eurovision 2017: Гранд Фінал;
- про наслідки розгляду заяви повідомити заявника у встановлений законодавством строк.
Листом № 130-29/02-12137 від 08.11.2017, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2, Антимонопольний комітет України повідомив позивача про те, що державним уповноваженим у межах визначеної законом компетенції прийнято рішення про відмову в розгляді справи за заявою від 17.05.2017 № 17-05.2017-27 про порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а також ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення неправдивої інформації стосовно ціни квитків, що вводить в оману споживачів при реалізації квитків на пісенний конкурс «Євробачення 2017».
Позивач стверджує, що вказане рішення Антимонопольного комітету України є таким, що порушує вимоги законодавства, та має бути визнаним недійсним, оскільки: відповідачем не перевірено наявність у діях ПП «Тікет» ознак недобросовісної конкуренції - порушення ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (під час реалізації квитків було повідомлено неточну інформацію про те, що є сервісним збором, що входить в додаткові послуги, за яких умов надаються додаткові послуги, а інформацію про вартість сервісного збору та додаткових послуг, які не були замовлені позивачем, було повідомлено лише після придбання квитків, що є явним введенням покупця в оману); відповідачем не перевірено наявність ознак зловживання ПП «В Тікет» монопольним становищем, що передбачено п. 1 ч. 2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шляхом встановлення 10% від вартості квитка вартості додаткових послуг та встановлення обов'язковою умовою придбання квитка - оплату додаткових послуг, що за умови існування конкуренції не можливо було б встановити; відповідачем не виконано покладених на нього завдань, що мало наслідком прийняття оскаржуваного рішення, яке порушує вимоги законодавства та права позивача, а також фактично дозволяє окремим суб'єктам порушувати правила конкуренції в Україні.
Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом та просить суд визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи за заявою ОСОБА_2 від 08.11.2017.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основними завданнями Антимонопольного комітету України є:
здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;
контроль за економічною концентрацією;
сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Як встановлено вище, ОСОБА_2 звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою вих. № 17-05.2017-27 від 17.05.2017.
У заяві доводи позивача зводяться до зловживання монопольним становищем, введенням в оману споживача, нав'язуванням додаткових послуг - недобросовісна конкуренція, та порушенням захисту прав споживачів.
Положеннями ч. 1 ст. 35 та ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 (далі - Правила) встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення) органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.
Пунктом 20 Правил передбачено, що у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Антимонопольний комітет України листом № 130-29/02-12137 від 08.11.2017 повідомив ОСОБА_2 про результат розгляду його заяви, яким у розгляді справи за заявою позивача відмовлено.
З листа № 130-29/02-12137 від 08.11.2017 встановлено, що АМК, відмовляючи в розгляді справи, розглянуло доводи заявника та не знайшло підтвердження монопольного становища третьої особи, а також недобросовісної конкуренції з її сторони.
Стосовно посилання в заяві поданій до АМК про введення позивача в оману щодо сервісного збору та плати за додаткові послуги, слід відмітити наступне.
Згідно з ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
АМК було встановлено, що умови публічної оферти договору на реалізацію квитків на культурно-видовищні події (далі - Публічна оферта ПП «В Тікет») було розміщено на сайті https://www.concert.ua/ua/offer.
Відповідно до п.п. 1.10, 1.11 Публічної оферти ПП «В Тікет»:
сервісний збір - сума коштів, що сплачується Покупцем на користь Агента при придбанні квитка, з метою покриття (компенсації) витрат Агента, що виникають при наданні їм послуг по організації продажу квитків, включаючи, але не обмежуючись, технічним забезпеченням продажу квитків, підтримкою інфраструктури Агента, забезпеченням безпеки інформації, проведенням фінансових операцій платіжними картами Visa та Master Card, наданням інформації Покупцеві, обробкою Замовлень. Величина Сервісного збору для кожного квитка визначається Агентом за угодою з Принципалом або Агентом самостійно у процентному відношенні до Номінальної вартості квитка або фіксована сума;
додаткові послуги - це послуги які не входять до Сервісного збору але такі, які Агент може додатково надати Покупцеві за додаткову плату, розмір якої визначається Агентом самостійно.
Згідно з п. 10.3.9 Публічної оферти ПП «В Тікет» Агент має право додавати до вартості Замовлення квитків додаткову плату за Додаткові послуги, які включають, але не обмежуються:
за персональну обробку Замовлення оператором при оформленні Замовлення Квитків через контакт-центр Concert.ua (телефон, он-лайн чат, e-mail);
за формування повідомлення з вкладеними електронними Квитками і відправку його по електронній пошті Покупцеві;
за бронювання квитків з гарантією їх доступності для викупу в касі Concert.ua протягом визначеного при оформленні Замовлення часу; за друк Квитків для формування Замовлення з доставкою кур'єром; за друк Квитків у касі Concert.ua;
за оформлення Замовлення з оплатою через платіжні термінали;
за прийом і інкасацію готівкових коштів при оформленні Замовлення з оплатою кур'єру при отриманні квитків;
за оформлення, обробку та документальний супровід замовлень Квитків з оплатою за рахунком-фактурою;
за оформлення та персональну обробку контакт-центром колективних замовлень Квитків (кількість квитків в одному замовленні перевищує встановлений для Заходу максимум); і інші послуги.
Таким чином, АМК було встановлено, що у Публічній оферті ПП «В Тікет» містяться положення про сплату вартості додаткових послуг та сервісного збору.
З огляду на вказане, АМК встановлено відсутність порушення (введення позивача в оману), передбаченого ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Слід також звернути увагу, що ціна квитків з усіма її складовими не стала підставою для відмови позивача від їх купівлі.
Стосовно доводів викладених у заяві поданій до АМК про зловживання монопольним становищем, шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, слід відмітити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
АМК було встановлено, що:
- ПП «В Тікет» діяв на ринку надання послуг з продажу квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», який від самого початку був свідомо створений як монопольний рішеннями уповноважених державних органів (Законом України від 17.11.2016 № 1761-VIII про внесення змін до Закону «Про публічні закупівлі» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 966, шляхом прийняття у новій редакції Переліку товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення підготовки та проведення у 2017 році в Україні пісенного конкурсу «Євробачення»);
- Договором комісії, укладеним між ПАТ «НСТУ», яке було прямо визначене постановою Кабінету Міністрів України в якості замовника послуг з продажу квитків на «Євробачення», та ПП «В Тікет», на загальну вартість 1,20 грн. (з ПДВ) (тобто, Договір комісії укладався фактично безоплатно для Держави Україна), було прямо передбачено право ПП «В Тікет» додавати до номінальної вартості квитків, встановлених ПАТ «НСТУ», суму сервісного збору (який не повинен був перевищувати 6% номінальної вартості квитка - п. 2.2.4 Договору комісії) та плату за додаткові послуги, яка встановлювалася ПП «В Тікет» самостійно (п. 2.2.5 Договору комісії). Сервісний збір включається до вартості квитка незалежно від форми оплати, способу придбання такого квитка (через Інтернет-сайт, в касі тощо);
- Як було встановлено Комітетом під час розгляду заяви, стягувані додатково до номінальної вартості квитків суми сервісного збору та плати за додаткові послуги разом склали 9% від номінальної вартості усіх проданих ПП «В Тікет» квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017». Ці додаткові 9% включають не лише прибуток ПП «В Тікет» як підприємницького товариства, але і компенсацію витрат ПП «В Тікет», пов'язаних з організацією та здійсненням продажу квитків на конкурс;
- Відомо, що у січні 2017 року ПАТ «НСТУ» на системі державних закупівель «ProZorro» проводила закупівлю послуг з продажу квитків і пакетних турів (послуги з продажу квитків на Пісенний конкурс Євробачення-2017) (63512000-1), переможцем якого стало ПП «В Тікет» із ціновою пропозицією 2 537 926,52 грн. (з ПДВ) від загальної вартості реалізованих квитків, комісійною винагородою в розмірі 5,99% та загальним розміром комісійної винагороди не більше, ніж очікувана вартість закупівлі, «яка розрахована як 8% від загальної суми реалізованих квитків» (результати закупівлі згодом було відмінено).
Таким чином, додаткова плата до номінальної вартості квитків (сервісний збір та плата за додаткові послуги), встановлена ПП «В Тікет» в умовах законодавчо створеного монопольного становища на всеукраїнському ринку реалізації квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», істотно не відрізняється від вартості таких послуг, з якою ПП «В Тікет» перемогло на конкурсі на закупівлю відповідних послуг, тобто, в умовах конкуренції.
На підставі наведеного, АМК дійшло висновку про відсутність підстав вважати суми сервісного збору та плати за додаткові послуги, які було додано ПП «В Тікет» до номінальної вартості квитків, «встановленням таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку».
З огляду на вказане, АМК встановлено відсутність порушення (зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку), передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Слід відзначити, що доводи про те, що сервісний збір та вартість додаткових послуг, додані до вартості квитків, є необґрунтовано завищеними (загалом 16%) та не відповідають розміру вказаному АМК, не спростовує відсутності порушення антимонопольного законодавства, оскільки третя особа діяла відповідно до законодавства, яке було прийняте спеціально для разового проведення конкурсу.
АМК також було зазначено, що навіть у випадку порушень, у відповідності до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», АМК має право відмовити у розгляді справи, через відсутність відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, оскільки пісенний конкурс «Євробачення-2017» мав для України разовий (одиничний) характер та на момент звернення позивача до Комітету із відповідною заявою даний конкурс вже завершився, у зв'язку з чим одночасно припинилися дії ПП «В Тікет» із продажу квитків на даний захід.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та не вбачає у діях АМК порушення законодавства.
Таким чином, апелянтом не доведено помилковість чи невідповідність висновків АМК стосовно фактів зазначених позивачем у заяві.
Доказів порушення прав позивача під час розгляду його заяви суду не надано.
Наведене свідчить про те, що відповідач розглянув всі доводи, викладені заявником у скарзі та не встановив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим у АМК відсутні підстави для прийняття розпорядження про початок розгляду справи.
Відмова АМК у розгляді справи викладена у листі № 130-29/02-12137 від 08.11.2017, який підписано Першим заступником Голови Антимонопольного комітету України - державним уповноваженим, у межах наданих йому повноважень, зокрема ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Щодо форми повідомлення про відмову в розгляді справи, то слід відмітити наступне.
Як зазначено вище, п. 20 Правил передбачає, що у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Ця норма не містить вимоги щодо оформлення відмови в розгляді справи за відсутності порушення в формі розпорядження або рішення.
При цьому, положеннями п.п. 20.2, 20.3 Правил встановлено, що відповідними суб'єктами АМК приймаються розпорядження про початок розгляду справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка містить положення, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1).
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи (ч. 2).
З аналізу п.п. 20, 20-2, 20-3 Правил та ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судова колегія дійшла висновку, що вказаними нормами передбачено оформлення відмови в розгляді справи розпорядженнями лише з підстав зазначених у ч. 2 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тобто за наявності порушень, які не мають відчутного впливу на конкуренцію.
Наведене відповідає суті визначення розпорядження, як правового акту управління державного органу, що видається в рамках наданої посадовій особі, державному органу компетенції і є обов'язковим для громадян та організацій, яким адресовано розпорядження.
При цьому, розпорядження є одним із видів службових листів (документ, за допомогою якого відбувається письмове спілкування між установами, організаціями й особами).
Судова колегія відмічає, що у листі Антимонопольного комітету України № 130-29/02-12137 від 08.11.2017 розглянуті та відхилені всі доводи заявника.
Таким чином, відмова у розгляді справи, оформлена листом Антимонопольного комітету України № 130-29/02-12137 від 08.11.2017 не суперечить положенням п.п. 20 Правил та ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Слід відмітити, що з огляду на відсутність чіткої законодавчої закріпленої форми відмови у розгляді справи, посилання на те, що АМК за аналогією мало прийняти рішення чи розпорядження не є підставою вважати неправомірною відмову у розгляді справи, викладену в листі.
Крім того, судова колегія враховує практику Антимонопольного комітету України, якою відмови у розгляді справи оформлюються листами.
Стосовно обраного позивачем способу захисту слід відмітити наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Слід відмітити, що саме по собі прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України про відмову в розгляді справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника.
Суд першої інстанції зазначив, що положеннями законодавства не передбачено автоматичного поновлення розгляду заяви і відкриття справи за такою заявою, а також обов'язкового позитивного вирішення усіх вимог заявника у разі скасування чи визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи.
Тобто, навіть у разі задоволення позову, встановлення за результатами розгляду справи факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції має лише ймовірний характер, в залежності від конкретних обставин справи.
У даному випадку суд першої інстанції вірно зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та приймати замість нього інше рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питання, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
При цьому, обґрунтування заяви та пояснення позивача фактично зводяться до правовідносин позивача і третьої особи з приводу реалізації і придбання квитків та стосуються сфери захисту прав споживачів, оскільки позивач, як споживач, має певні претензії щодо якості і об'єму послуг, наданих у складі придбаних квитків.
ОСОБА_2 не позбавлений можливості захистити своїх права як споживача, якщо вважає, що ПП «В Тікет» не було надано повної інформації про надані додаткові послуги та сервісний збір у складі придбаних квитків, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що такий спосіб захисту порушеного права є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/23000/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на ОСОБА_2 (апелянта).
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/23000/17 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/23000/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
Л.В. Кропивна
Повний текст рішення підписано 28.09.2018