Іменем України
25 вересня 2018 року справа № 927/550/18
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСАП Україна”, бульвар Лесі Українки, 5-А, м. Київ, 01133
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14026
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Мінераліс Україна”, вул. Чигоріна, б. 18, офіс. 414, м. Київ, 01042
про стягнення 98253 грн. 43 коп.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 02.08.2018 ;
від відповідача: ОСОБА_3, ордер на надання правової допомоги ЧН № 025716;
від третьої особи: не прибув;
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю “АСАП Україна” подано позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості пошкодженого товару у сумі 98253 грн. 43 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 282п від 04.05.2018.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2018 у справі №927/550/18 відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2018 у справі №927/550/18 у задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для подання відзиву на позов та підготовки зустрічного позову, а також про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТВД “Страхове товариство з додатковою відповідальністю “Глобус”, відмовлено; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Мінераліс Україна”; відкладено розгляд справи по суті №927/550/18 на 25.09.2018, 14:00.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2018 у справі №927/550/18 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2018 у справі №927/550/18 відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову.
У судове засідання 25.09.2018 прибули повноважні представники позивача та відповідача у даній справі.
Представник третьої особи свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його юридичною адресою ухвали господарського суду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив.
Від третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення №56 від 18.09.2018, у яких ТОВ «Мінераліс» Україна просить суд здійснити заходи стосовно направлення позовної заяви на адресу третьої особи та продовжити строк для надання пояснення щодо позову.
При цьому явку свого повноважного представника в судове засідання ТОВ «Мінераліс Україна» не забезпечило, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлено належним чином відповідною судовою ухвалою.
Крім того, у вказаній ухвалі суду від 28.08.2018 про залучення до участі у спраив третьої особи викладено суть спору, а також підстави залучення само ТОВ «Мінераліс Україна» як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки між третьою особою та позивачем у справі укладений відповідний договір транспортного експедирування вантажу №282з, на виконання якого опосередковано діяв і відповідач у справі.
Таким чином, ТОВ «Мінераліс Україна» мало усі можливості для забезпечення явки свого повноважного представника в судове засідання та надання письмових пояснень по суті спору, але такою можливістю не скористалося. За таких обставин підстави для відкладення розгляду справи відсутні, враховуючи також і встановлений законом двомісячний строк розгляду даного спору.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Дослідивши обставини справи, надані докази у їх сукупності, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСАП Україна» (експедитор, позивач у справі) укладений договір-заявка транспортного експедирування вантажу №282з (а.с. 15-16), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого експедитор (позивач) забов?язався за плату і за рахунок клієнта надати послуги пов?язані з перевезенням вантажу клієнта, шляхом укладення від свого імені та за рахунок клієнта договору перевезення вантажу з третьою особою. Договір дійсний протягом одного календарного місяця, але до повного виконання сторонами своїх зобов?язань.
Перевезення вантажу здійснювалося за маршрутом: м. Васильків України, Київська область - Латвія, м. Ріга; автомобіль: НОМЕР_1/СВ7403ХТ; водій: ОСОБА_4; вантаж: біодобрива, вантаж небезпечний; вага, розмір вантажу: 20 палет 1,2*1,0*1,2м, вага брутто 20070 кг; дата і час завантаження: 07.05.2018, 8-00; адреса митного оформлення вантажу, час прибуття на митницю: 10-11.05.2018, м. Ріга згідно СМR; дата і час розвантаження: 10-11.05.2018; вантажоодержувач, контактна особа: ООО «Анагро», Анна, ОСОБА_5.
Вартість перевезення становить: суму у гривні, еквіваленту 1100 євро за курсом НБУ на день вивантаження. (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору-заявки експедитор несе відповідальність за втрату/пошткодження вантажу чи його пакування, що виникли у результаті дій чи бездіяльності залучених ним автоперевізників, за умови належного виконання клієнтом зобов?язань, передбачених цим договором, та зобов?язаний відшкодувати завдані збитки відповідно до вартості пошкодженого вантажу, зазначеної у інвойсі.
На виконання умов договору-заявки транспортного експедирування вантажу №282з від 04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСАП Україна» (позивач у справі, експедитор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідача, виконавець) укладений договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №282п від 04.05.2018 (а.с. 12-14), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого виконавець (відповідач) забов?язався за плату здійснити перевезення вантажу експедитора (позивач) та надати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві). Експедитор виступає перед виконавцем та здійснює усі дії від свого імені та за рахунок клієнта. Виконавець може здійснювати перевезення як самостійно, так і з залученням третіх осіб. Розрахунки виконавця з третіми особами здійснюються з отриманої виконавцем від експедитора плати за перевезення. Договір дійсний протягом одного календарного місяця, але до повного виконання сторонами своїх зобов?язань.
Відповідно до п. 1.2 договору перевезення вантажу здійснюється за маршрутом: м. Васильків, України, Київська область - Латвія, м. Ріга; автомобіль (далі Т.З.): державний номер НОМЕР_2/СВ7403ХТ; водій до Т.З.: ОСОБА_4; вантаж: біодобрива, вантаж небезпечний; вага, розмір вантажу: 20 палет 1,2*1,0*1,2м, вага брутто 20070 кг; дата і час завантаження: 07.05.2018, 8-00; адреса митного оформлення вантажу, час прибуття на митницю: 10-11.05.2018, м. Ріга, згідно СМR; дата і час розвантаження: 10-11.05.2018; вантажоодержувач, контактна особа: ООО «Анагро», Анна, ОСОБА_5.
Вартість перевезення становить: суму у гривні, еквіваленту 1000 євро за курсом НБУ на день вивантаження. (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 4.5 договору виконавець несе відповідальність за пошкодження/втрату вантажу та/або його упаковки, що виникли через дії або бездіяльності водія.
У пункті 4.6 договору зазначено, що у разі втрати/пошкодження (у т.ч. при передачі вантажу особі, що не є вантажоодержувачем) вантажу при перевезенні, виконавець відшкодовує експедитору повну вартість втраченого/пошкодженого вантажу, виходячи із його заявленої вартості. Кількість втраченого/пошкодженого вантажу зазначається трьохстороннім актом приймання-передачі вантажу (акт про пошкодження /недостачу).
У підтвердження перевезення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вказаного вантажу на адресу належного вантажоодержувача позивач надав до матеріалів справи міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 07.05.2018 (а.с. 17).
Відповідно до Інвойсу №150 від 03.05.2018 (рахунок №150 від 03.05.2018 (а.с. 22)) вартість товару склала 56402,0 Євро.
Відповідач вказаний факт не спростовує.
Позивачем зазначено, що під час розвантаження вантажу (14.05.2018) вантажоодержувачем (представником ТОВ «Анагро») виявлено пошкоджений вантаж у кількості 288 шт. (каністр), про що був складений акт здачі-приймання товару Нр./1/2018 від 14.05.2018 (а.с. 18), підписаний представником ТОВ «Анагро» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Генадієм (водій) (пошкоджені етикетки на каністрах, погнуті каністри).
До матеріалів справи позивачем додані фотокопії пошкодженого товару (а.с. 31-32).
Позивач отримав від клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінераліс Україна», претензію №1 від 17.05.2018 щодо відшкодування вартості пошкодженого товару у сумі 3181,40 Євро або 98253 грн. 43 коп. за курсом НБУ станом на 17.05.2018. Розрахунок вартості пошкодженого товару доданий до претензії (а.с. 20-21).
Доказів оплати вказаної претензії позивач до справи не надав, а також не надав доказів у підтвердження існування тристороннього акту приймання-передачі вантажу відповідно до умов пункту 4.6 договору.
На підставі п. 4.6 договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №282п від 04.05.2018 позивачем було надіслано на адресу відповідача як виконавця претензію №38/24052018, у якій позивач вимагав оплатити вартість пошкодженого під час перевезення товару у сумі 98253 грн. 43 коп. (а.с. 24).
Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Вартість пошкодженого вантажу - 3181,40 Євро або 98253 грн. 43 коп. за курсом НБУ станом на 17.05.2018, заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.
Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, всебічно та повно оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з таких підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1,2,6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Статтями 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою договір-заявка транспортного експедирування вантажу №282з від 04.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСАП Україна» (експедитор, позивач у справі) та договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №282п від 04.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСАП Україна» (позивач у справі, експедитор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідача, виконавець), є договорами міжнародного перевезення вантажу.
Відповідно до п. 1.2 договору-заявки, укладеного між сторонами у справ, перевезення вантажу здійснюється за маршрутом: м. Васильків, України, Київська область - Латвія, м. Ріга; автомобіль: НОМЕР_1/СВ7403ХТ; водій: ОСОБА_4; вантаж: біодобрива, вантаж небезпечний; вага, розмір вантажу: 20 палет 1,2*1,0*1,2м, вага брутто 20070 кг; дата і час завантаження: 07.05.2018, 8-00; адреса митного оформлення вантажу, час прибуття на митницю: 10-11.05.2018, м. Ріга згідно СМR; дата і час розвантаження : 10-11.05.2018; вантажоодержувач, контактна особа: ООО «Анагро», Анна, ОСОБА_5.
Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 зі змінами та доповненнями від 05.07.1978 (далі за текстом - Конвенція), до якої 10.08.1983 приєднався СРСР, а в подальшому був прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу» від 01.08.2006.
Конвенція має так званий відкритий характер. Для застосування її положень достатньо, щоби одне з двох місць - призначення вантажу до перевезення або призначення для його здачі - розташовувались у двох різних країнах, з котрих хоча б одна була учасницею Конвенції.
Таким чином, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 є обов'язковою для застосування її Україною під час перевезення вантажу в сфері міжнародного автомобільного перевезення.
Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.
Прийнявши вантаж до перевезення без зауважень та заперечень щодо стану тари та упаковки, відповідач позбавлений права вислювлювати припущення щодо неналежної упаковки товару.
Відповідно до ст. 19 Конвенції відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків, коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.
Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Якщо відповідно до положень Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (стаття 23 Конвенції).
Розмір збитків, за доводами позивача, розрахований одержувачем вантажу - ТОВ «Анагро». Дата, станом на яку розраховано збитки, позивачем у позові не зазначена, а також не надано жодного письмового доказу у її обґрунтування.
Будь-якої письмової претензії або іншого листа від одержувача вантажу - ТОВ «Анагро», із розрахунком розміру збитків та вимогою сплатити їх позивачем під час розгляду справи суду також не надано.
Судом як належний та допустимий доказ факту спричинення збитків не може бути прийнята претензія № 1 від 17.05.2018 ТОВ «Мінераліс - Україна», оскільки відповідно до зазначеної вище міжнародної транспортної накладної від 07.05.2018 ТОВ «Мінераліс Україна» є відправником вантажу, а не його одержувачем, а тому позбавлене повноважень діяти від імені одержувача вантажу у питанні визначення розміру збитків.
Доказів оплати претензії ТОВ «Мінераліс Україна» позивачем не надано, також не надано будь-яких пояснень з цього приводу.
До матеріалів справи позивачем надано Рахунок № 150 від 03.05.2018 у підтвердження вартості товару, що перевозився відповідачем у справі, проте вказаний рахунок засвідчений лише печаткою ТОВ «Мінераліс - Україна» і не є доказом погодження договірної ціни товару між ТОВ «Анагро» та ТОВ «Мінераліс Україна».
Відповідно до ст. 30 Конвенції якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.
Як встановлено умовами ст. 34 Конвенції, якщо перевезення, умови якого визначаються єдиним договором, виконується послідовно декількома автомобільними перевізниками, кожний з них несе відповідальність за все перевезення, причому другий перевізник і кожний з наступних за ним стають, в силу прийняття ними вантажу і вантажної накладної, сторонами договору перевезення на зазначених у вантажній накладній умовах.
Як на належний та допустимий доказ прийняття одержувачем вантажу 14.05.2018 доставленого відповідачем як перевізником товару позивач у справі посилається на складений ТОВ «Анагро» та водієм відповідача ОСОБА_4Акт здавання - приймання товару від 14.05.2018 № Нр.1/2018, у якому зазначено про пошкодження частини етикеток товару, деформацію частини канн та пролиття частини продукту.
Суд враховує, що вказаний акт складений з урахуванням вимог ст. 30 Конвенції за участю одержувача та перевізника, проте також звертає увагу на недотримання умов пункту 4.6 укладеного позивачем та відповідачем договору - заявки від 04.05.2018 № 282п, яким встановлено, що у разі втрати/пошкодження (у т.ч. при передачі вантажу особі, що не є вантажоодержувачем) вантажу при перевезенні, виконавець відшкодовує експедитору повну вартість втраченого/пошкодженого вантажу, виходячи із його заявленої вартості. Кількість втраченого/пошкодженого вантажу зазначається тристороннім актом приймання-передачі вантажу (акт про пошкодження /недостачу).
З урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів існування претензії одержувача вантажу щодо відшкодування вартості пошкодженого товару, доказів складення передбаченого умовами договору сторін у справі тристороннього акту приймання-передачі вантажу, доказів фактичного понесення позивачем будь-яких витрат внаслідок пошкодження вантажу відповідачем у суду відсутні підстави для висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача будь-яким грошових коштів на користь позивача у справі.
Суд окремо зауважує, що позивач у справі не є одержувачем вантажу і не має права самостійно розраховувати вартість пошкодженого вантажу. Посилання на претензію ТОВ «Мінераліс Україна» за відсутності будь-яких доказів її обґрунтованості та задоволення позивачем не може бути прийняте судом до уваги.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні 25.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
3. Згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення та підписання повного рішення - 01.10.2018.
Суддя Демидова М.О.