вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/11783/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.09.2018 року
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 (повний текст складено 18.07.2018)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" про відстрочку виконання рішення
у справі №910/11783/16 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі"
про стягнення 38 195 427, 02 євро та 105 751 241, 44 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський"
до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі"
про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №203041/2-1 від 23.10.2013
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі"
до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський"
про визнання договору поруки № 20-3046/3-3 від 23.10.2013 припиненим
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3041/2-1 від 23.10.2013 в розмірі 38 195 427, 02 євро 02 євроценти, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 18.05.2016 становить 1 092 559 717, 16 грн., з яких строкова заборгованість по кредиту в розмірі 25 906 350, 00 євро; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 6 093 650, 00 євро; заборгованість по прострочених процентах за користування кредитними коштами в розмірі 6 021 199, 01 євро; заборгованість по строкових процентах за користування кредитними коштами в розмірі 174 228, 01 євро та судовий збір у розмірі 188 458, 67 грн. В іншій частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" відмовлено повністю.
Зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" задоволено. Визнано договір поруки №20-3046/3-3 від 23.10.2013, укладений між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" припиненим. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі", 6; ідентифікаційний код 37011495) судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі", витрати за проведення судової експертизи у розмірі 76 632, 00 грн.
23.06.2018 до господарського суду міста Києва від ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" надійшла заява про відстрочку виконання рішення від 28.03.2018 по справі № 910/11783/16.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №910/11783/16 заяву ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" про відстрочку виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/11783/16 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" суми заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3041/2-1 від 23.10.2013 у розмірі 38 195 427, 02 євро до березня 2019 року.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №910/11783/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" у задоволенні заяви про відстрочку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №910/11783/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Тищенко О.В, суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №910/11783/16, запропоновано учасникам справи завчасно до початку судового засідання подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України), завершено підготовчі дії у справі №910/11783/16, справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" вважає подану ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а ухвалу господарського суду міста Києва законною та обґрунтованою. Відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 13.07.2018 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 по справі № 910/11783/16 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" про відстрочку виконання рішення у справі №910/11783/16.
Представник ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник відповідача-1 вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Представники ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджі" у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. При цьому, від відповідача-2 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджі". Відповідач-2 вважає апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представників учасників справи, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, учасники процесу про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників сторін, що не з'явилися, у судовому засіданні 05.09.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. При цьому, судом враховано, що ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджі" у своїй заяві просило розглядати справу за відсутності його представника.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 237 Господарського кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004р. Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/11783/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Разом з тим, частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Так, мотивуючи заяву про відстрочку виконання рішення ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" вказує, що для нього склалися обставини, які носять винятковий характер та унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі у зв'язку з тим, що з 01.05.2015 на законодавчому рівні встановлено заборону на придбання електроенергії у виробників, які провадять діяльність на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, до яких і відноситься ТОВ "Вітряний парк Лутугинський". Тобто, заявник посилається на скрутне фінансове становище на підприємстві.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суду про задоволення вказаної заяви про відстрочку виконання судового рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" законодавчо обмежений у праві продажу виробленої електричної енергії, що робить неможливим отримання ним грошових коштів, за рахунок яких рішення суду у даній справі буде виконане. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що після отримання ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" в 2019 році фінансової допомоги від інвестора згідно з умовами угоди про наміри №07/06-11/2016 від 03.11.2017, кредитор (Банк) буде мати змогу задовольнити свої грошові вимоги. Тобто, суд дійшов до висновку, що відстрочка виконання рішення у даній справі для ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" буде в інтересах обох сторін, оскільки забезпечить надходження коштів на рахунки боржника та можливість погашення боргу у даній справі.
Однак, на переконання колегії суддів підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Дійсно, стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин за наявності яких суд має право надати відстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов'язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.
Колегія суддів звертає увагу, що заява сторони про відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов'язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв'язок.
Натомість, боржник, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, як на підставу необхідності у відстрочці виконання рішення посилається на скрутне фінансове становище підприємства, припинення отримання ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" доходів від єдиного для нього можливого джерела доходів (заборона на придбання електроенергії у виробників, які провадять діяльність на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження) та здійснення процедури консервації основних засобів підприємства, що підтверджується наказом №30/01-2017/001 від 30.01.2017.
Проте, на переконання колегії суддів, такою підставою, як скрутне фінансове становище, не є виключним, винятковим чи таким, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що скрутне фінансове становище підприємства є наслідком діяльності роботи підприємства та не є винятковими підставами для надання відстрочки в розумінні ст. 331 ГПК України.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Вказана правова норма визначає, що особа організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останню нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Збитковість діяльності не є тією ознакою, яка надає боржникові право на відстрочку виконання рішення суду.
Одним із принципів підприємницької діяльності згідно зі статтею 43 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Суть порушення у застосуванні норм полягає у тому, що не вважається випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (ст. 617 ЦК України). Отже, доводи про відсутність фінансової можливості, як підставу для надання відстрочки виконання рішення суперечить змісту ст. 617 ЦК України.
При цьому, звіт про фінансові результати роботи за певний період 2017 рік не підтверджує відсутність грошових коштів на банківських рахунках підприємства, а також майна, на яке можливо було б звернути стягнення з метою виконання судового рішення у справі.
При вирішенні питання щодо відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує майновий стан кредитора - ПАТ «Промінвестбанк». Так, згідно з річною фінансовою звітністю позивача за 2016р., збитки ПАТ «Промінвестбанк» за 2016р. складають більше 5 млрд. грн. А за 2017 р. більше 7 млрд. грн. В той же час, ПАТ «Промінвестбанк», також зобов'язане виконувати свої зобов'язання перед третіми особами (вкладниками, поточні операції тощо), а без належного виконання зобов'язання з боку позичальника ставиться під загрозу діяльність банківської установи та контрагентів, у яких відкриті рахунки в ПАТ «Промінвестбанк».
На переконання колегії суддів надання боржнику відстрочки не відповідає (суперечить) принципу правової визначеності та остаточності судового рішення. Одними з елементів такого принципу визначеності є прозорість правової норми та впевненість сторони у її застосуванні. Принцип правової визначеності є невід'ємною складовою принципу верховенства права.
Надання відстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.
Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.
Крім того, колегія суддів критично відноситься до висновків суду першої інстанції, що за укладеною угодою про наміри №07/06-11/2017 від 03.11.2017 між ТОВ "Вітряний парк Лутугинський" та компанією ASSAI TRADING LIMITED, боржник буде мати можливість сплатити заборгованість перед позивачем за прийнятим судовим рішенням про стягнення такої заборгованості.
Як вбачається з графіку інвестування (додаток № 1 до угоди), надходження коштів від інвестора починається з 25.01.2019 по 25.07.2022 щомісячними платежами на суму 900 000,00 євро. Отже відстрочивши до березня 2019 року виконання судового рішення про стягнення з боржника 38 195 427, 02 євро за укладеною угодою у боржника можливо будуть кошти лише у сумі 2 700 000 євро, сума яких на думку колегії суддів не є достатньою для виконання рішення суду.
Згідно спірної ухвали суду боржнику відстрочено виконання рішення суду до березня 2019 року. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відстрочення у розумінні ст. 331 ГПК України стосується всієї суми заборгованості.
Отже, на переконання колегії суддів, угода про наміри №07/06-11/2017 від 03.11.2017, ніяким чином не впливає на фінансовий стан боржника та не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що боржник не довів суду ті обставини, які можна було б вважати винятковими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Висновки суду першої інстанції про задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому, ухвала господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/11783/16 підлягає скасуванню.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскільки, судом першої інстанції прийнято помилково та необґрунтовано ухвалу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 13.07.2018 по справі № 910/11783/16 скасуванню.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 255 269, 275, 280 - 284, 331 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 по справі № 910/11783/16 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 по справі № 910/11783/16 скасувати.
3. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/11783/16 - відмовити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Лутугинський" (84300, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого (Орджонікідзе), 6; ідентифікаційний код 37011495) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу по справі № 910/11783/16 доручити господарського суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/11783/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
Дата складання повного тексту постанови 28.09.2018 року