ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 вересня 2018 року № 826/6144/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участі секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_2 (04213АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (04213, АДРЕСА_3), ОСОБА_6 (04210, АДРЕСА_4), ОСОБА_7 (АДРЕСА_5) (далі по тексту - позивач або ОСОБА_1.), ОСОБА_8 (АДРЕСА_6) звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, ідентифікаційний код - 40376133) (надалі - відповідач), в якому просили:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку належних позивачам пенсій відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату належної пенсії позивачам, обчисленої у п'ятикратному розмірі з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно до пункту 91 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В якості підстав позову позивачі зазначили, що не зважаючи на неодноразове виявлення бажання громадян отримувати максимальну для кожного пенсію, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, внаслідок бездіяльності, грубо порушив конституційне право на соціальний захист в порядку та розмірі визначеному законом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2018 (суддя Пащенко К.С.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі № 826/5166/18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2018 позовні вимоги позивачів роз'єднано в самостійні провадження та передано для формування окремих адміністративних справ щодо кожного з позивачів з присвоєнням справам відповідних номерів.
Відповідно до ч. 6 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 826/6144/18 у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
19.06.2018 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача у справі 826/6144/18 про залишення позову без розгляду. В обґрунтування свого клопотання позивач зазначив, що позивачі не зверталися до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок та виплату з 01.10.2017 згідно п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач наголосив, що жодних рішень по даному питанню немає, отже підстави для звернення до суду також відсутні. Відповідне клопотання, виходячи з його змісту, а також враховуючи відповідність поданої на розгляд судом позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України, розцінюється судом як відзив на позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2018 замінено відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 (категорія 1) від 22.04.2002, копія якого наявна у матеріалах справи.
Згідно з вкладкою № 132954с від 22.04.2002 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ( категорія 1).
ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, що довідкою серії КИО - І № 065141.
Зі змісту довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 218-АА № 000296 від 09.02.1998 вбачається, що позивач втратив професійну працездатність на 70%.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" регулюються питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148-VIII від 03.10.2017 частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 -ХІІ викладена в наступній редакції: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року", яка набрала чинності з 01.10.2017.
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 встановлено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за її бажанням.
Норми Конституції України визначають, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
У силу взаємопов'язаності різних сфер правовідносин та взаємодії галузей права, які регулюють ці сфери, соціальні права належним чином забезпечуються лише у аспекті публічно-правових відносин, в які вступає особа з державними органами та іншими суб'єктами владних повноважень у процесах, коли держава здійснює свою конституційну функцію утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
За процесуальними підставами виникнення права у особи розрізняють права, які суб'єктом владних повноважень: визнаються, реалізуються без заяви особи, що має право; надаються за заявою особи, яку суб'єкт владних повноважень зобов'язаний задовольнити, якщо відсутні підстави для відмови; надаються за ініціативою самого органу, що володіє та реалізує відповідні дискреційні повноваження.
З правового аналізу пункту 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вбачається, що пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю лише за їх бажанням.
Таким чином, особа, що виявила бажання перерахувати пенсію, має звернутися до органів Пенсійного фонду України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на участь в управлінні державними і громадськими справами, а також для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовані Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР, а також спеціальними нормативними актами у сфері пенсійного забезпечення, зокрема Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 96-XII, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1.
Законом України "Про звернення громадян" передбачено звернення громадян у письмовій чи усній формі. Так, у відповідності статті 22 Закону № 393/96-ВР, керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.
Частиною четвертою вищезазначеної статті вказано, що усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
Відповідно до Порядку № 22-1, у розділі І "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" передбачено можливі варіанти звернення особи, що звертається до органів Пенсійного фонду України, в тому числі пунктом 1.5. вказано, що заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
У пункті 1.7. зазначено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Пунктом 1.8. встановлено, що особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.
Таким чином, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 не передбачено іншої можливості звернутися до Пенсійного органу з вимогою про перерахування пенсії окрім як подати особисто або через представника письмову заяву.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач разом з іншими особами були на прийомі у заступника начальника Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Прищепи Ольги Володимирівни. За результатами прийому позивача було повідомлено про неможливість перерахування пенсійних виплат, що й стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду.
Позивачем у позові не зазначено детальної інформації щодо звернення особисто ОСОБА_1 та інших осіб до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та не надано доказів, що б підтверджували факт прийому громадян. Разом з тим, з листів Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та його правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.05.2018 та 19.06.2018 відповідно вбачається, що позивач не звертався з заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017. Рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутнє.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права.
Враховуючи, що позивач для перерахунку пенсії мав звернутися до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою відповідно до Порядку від 25.11.2005 № 22-1, однак у встановленому законом порядку відповідним правом не скористався, з урахуванням того, що факт особистого прийому позивача не доведений, з огляду на те, що позивач належним чином порядок перерахунку пенсії не ініціював, а отже не створив обов'язку його реалізації суб'єктом владних повноважень, що свідчить про не виникнення правовідносин між сторонами, безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправною та, як наслідок, необґрунтованими вимоги про зобов'язання останнього провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, у відповідності до положень частини 2 статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав. Натомість відповідач довів суду відсутність неправомірності своїх дій зі свого боку.
Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача є необґрунтованими та, відповідно, недоведеними є похідні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.С. Пащенко