18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 жовтня 2018 року Справа № 925/670/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Козоріз О.І.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства “Жидачівський Целюлозно-
паперовий комбінат”, м. Жидачів, Львівської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна
компанія “Агросоюз РП”, с. Мліїв, Городищенського району,
Черкаської області
про стягнення 55 262 грн. 03 коп.
До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом публічне акціонерне товариство “Жидачівський Целюлозно-паперовий комбінат” до товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агросоюз РП” про стягнення з відповідача 45 000 грн. 00 коп. боргу, 6 427 грн. 79 коп. пені та 3 834 грн. 24 коп. 10% річних, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 03 липня 2017 року за №048ЖГ.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 липня 2018 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 11 вересня 2018 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 40 хв. 02 жовтня 2018 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 червня 2018 року встановлено строк для подання відзиву на позов в порядку ст. 165 ГПК України до 20 липня 2018 року.
Однак у визначені судом строки відзиву відповідач суду не надав, своїм правом на захист підприємство не скористалося.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки поставив відповідачу товар на умовах визначених договором поставки №048ЖГ від 03 липня 2017 року, проте свій обов'язок щодо оплати придбаного товару відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 45 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 427 грн. 79 коп. пені з урахуванням вимог п. 6.3.1. договору та 3 834 грн. 24 коп. 10% річних на підставі п. 6.3.4. договору.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 липня 2017 року між публічним акціонерним товариством “Жидачівський Целюлозно-паперовий комбінат” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агросоюз РП” (покупець) було укладено договір поставки за №048ЖГ (а.с.9-12).
Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його в кількості, в строк, асортименту і найменуванню, відповідно до узгодженого сторонами замовлення (заявки), Специфікації та рахунку-фактури на відвантаження конкретної партії товарів.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Конкретний асортимент, ціна та кількість товару вказуються в Специфікаціях, накладних та інших товаросупроводжувальних документах (п. 1.3. договору).
На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 331 631 грн. 14 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних
- від 07 липня 2017 року за №90307929 на суму 107 972 грн. 93 коп.;
- від 03 серпня 2017 року за №90308223 на суму 107 972 грн. 93 коп.;
- від 19 вересня 2017 року за №90308634 на суму 115 685 грн. 28 коп.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агросоюз РП”.
Однак свій обов'язок, щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, сплативши 286 631 грн. 14 коп., в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 45 000 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п. 3.8. покупець здійснює оплату в розмірі 50% передоплати та 50% відтермінування на 10 календарних днів з моменту відвантаження транспортного засобу, на поточний рахунок постачальника, наданого покупцем за умови надання рахунку-фактури.
Таким чином з урахуванням п. 3.8. договору відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за поставлений товар 07 липня 2017 року - 17 липня 2017 року, за поставлений товар 03 серпня 2017 року - 13 серпня 2017 року та за поставлений товар 19 вересня 2017 року - 29 вересня 2017 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином заборгованість в розмірі 45 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно п. 6.3.1. договору у випадку порушення зобов'язань щодо порядку та строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.
Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки сторонами було визначено, що нарахування неустойки здійснюється без обмежень строків передбачених ч.6 ст.232 ГК України, то нарахування пені понад строки встановлені ч. 6 ст.232 ГК України не суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 6 427 грн. 79 коп. пені, нарахованої з урахуванням облікової ставки НБУ (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи (а.с.18)).
Слід вказати, що позивачем при нарахуванні пені було порушено вимоги ст. 253 ЦК України згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Крім того позивачем не враховано рекомендацій вказаних в п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” згідно яких, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Таким чином розмір пені нарахований за період з 18 липня 2017 року (17 липня 2017 року кінцевий термін оплати товару поставленого 07 липня 2017 року) по 20 липня 2017 року (21 липня 2017 року відбулася оплата на 42 982 грн. 74 коп.) нарахований на суму боргу 42 972 грн. 93 коп. складає 44 грн. 15 коп.;
розмір пені нарахований за період з 14 серпня 2017 року (13 серпня 2017 року кінцевий термін оплати товару поставленого 03 серпня 2017 року) по 04 вересня 2017 року на суму боргу 62 972 грн. 93 коп. складає 474 грн. 45 коп.;
розмір пені нарахований за період з 05 вересня 2017 року по 10 вересня 2017 року (11 вересня 2017 року сплачено 27 963 грн. 12 коп.) на суму боргу 27 972 грн. 93 коп. складає 57 грн. 48 коп.;
розмір пені нарахований за період з 30 вересня 2017 року (29 вересня 2017 року кінцевий термін оплати товару поставленого 19 вересня 2017 року) по 15 листопада 2017 року (16 листопада 2017 року було сплачено 5 000 грн. 00 коп.) на суму боргу 65 685 грн. 28 коп. складає 607 грн. 37 коп.
Решту суми неустойки за період з 16 листопада 2017 року по 08 червня 2018 року нараховано вірно.
З урахуванням вищенаведеного з відповідача підлягає стягненню 6 344 грн. 73 коп., а в решті пені в розмірі 83 грн. 06 коп. слід відмовити.
Пунктом 6.3.4. договору визначено, що у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, покупець, крім передбачених п. 6.3.1. даного договору, додатково сплачує постачальнику 10% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 ЦК України) з першого дня прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У розумінні зазначеної статті Закону проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником (постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01 липня 2014 року № 3-32гс14 у справі №5010/1575/2012-20/83, від 01 липня 2014 року № 3-31гс14 у справі №11/5026/1925/2012).
Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, проте, не інший спосіб їх обчислення.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 834 грн. 24 коп. 10% річних нарахованих за період з 29 вересня 2017 року по 19 червня 2018 року.
Оскільки в періоді з 29 вересня 2017 року по 15 листопада 2017 року позивачем було порушено вимоги ст. 253 ЦК України, то розмір 10% річних нарахований за період з 30 вересня 2017 року по 15 листопада 2017 року на суму боргу 65 685 горн. 28 коп. складає 845 грн. 81 коп.
Решту річних за період з 16 листопада 2017 року по 19 червня 2018 року нараховано вірно.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню 3 816 грн. 23 коп., а в решті стягнення 18 грн. 01 коп. 10% річних слід відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Позивачем було заявлено вимогу про стягнення в відповідача 2 100 грн. 00 коп. витрат на відрядження.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем не надано суду доказів, що підтверджують понесені ним витрати на відрядження в сумі 2 100 грн. 00 коп., а тому вказані судові витрати є необґрунтовані.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агросоюз РП”, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 35013940, р/р 26008051521393 у ПАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 354347 на користь публічного акціонерного товариства “Жидачівський Целюлозно- паперовий комбінат”, вул. Фабрична,4, м. Жидачів, Львівської області, ідентифікаційний код 0027881, р/р 2600031282501 в ПАТ “ОСОБА_1 Дніпро” м. Київ, МФО 305749 - 45 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 344 грн. 73 коп. пені, 3 816 грн. 23 коп. 10% річних та 1 758 грн. 83 коп. витрат на сплату судового збору.
3. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 02 жовтня 2018 року.
Суддя А.В.Васянович