ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
19 вересня 2018 року справа №826/717/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:
позивача: Оніпченка В.В.;
відповідача: Костюченка М.Є.;
третьої особи 1: Оніпченка В.В.;
третьої особи 2: не з'явились
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Полтавській області)
доМіністерства аграрної політики і продовольства України (далі по тексту - відповідач, Мінагрополітики України)
треті особи1. Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - третя особа 1, Миргородська ОДПІ); 2. Державний Миргородський гренажний завод (далі по тексту - третя особа 2)
простягнення за рахунок коштів Мінагрополітики податковий борг Державного Миргородського гренажного заводу в розмірі 931 044,15 грн., в тому числі по сплаті земельного податку з юридичних осіб на території Біликівської сільської ради Миргородського району у розмірі 196 664,19 грн. та по сплаті земельного податку з юридичних осіб на території міста Миргород у розмірі 640 041,99 грн. на користь ГУ ДФС у Полтавській області шляхом перерахування на відповідні бюджетні рахунки
На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, у зв'язку із тим, що вжиті заходи з погашення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу, який підпорядкований Мінагрополітики України, не призвели до позитивних результатів; враховуючи, що у Державного Миргородського гренажного заводу відсутнє майно, яке може бути внесено у податку заставу та відчужено з метою погашення податкового боргу, позивач зазначає про неодноразові звернення до відповідача з метою прийняття рішень, передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України; однак жодного рішення за результатами розгляду звернень позивача Мінагрополітики України щодо погашення податкового боргу третьої особи 1 не прийнято, у зв'язку із чим вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача податкового боргу у судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2017 відкрито провадження по справі №826/717/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до попереднього судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 замінено первинного позивача - Миргородську ОДПІ належним позивачем - ГУ ДФС у Полтавській області; залучено до участі у справі Миргородську ОДПІ та Державний Миргородський гренажний завод в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Відповідач подав відзив на позов та заперечення, у якому вказав про відсутність підстав для стягнення з Мінагрополітики України податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу, оскільки відповідач надав відповідь на звернення ГУ ДФС, а докази неприйняття рішень відповідно до 96.2 статті 92 Податкового кодексу.
Треті особи письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.
В судовому засіданні 19 вересня 2018 року представник позивача та третьої особи 1 позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника сторін та третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Державний Миргородський гренажний завод зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків у Миргородській ОДПІ та належить до сфери управління Мінагрополітики України.
Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.
Так, відповідно пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пункт 87.5 статті 87 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.
Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.
За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Стаття 96 Податкового кодексу України регулює погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
Так, відповідно до пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Пункт 96.3 статті 96 Податкового кодексу України встановлює, що відповідь щодо прийняття одного із зазначеного у пункті 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
З наведених норм вбачається, що положення пунктів 96.2 та 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, якими встановлені особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, підлягають застосуванню лише після вчинення податковим органом заходів, передбачених статтею 95 цього Кодексу, а саме у разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
В свою чергу право на звернення до суду про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, яке має податковий борг, виникає у контролюючого органу лише у разі неотримання відповіді органу управління або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог.
Таким чином, ГУ ДФС у Полтавській області має довести, що майно Державного Миргородського гренажного заводу не підлягає приватизації, та вжиття вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Мінагрополітики України про стягнення сум податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу та звернення з відповідним позовом.
Зокрема, для цілей стягнення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу з Мінагрополітики України позивач повинен довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в розумінні положень пункту 87.5 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 Податкового кодексу України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості), або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.
Досліджуючи наявність правових підстав для стягнення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу за рахунок Мінагрополітики України, колегія суддів керується наступними мотивами.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина перша статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд встановив, що згідно з довідкою-розрахунком ГУ ДФС у Полтавській області від 04 грудня 2017 року №20505/10/16-31-17-05-31 сума податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу із земельного податку з юридичних осіб складає 931 044,15 грн.
Як зазначено у позовній заяві та поясненні від 07 вересня 2018 року, спірна сума податкового боргу виникла у зв'язку із несплатою третьою особою 2 земельного податку, самостійно визначеного у податкових розрахунках земельного податку, визначеного на підставі податкових повідомлень-рішень, та у зв'язку із нарахуванням пені за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання.
Факт наявності у Державного Миргородського гренажного заводу суми податкового боргу та його розмір визнаються сторонами і не третьою особою 2 не заперечуються.
Наявні у справі докази підтверджують, що Миргородською ОДПІ направлено третій особі 2 першу та другу податкові вимоги на підставі норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З метою забезпечення погашення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу Миргородська ОДПІ прийняла рішення про опис майна у податкову заставу від 03 листопада 2015 року №6 та склала акт опису майна від 03 листопада 2015 року №5/6.
Як зазначає позивач, стягнення податкового боргу з Державного Миргородського гренажного заводу здійснювалось у судовому порядку: постановами Полтавського окружного адміністративного суду у справах №№2а-47653/10/16, 2а-3050/10/1670, 2а-5584/10/1670, 2а1670/4213/11, 2а-1670/9194/11, 2а-1670/4601/12, 2а-1670/6711/12, 816/5768/13-а, 816/5527/13-а; на виконання постанов видано виконавчі листи, які перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, однак, виконавче провадження по стягненню із Державного Миргородського гренажного заводу на користь Миргородської ОДПІ закрито з урахуванням вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"; Миргородською ОДПІ направлено інкасові доручення до банківських установ про стягнення з третьої особи 2 суми заборгованості за судовими рішеннями, однак, вони повернуті без виконання: постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/222/16 відмовлено у задоволенні позову Миргородської ОДПІ до Державного Миргородського гренажного заводу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, у зв'язку із тим, що звернення стягнення на майно, в тому числі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що не підлягає приватизації може бути здійснено у випадку виключення підприємства з переліку таких, що не підлягають приватизації або в процедурі банкрутства, порушеного уповноваженим органом відносно цього підприємства.
Позивач також вказує, що Миргородська ОДПІ зверталась до Мінагрополітики України листом від 18 вересня 2014 року №902/20-25-30 про надання згоди на відчуження майна; листами від 10 січня 2012 року №19/09/24-027, від 11 жовтня 2013 року №958/10/15.1-33 із пропозицією прийняти одне із рішень в порядку статті 96 Податкового кодексу України, однак, відповідей не отримано.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду копій судових рішень у справах №№2а-47653/10/16, 2а-3050/10/1670, 2а-5584/10/1670, 2а1670/4213/11, 2а-1670/9194/11, 2а-1670/4601/12, 2а-1670/6711/12, 816/5768/13-а, 816/5527/13-а та доказів закриття виконавчого провадження щодо виконання таких рішень; Миргородська ОДПІ зверталась до Мінагрополітики України з поданням у порядку пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України ще до прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 03 листопада 2015 року №6 та складення акта опису майна від 03 листопада 2015 року №5/6.
Суд враховує, що в Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" міститься інформація про "703279 Миргородський державний гренажний завод 315600, м. Миргород, вул. Київська, 15", проте, суд звертає увагу, що предметом спору є стягнення податкового боргу саме Державного Миргородського гренажного заводу, а не Миргородського державного гренажного заводу; при цьому докази того, що Миргородський державний гренажний завод є правонаступником Державного Миргородського гренажного заводу, позивачем до суду не надано.
Крім того, у справі не міститься доказів відсутності у Державного Миргородського гренажного заводу іншого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Позивач також не надав доказів вжиття заходів щодо виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу, а саме - дебіторської заборгованості підприємства, вжиття заходів щодо стягнення цих сум з дебіторів боржника та недостатності стягнутих коштів для цілей погашення податкового боргу підприємства.
Наведене у свою чергу свідчить про недоведеність вжиття Миргородською ОДПІ та ГУ ДФС у Полтавській області всіх вичерпних заходів з погашення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу за рахунок його коштів та майна, у тому числі за рахунок додаткових джерел, що є передумовою стягнення з Мінагрополітики України податкового боргу підприємства.
Суд також звертає увагу, що у справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували вжиття заходів з погашення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу, який є предметом даного спору, а саме податковий борг, що фактично виник протягом 2016-2017 років, що унеможливлює стягнення такого податкового боргу з Мінагрополітики України у порядку статті 96 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не здійснювались заходи з погашення податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу в розмірі із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 931 044,15 грн.
У справі міститься копія подання позивача до Мінагрополітики України від 08 грудня 2016 року №6599/10/16-31-17-25 щодо прийняття одного із рішень відповідно до статті 96 Податкового кодексу України, разом з тим, відповідач у листі від 04 січня 2018 року №37-27-1-15/97 повідомив про вжиття ним заходів щодо виключення майна Миргородського державного гренажного заводу із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення за рахунок коштів Мінагрополітики податкового боргу Державного Миргородського гренажного заводу в розмірі 931 044,15 грн. нормативно та документально не підтверджується.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГУ ДФС у Полтавській області задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
В частині дотримання позивачем строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення з адміністративним позовом, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Як свідчить зміст адміністративного позову та заява про збільшення позовних вимог, спірна сума податкового боргу виникла протягом 2016-2017 року; із поданням позивач звернувся до Мінагрополітики України 08 грудня 2016 року №6599/10/16-31-17-25 та отримав на нього відповідь від 04 січня 2018 року №37-27-1-15/97 лише 30 січня 2017 року, відповідно, про порушене, на думку позивача, право він дізнався після отримання відповіді Мінагрополітики України.
Суд враховує, що Миргородська ОДПІ зверталась до відповідача про погашення податкового боргу третьої особи 2 ще у 2014 році, однак спірна сума податкового боргу виникла вже після таких обставин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ГУ ДФС у Полтавській області у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що також вказує на безпідставність клопотання відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДФС у Полтавській області відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головне управління ДФС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4; ідентифікаційний код 39461639);
Міністерство аграрної політики і продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; ідентифікаційний код 37471967);
Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Кашинського, 26А; ідентифікаційний код 39740766);
Державний Миргородський гренажний завод (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Київська, 15; ідентифікаційний код 00703279);
Дата складення повного рішення суду - 28 вересня 2018 року.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов