ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 вересня 2018 року № 826/2973/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в
м. Києві державної адміністрації (03040, м. Київ, вул. Ломоносова 5, корпус 3)
третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
(04074, м. Київ, вул. Вишгородська буд. 21)
про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - Відповідач), третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (надалі - третя особа), в якому просить суд: визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано Відповідачу в двадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 12.04.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позову Позивач зазначає, що Відповідачем безпідставно відмовлено у встановленні Позивачу статусу інваліда війни на підставі поданих ним документів, які підтверджують його участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідачем подано відзив на позов, з якого вбачається, що позивачем не надано доказів які підтверджують її участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Третя особа також надала відзив на позов, відповідно до якого формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізованої створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації, зокрема, аварій. Отже громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС залучались до виконання таких робіт саме в складі Цивільної оборони.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 відповідно до довідки МСЕК серії КИЕ-1 №027715 є інвалідом ІІ групи та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач 11.12.2017р. звернувся до Відповідача із заявою щодо отримання статусу інваліда війни відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом від 21.12.2017р. №100/06-12511 Відповідач повідомив про відсутність правових підстав для встановлення Позивачу статусу інваліда війни відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки відсутні документальне підтвердження факту залучення Позивача до формувань Цивільної оборони.
Позивач вважає, що Відповідач діяв з порушенням вимог законодавства при прийнятті спірного рішення, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що останній спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
У відповідності до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
В той же час, пунктом 9 частини другої статті7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, зокрема, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З аналізу зазначеної норми слідує, що обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни, згідно з пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про Цивільну оборону України" силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
У відповідності до статті 11 Закону України "Про Цивільну оборону України" невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 12 Закону України Закону України "Про Цивільну оборону України" для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь формування, що створювалися в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялися у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Відповідно до копії трудової книжки позивача, у період ліквідації аварії на ЧАЕС позивач працював в Українському науково-дослідному інституті гідротехніки і меліорації, Всесоюзному НДІ використання водних ресурсів (Український філіал), Українському комітеті захисту миру (Кооператив «Природа»).
У відповідності до довідки Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації, Всесоюзного НДІ використання водних ресурсів (Український філіал) від 30.07.1997 р. №1 Позивач виконував роботи по очищенню води від радіоактивного забруднення.
Згідно довідки Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації, Всесоюзного НДІ використання водних ресурсів (Український філіал) від 10.12.2015 р. №01-07/52 позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20.11.1986 р. по 02.10.1989 р. Зазначене також підтверджується наявними в матеріалах справи довідці про відрядження №57 від 10.09.1997р., копіями посвідчень про відрядження, копіях маршрутних листів №05-17/38 від 12.05.1999р., довідці про роботу від 13.03.2012 №05.
Участь Позивача у формуванні Цивільної оборони підтверджується довідкою Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації, Всесоюзного НДІ використання водних ресурсів (Український філіал) від 01.12.2015р. №01-07/50.
Згідно експертного висновку від 25.11.1997 р. №13/97 профзахворювання позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976 року, наказу заступника Міністра оборони СРСР - Начальника Цивільної оборони СРСР №90 від 06.06.1975р., яким затверджено Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, розпорядження ЦО УРСР від 28.04.1986р. начальника ЦО Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986р. №01, від 30.04.1986 р. №02, від 04.05.1986р. №16, від 19.05.1986р. №52) Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, а саме: чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Згідно ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, формування Цивільної оборони створювались з метою ліквідації наслідків, зокрема, аварій, громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС залучались до таких робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
З урахуванням викладеного, Суд прийшов висновку про підтвердження факту участі позивача у складі формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо відмови Позивачу, у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
Згідно пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Суд не наділений правом встановлювати особі статус інваліда війни та зобов'язувати видати посвідчення інваліда війни, оскільки це є виключною компетенцією комісій, рішення яких виносяться колегіально і будь-які інші органи не можуть цього робити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року у справі № К/9991/66616/11.
А відтак, позов в частині зобов'язання Відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення не підлягає задоволенню.
Разом з тим, з метою захисту прав та інтересів Позивача, Суд вбачає наявними підстави для зобов'язання Відповідача вирішити питання щодо встановлення Позивачу статусу інваліда війни.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 5, корпус 3) щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) статусу інваліда війни.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 5, корпус 3) вирішити питання щодо встановлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) статусу інваліда війни.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук