ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 вересня 2018 року № 761/46368/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ, вул. Т. Шамрила,
19),
Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Відповідач 1), Міністерства оборони України (надалі - Відповідач 2), в якому просить суд: визнати дії відповідача 1, що виражені у відмові в підготовці висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги до відповідача 2; зобов'язати відповідача 1 надати до відповідача 2 висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язку військової служби в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27 місячного грошового забезпечення відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2008р. №499; зобов'язати відповідача 2 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язку військової служби в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27 місячного грошового забезпечення відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2008р. №499.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 28.02.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачами безпідставно відмовлено у призначенні йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідачі відзив на позовну заяву не надали та письмової позиції щодо предмету спору не виклали.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до архівної довідки від 28.01.2010р. №3/90528 Позивач у період з 06.02.1980р. по 04.05.1981 р. проходив військову службу у Збройних силах на території Республіки Афганістан у військовій частині № НОМЕР_1 . Під час бойових дій Позивач отримав мінно-вибухове множинне осколкове поранення голови, ЗЧМТ, контузію, травми хребта.
Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 10 АА №799814 Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності - поранення, захворювання, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.12.2012р. №2583 поранення Позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Так, 12.04.2017 р. Позивач звернувся до Відповідача 1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням, захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні на території Республіки Афганістан.
Листом від 30.05.2017р. Відповідач 1 повідомив Позивача про відсутність правових підстав для виплати виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням, захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, оскільки на позивача не розповсюджується дія Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
В подальшому 07.11.2017р Позивач звернувся до Відповідача 1 з вимогою виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку із пораненням, захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні на території Республіки Афганістан.
Листом від 28.11.2017р. Відповідач 1 повідомив Позивача про відсутність правових підстав для виплати виплату одноразової грошової допомоги.
Позивач вважає бездіяльність Відповідачів протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. N 2011-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону N 2011-XII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Враховуючи те, що Позивачу встановлено III групу інвалідності 19.03.2013 року, то до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджений постановою КМ України від 28.05.2008р. №499.
Підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 499 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам III групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.
Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і в тому разі коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок виконання ним обов'язків військової служби.
Аналогічний правовий висновок також викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2015р. у справі №К/800/8194/15.
З огляду на викладене, позовні вимоги Позивача в частині визнання дій Відповідача 1, що виражені у відмові в підготовці висновку щодо виплати Позивачу одноразової грошової допомоги до Відповідача 2 підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
В рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 р. по справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала.
З метою ефективного захисту прав Позивача позов в частині зобов'язання Відповідача 1 надати до Відповідача 2 висновок щодо виплати Позивачу одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язку військової служби в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27 місячного грошового забезпечення відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2008р. №499 підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача 2 призначити та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язку військової служби в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27 місячного грошового забезпечення відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2008р. №499, Суд зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки Відповідачем 1 не здійснено нарахування та виплата позивачу вказаної допомоги.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи Відповідачами не надано суду відзиву на позовні вимоги, що в свою чергу свідчить про визнання Відповідачами позовних вимог.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату ( АДРЕСА_2 ) що виражені у відмові в підготовці висновку щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6).
3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат (04112, м. Київ, вул. Т. Шамрила, 19) надати до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) висновок щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язку військової служби в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27 місячного грошового забезпечення відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2008р. №499.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук