ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
14 вересня 2018 року м. Київ№ 826/7359/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
доКиївської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01103, м. київ, бул. Дружби Народів, 30/1)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернулася з позовом до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01103, м. київ, бул. Дружби Народів, 30/1) про визнання протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у місті Києві щодо невиконання зобов'язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно норм, встановлених законодавством України; зобов'язати Київську міську раду, Київську міську державну адміністрацію, Печерську районну державну адміністрацію у місті Києві виконати постанову за цим позовом негайно.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1-2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Спір у даній справі стосується зобов'язання по забезпеченню житлом з правом першочергового одержання житла. Тобто адміністративний позов направлений на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла. Тому, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов'язання поновити на такому квартирному обліку підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Отже, адміністративний суд не є судом, "встановленим законом" для цілей розгляду спору, що має місце у даній справі.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловлено Великою палатою Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 по справі №2а-310/12, від 17.04.2018 по справі №2-а/87/11, а також Верховним Судом України у постановах від 02.03.2016 у справі № 6-14цс16, від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 140, 189, 238, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалив:
1. Закрити провадження у справі №826/7359/18 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01103, м. київ, бул. Дружби Народів, 30/1) про визнання протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у місті Києві щодо невиконання зобов'язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно норм, встановлених законодавством України; зобов'язати Київську міську раду, Київську міську державну адміністрацію, Печерську районну державну адміністрацію у місті Києві виконати постанову за цим позовом негайно.
2. Суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук