про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2464/18
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Зозуля Д.П., після одержання позовної заяви
ОСОБА_2
до Державної архітектурно - будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно- будівельної інспекції у Рівненській області
провизнання протиправною та скасування декларації,
ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненської області 24.12.2015 за № РВ 142153581669.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину є власником 1/2 удинко володіння № 14 по вул. Павлюченка у м. Рівне. Разом з тим, 24.12.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, за № РВ 142153581669, замовниками якої були ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Зазначає, що за пунктом 1 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності об'єктом будівництва є "Житловий будинок (реконструкція частини житлового будинку) за адресою Павлюченка 14/1 м.Рівне". Вказує, що в пункті 15 Декларації, крім інформації про об'єкт будівництва, визначений в пункті 1 Декларації, містяться також дані і про ті об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), а саме: гараж "Б-1", літня кухня "Ж-1", сарай "Д-1", які не могли бути прийняті в експлуатацію, оскільки право на будівництво даних об'єктів не набувалося у встановленому законом порядку та вказує про те, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 20.01.2004 № 10, на який замовник посилається в пункті 11 Декларації не поширював свою дію на будівництво інших об'єктів нерухомого майна, в тому числі й гаражу "Б-1", літньої кухні "Ж-1" та сараю "Д-1". На думку позивача, реєстрація зазначеної декларації, послугувала підставою для реєстрації права власності на цілу частку вказаних господарських будівель, що порушує права позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що справа не підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу пунктом 2 ч. 1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 3 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим спором та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично оспорює реєстрацію декларації, в тому числі, на підставі якої, було проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), а саме: гараж "Б-1", літня кухня "Ж-1" та сарай "Д-1".
Порушуючи питання про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що будівництво ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об'єктів нерухомого майна (нежитлові приміщення), а саме: гаража "Б-1", літньої кухні "Ж-1" та сараю "Д-1" з подальшим оформленням права власності на них є незаконним та порушує його права як співвласника частини спадкового майна, зокрема вказує на те, що згідно свідоцтв про право на спадщину до вказаних осіб не перейшло право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, оскільки такі господарські будівлі відсутні серед переліку успадкованих надвірних будівель.
Таким чином, суду слід звернули увагу на те, що виникнення спірних правовідносин, обумовлено незгодою позивача, який є власником частини спадкового майна, з правомірністю набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), а саме: гаража "Б-1", літньої кухні "Ж-1" та сараю "Д-1", що стало підставою для оскарження і подальшої реєстрації відповідачем декларації про готовність до експлуатаці об'єкта на це майно та реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Тобто предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття особами права власності на об'єкти нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 по справі № 826/3202/16.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі оскільки спір у ній не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненської області 24.12.2015 за № РВ 142153581669.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити заявнику, що розгляд даної справи віднесено до цивільної юрисдиції загального суду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.
Суддя Зозуля Д.П.